Коли «легалайз»? Кропивницький журналіст розмірковує про легалізацію марихуани в Україні

Знятий не один документальний фільм про те, як трава рятує від нудоти, порушень апетиту під час ретровірусної або хімічної терапії та від болісних відчуттів, які супроводжують деякі хронічні розлади

2741
кількість переглядів

Андрій Трубачев, «Україна-Центр»

Конституційний суд Грузії визнав, що адміністративне покарання за куріння марихуани, вона ж конопля, суперечить Основному Закону країни. Далі – про те, чому «легалайз» з кожним роком все більш широко крокує цивілізованим світом і які на сьогодні перспективи України в цьому плані.

Після повідомлень про чергову грузинську реформу окремі оглядачі відразу відзначили, що в Україні ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності конкретно за вживання наркотиків немає з початку незалежності. І грузини, мовляв, лише тепер нас за цим показником ліберальності наздогнали. Насправді воно ніби так, але ні. Адже ще торік той же Конституційний суд тієї ж Грузії скасував покарання за вирощування невеликої кількості – до 150 грамів – марихуани для особистого користування.

У нас же в сезон повідомлення про виявлені на територіях приватних домоволодінь кущі постійно прикрашають кримінальні зведення, а за зберігання невеликих кількостей заборонених речовин без мети збуту щорічно за кримінальними статтями засуджуються тисячі людей.

На жаль ООН

За останні кілька років офіційна позиція низки держав щодо цінної промислової культури, з якої роблять відмінні мотузки та інші найменування предметів побуту – аж до взуття, змінилася дуже і дуже суттєво. Нідерланди більше не унікальні у своїй позиції щодо легких наркотиків як до проблеми здоров’я.

Ще у 2013 році продавати і купувати марихуану для розваги дозволили в Уругваї. Від прийняття до реалізації цього закону йшли досить довго. З липня 2017 року будь-який громадянин країни, який вніс свої дані у спеціальний реєстр, може вільно купити в будь-якій аптеці до 40 грамів на місяць. Але «це в Туреччині, там тепло» – тобто в Латинській Америці з наркотиками взагалі своя історія. У Болівії, наприклад, легальне вирощування коки, а її листя постійно жують практично всі. Там це незнищенна національна традиція, якої століть більше, ніж будь-якій європейській демократії.

Зовсім інша справа – країни Великої сімки. З липня цього року в одній з них, Канаді, «травка» вільно продається, а кожен повнолітній житель країни може вирощувати у власному будинку не більше чотирьох рослин конопель для особистого споживання. Щоб розуміти – якщо мова про серйозну селекцію, урожаєм з такої кількості одна людина зможе потужно пригощатися щодня протягом кількох років.

У канадському сенаті легалізацію назвали «сміливим кроком», який говорить про зміни в соціальній політиці. А в управлінні ООН з наркотиків і злочинності висловили з цього приводу жаль – мовляв, рішення підриває міжнародно-правові рамки контролю над наркотиками. Втім, з цією заявою в організації явно запізнилися – очевидно, що рамки, про які там кажуть, вже прострочені, і глобальний перегляд їх не за горами. Тому що за горами і водоспадами уздовж одного з найдовших неохоронюваних кордонів, в одній з двох найбільших економік світу розпочата ще при Ніксоні війна з наркотиками швидко втрачає зайняті в минулому позиції. У п’яти з 50 американських штатів марихуану вже вільно продають і купують у розважальних цілях.

З 2014 року канабіс повністю легалізований в штаті Колорадо, в 2016-му до нього приєдналися Массачусетс, Мен, Невада і Каліфорнія – за це віддали свої голоси більше половини їхніх жителів, які взяли участь у референдумі. Своє ставлення до вільного обігу «речовини рослинного походження» визначали одночасно з виборами Трампа президентом. Сьогодні в Лас-Вегасі, якщо вам є 21 і з собою є паспорт, можете запросто купити в магазині унцію трави, з цієї транзакції будуть сплачені податки в державну казну. Правда, заборонено вживати в громадських місцях – за столом покеру в казино «косяком» не затягнешся. Марихуану для розваги можна купити також в Орегоні й на Алясці.

Крім Уругваю, Канади і частини США, марихуана, і не лише вона, в різному ступені узаконена в деяких регіонах Австралії, Аргентині, Бельгії. В адміністративному центрі Євросоюзу, як і у Вегасі, не можна курити на публіці й купувати більше трьох грамів. Якщо, покуривши травички, скоїте правопорушення – отримаєте обставини, що обтяжують вину. У Португалії марихуана та інші наркотики дозволені для особистого вживання, і за некомерційну дозу «на кишені» або вдома ніхто нікого в суд не тягне.

Нарешті, набагато ближче до нас – у Чехії – вже вісім років як дозволено зберігати і вживати марихуану, гашиш і кокаїн. Тепер Прага – конкурент Амстердама в галузі «наркотуризму».

Падіння моралі?

Ще ближче – трохи більше року тому – Сейм Польщі проголосував за легалізацію медичної марихуани для пацієнтів з важкими станами. Трохи раніше, в січні, аналогічне рішення ухвалив німецький Бундестаг. В Ізраїлі бум виробництва ліків з конопель – її там почали вирощувати в теплицях ще у 2008 році. У Литві вивчають медичні властивості й готують законопроект про медичне використання.

Коли чотири штати США в в 2016-му голосували за розважальний канабіс, у Флориді, Північній Дакоті й Арканзасі схвалили продаж марихуани за рецептом лікаря для лікування і зняття симптомів деяких захворювань. В їхніх списках в тому числі рак, СНІД, глаукома, розсіяний склероз… Такі рішення вже прийняли для себе майже два десятки північноамериканських штатів і столичний округ Колумбія. Знятий не один документальний фільм про те, як трава рятує від нудоти, порушень апетиту під час ретровірусної або хімічної терапії та від болісних відчуттів, які супроводжують деякі хронічні розлади.

Наприкінці минулого року Всесвітня організація охорони здоров’я після довгих поневірянь і палких дискусій опублікувала офіційний звіт з визнанням: канабідіол, частка якого в рослинному екстракті коноплі досягає 40%, не несе ризиків залежності, але має позитивний ефект при епілепсії і в паліативній допомозі.

Втім, кожному зрозуміло, що справа не лише в медичних властивостях. Звертаючись до вже двічі згаданого Конституційного суду з вимогою скасувати штрафи за вживання, політики Зураб Джапарідзе і Вахтанг Мегрелашвілі стверджували, зокрема, що таке покарання порушує статтю 16 Основного Закону Грузії. У ньому записано, що кожен має право на вільний розвиток особистості.

На увазі вони мали, напевно, приблизно таке: виробників найсмертоноснішого після героїну наркотика-депресанта – алкоголю – і рівного морфію за ймовірністю виникнення залежності – нікотину – торговців ними і їх хронічних споживачів ніхто не садить у в’язницю чи розпинає на площах, адже так? Тоді чому це повинно відбуватися з тими, у кого в кишені знайшли пару засушених суцвіть з доведеними ВООЗ корисними властивостями, ризик звикання до паління яких можна порівняти з кофеїном, наприклад, а смертельна доза становить приблизно вагон?

У 2010-му один з найавторитетніших медичних тижневиків світу, заснований майже 200 років тому британський «Ланцет», опублікував свіже дослідження і рейтинг наркотиків за кількістю шкоди, що завдається ними споживачеві й людям, що його оточують. Номер один – легальний алкоголь, понад 70 з можливих 100 балів. Другий – героїн, причому шкоди оточуючим він завдає менше, ніж алкоголь, а споживачам – більше. Далі крек, метамфетамін, кокаїн, легальний тютюн, після нього – амфетамін. Канабіс – восьмий, менше 20 балів.

Прихильники легалізації в США стверджують, що вихід індустрії з підпілля завдає удар по мексиканських і іншим латиноамериканським наркокартелям і наркодилерам у США. Очевидно, що, коли ціну на ринку починають визначати реальна собівартість, витрати, податки й амортизація, а не націнка на ризик і нахабство кримінальника, надприбутки закінчуються. Злочинна діяльність з метою збуту втрачає сенс.

Показовим є і ще один американський факт: серед найбільш активних противників легалізації в Штатах – голови декількох поліцейських профспілок. Це не дивно. Якщо взяти всі зареєстровані злочини, пов’язані з наркотиками, то їх переважна більшість – за найскромнішими підрахунками, від 80%, складуть пов’язані з коноплею. Це страшно подумати, скільки людино-годин для співробітників відповідних підрозділів і бог знає скільки тонн використаного в документообігу паперу.

Питання про доцільність бюджетних витрат на забезпечення цієї бурхливої діяльності може стати ребром в будь-яку хвилину – особливо в країнах, яким не особливо є що поїсти, але завжди є куди витратити гроші платників податків. За даними Вищої судової адміністрації України, у 2016 році було винесено всього 719 вироків щодо осіб, які збували наркотики. А за незначні правопорушення, пов’язані зі зберіганням невеликих кількостей заборонених речовин без мети збуту – частина перша статті 309 КК, – за той же рік – 5069 вироків.

Коли тепер до нас?

Про виявлення таких правопорушень регулярно рапортує і Кіровоградська обласна управа нацполіції. Наприклад, у повідомленні від 31 липня – в одному з сіл Голованівського району в раніше судимого за крадіжку в кукурудзі знайшли коноплю. А також коробок з уже подрібненою травою і відомий «пристрій для її вживання» з двох пластикових пляшок. Мужику загрожує до трьох років. Не за нову крадіжку, а за кущі в городі і «бульбик» у хліву. І, до речі, годувати його в тюрмі, як і армію борців з цими самими кущами, теж будемо ми з вами.

Конопляні «Марші свободи» проходять під стінами Кабміну в Києві кожного травня як мінімум останні три роки. Їх учасники вимагають декриміналізувати зберігання марихуани, надати українцям доступ до лікування медичним каннабісом і препаратами на його основі, а також дозволити проводити наукові дослідження канабіноїдів. В цьому році до акції долучилися об’єднання онкологічних хворих, яким трава дозволяє позбутися від болю, а то і просто заснути. Поки в Україні тяжкохворим пацієнтам заборонено лікуватися медичною коноплею. Її заборонено навіть досліджувати в лабораторіях.

Законопроект №4533, покликаний трохи послабити хватку на горлі потенційних дослідників, в тому числі й медичної коноплі в нашій країні, спростити процедури її ввезення, вивезення, транзиту, ліцензування, виробництва медпрепаратів на її основі тощо, вже схвалений профільним комітетом, лежить в українському парламенті з червня 2016 року. Серед його співавторів – екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій та лікар-онколог з обласного центру Кіровоградщини Костянтин Яриніч.

– Величезна кількість законодавств європейських країн легалізує використання каннабісу в медичних цілях, так чому ми повинні обмежувати своїх громадян у доступі до лікувальних властивостей цієї рослини, якщо вона у нас традиційно зростає? Тим більше, це ніяк не вплине на кількість героїну в наркотрафіку, який провозиться через територію України, – говорив якось в. о. голови Державної служби з контролю за наркотиками Олег Дзісяк.

У його дружини, правда, знайшли якийсь нескромнй будинок, був скандал, зараз Дзісяк у службі вже не працює, принаймні на керівних постах. Законопроект Мусія-Яриніча тим часом покривається мохом у Раді, ті ж «Марші свободи» раз на рік збирають у Києві по кілька сотень людей, а поліція продовжує клепати нарко-статистику на дріб’язку.

За шість років до того, як жителі сонячної Каліфорнії проголосували за повний і беззастережний «легалайз», там уже проходив аналогічний референдум. Тоді ідею категорично відкинули. Але її прихильники не здалися, вклали 16 мільйонів доларів в агітаційну кампанію і змінили думку більшості в найбільшому в Америці 40-мільйонному штаті.

У порівнянній за кількістю населення Україні критичної маси тих, хто готовий вкладати в це власні сили і гроші, поки не видно. Жодна політична партія поки не взяла легалізацію «на щит», додавши її до своїх програмних цілей і гасел. Можливо, тому що на заході це, як правило, тема лівих лібералів, ну, які «соціалізм з людським обличчям». У нашого на даний момент – персона Іллі Ківи, колишнього, хоч і недовго, головного офіційного борця з наркотиками в країні.

Та й в цілому в Україні зараз час правих з їх пунктиком на «традиційні цінності». Кілька років тому «свободівці», вимагаючи смертної кари для наркодилерів, спробували побитися на Михайлівській площі столиці з учасниками одного з «конопляних маршів». Один з їх беззмінних організаторів, журналіст Тарас Ратушний, наголошує, що мова йде насправді не стільки про право на «накурки», скільки про права пацієнтів і перспективи цілих галузей:

– Врегулювати право вчених на доступ до канабіноїдів для наукових досліджень – це те, без чого Україна, яка вже відстає від цивілізованих країн років на десять, буде приречена в кращому випадку імпортувати знання, досвід і ліки. Без цього українські вчені будуть приречені ставати британськими вченими, американськими, канадськими, ізраїльськими, і їхні знання та патенти Україні теж доведеться купувати…




LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here