Справжнє мистецтво завірюхи не боїться…
Саме таку істину довела прем’єра у форматі закритого показу дебютної кінострічки «Лялечка» у Кропивницькому. Дійство відбулось у кінотеатрі «Портал» 27 лютого, в один із днів розпалу негоди, але це не спинило справжніх поціновувачів мистецтва та друзів знімальної групи – синя зала була майже заповнена.
За основу фільму автори взяли п’єсу французького драматурга Матея Вішнєка «Пригода ведмедиків панда, яку розповів один саксофоніст, котрий мав подружку у Франкфурті». За сюжетом музикант пан Пільоль якось незвично спілкується з особливою дівчиною, навіть не знаючи її імені… Що було далі – писати не будемо. Не годиться спойлерити, коли ще стільки людей кіно не бачили.
Творчий задум команди фінансово підтримав голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко. Головною локацією для зйомок став Художньо-меморіальний музей ім.О. Осмьоркіна.
Одразу після прем’єри мережею Facebook прокотилася ціла хвиля відгуків. Презентуємо їх вашій увазі.
Микола Цуканов, власник галереї «Єлисаветград», одним із перших висловив своє захоплення: «Все 48 минут фильма ловил себя на мысли, что забываю о том, что в главных ролях знакомые мне люди. Потрясающая игра!»
«Я вперше на прем’єрному перегляді та ще й фестивального кіно. Це – неперевершено! Дякую усім, хто довів – НЕМАЄ провінційного кіно! А ще… Я була впевнена, що кіно створюють небожителі, до яких простим смертним дуже далеко. І знову сьогодні зламала ще один стереотип. Для мене режисери – то солідні дядьки чи “умудренные опытом прожитых лет” пані, ну точно не тендітні юні леді! Як? Звідки стільки внутрішньої сили?» – поділилась враженнями Анжела Дзинзюра, представник «ПриватБанка».
Неля Желамська, шеф-редактор бізнес-глянцю PERSONA у своєму дописі зазначила, що кропивницький кінопростір існує. Він «чуттєвий, сучасний, змушує думку летіти далі кадру…».
Анатолій Безтака, головний редактор «Діалогу», дав фільму свою, не схожу на інші, рецензію: «Фільм… змушує замислитись мене особисто й таких, як я, – суєтних, трудоголічних, відлупцьованих досвідом і таки невгамовних… Чи встигну отримати те Важливе, чого мені бракувало в повсякденні?.. Чи стане в мене снаги-сил на певний час зупинитися, роззирнутися навсібіч… Є питання по акторах… В моєму розумінні музиканта хотілося б бачити дещо віковішого й зрілішого, бо в Євгена Скрипника навіть з борідкою не видать хоча б ісусівського віку, тож сумнівна наявність “сына ошибок трудных”…Думаю, ідеальними – з мені відомого місцевого оточення – тут могли споглядатися сам Вадим Мурований, Дмитро Кобець чи навіть Олександр Гавриленко. Тобто з певною печалькою в очах… Назагал – глибинно, високорівнево – особливо як для юної постаті Катерини та її молодіжної команди…» Пан Анатолій слушно підкреслив «молодість» команди, а нею були Катерина Мурована – режисер, Олена Кваша – продюсер, Микола Головко – оператор, Ілля Зєльонкін – фокус-оператор, Євген Скрипник, Тетяна Краснікова – актори, Ірина Бровченко – дизайнер одягу, Юлія Банявічене – стиліст зачісок, Антоніна Іванова – візажист, Дмитро Мурчик, Ярослав Безущенко – технічна підтримка та ще багато інших талантів.
А от директорка обласного художнього музею Тетяна Ткаченко-Суханова навпаки написала, що від добору акторів у захваті: «Вірю кожному слову, погляду, подиху. Це дійсно якісний український продукт. Скільки людей, стільки ж думок, та, як на мене, дуже вдалий підбір головних героїв Тетяни Краснікової та Євгена Скрипника».
Візажист картини Антоніна Іванова поділилась з друзями й підписниками враженнями та навіть страхами: «Вчора на прем’єрі я злякалась!!! Страшно стало від того, що я могла цього не побачити, не відчути… Завдяки долі я познайомилась із прекрасними людьми, творчими, світлими, дуже талановитими! 6 діб йшли зйомки… І це був один із найпрекрасніших періодів мого життя… Людина створена для того, щоб творити і створювати…».
А от у відгуку психотерапевта Галини Руднєвої, на наш погляд, певною мірою прозвучала ідея фільму: «”Неадекватність”, як і “адекватність” буває різною: приємною та неприємною. У короткометражній стрічці “Лялечка” показана захоплююча “неадекватність”. Емоційно захоплююча. І емоцій цілий букет… Так, “безумство” може бути чарівним. І людина може бути щасливою у своєму особистому світі».
Ви прочитали враження просто людей – не кіноекспертів і не голлівудських критиків. Своє складайте самостійно, особисто переглянувши «Лялечку».
Марія Ларченко, «Україна-Центр»