Щиросердне за «ширку»: чотири інтерв’ю з наркоманами і наркодилерами Кіровоградщини

Наркобізнес всюди у світі є для нечистоплотних правоохоронців джерелом доходів, не внесених до відомостей про зарплату й офіційних декларацій

3039
кількість переглядів
Фото DodgertonSkillhause, Morguefile

Андрій Трубачев, «Україна-Центр»

У поліції знають про місцезнаходження кожної точки продажу «чорного героїну», а самі речовини і їх споживачів використовують для поліпшення статистики розкриття справ про грабежі й розбої, стверджують респонденти «УЦ», які не раз ставали по той бік закону і не з чуток знайомі з предметом.

Піднявши зовсім недавно тему легалізації марихуани, ідею необхідності якої поступово приймає цивілізований світ – починаючи з Канади і США і закінчуючи країнами Європи, ми згадали і про те, що одними з найбільш активних противників «легалайза» часто стають правоохоронці. Причин, через які це відбувається, немало. Найбільш очевидна: зрозуміло, що люди, які все життя борються з чимось, навряд чи прислухаються до найрозумніших доводів на користь того, що боротися не треба. Це по-перше. Але є і по-друге, і по-третє…

Інші мотиви

По-друге, і про це ми теж писали, переважна більшість кримінальних справ, пов’язаних з наркотиками, в країнах, де «трава» поки поза законом, стосуються саме її. Коли транзакції з нею перестають бути злочином, під питанням опиняється доцільність утримання штатів спеціалізованих підрозділів за бюджетні кошти. Грубо кажучи, з 20% злочинів цілком справляться 20% штатних одиниць.

А по-третє, ні для кого не секрет, що наркобізнес всюди у світі є для нечистоплотних правоохоронців джерелом доходів, не внесених до відомостей про зарплату й офіційних декларацій. Наприклад, півроку тому прокуратура і СБУ затримали начальника сектора превенції і замначальника сектора карного розшуку олександрійського міськвідділу за підозрою в кришуванні наркоторгівлі. За версією слідства, лише один «підшефний» збувач приносив офіцерам 10 тисяч гривень щомісячного доходу.

Такі затримання, втім, – справа досить рідкісна. Хоча люди, близькі до цієї сфери, давно стверджують, що наркоторгівля існує в тісному симбіозі з правоохоронною системою. Про те, якими можуть бути масштаби проблеми насправді і як змінилася ситуація після початку реформування цієї самої системи в нашій країні, ми говоримо з колишніми і нинішніми наркозалежними та учасниками незаконного обороту.

Деякі з них неодноразово відбували тюремні терміни за злочини як пов’язані, так і не пов’язані з наркотиками. І у них, безумовно, є причини вимагати анонімності. Тому в матеріалі не буде імен, прізвищ, назв населених пунктів, вулиць, районів тощо. Цим людям можна вірити або не вірити. Але якщо те, про що вони говорять, відповідає дійсності хоча б частково, то проблема набагато серйозніша і масштабніша, ніж здається на перший погляд. А збір винагороди з наркоторговців – лише мала її частина. Далі – лише пряма мова.

Інтерв’ю 1

– Є таке поняття – «банка». Це точка, де продається (наркотик. – Авт.). Там піраміда, є людина, яка найстарша, – «Вася», наприклад. Все через нього, і без нього нічого. Про нього все знають в управлінні, його ніхто не намагається навіть «пакувати», тому що він у руках цього (наркотиків. – Авт.) не тримає. Його також знають і дільничні – нижча каста, знає кримінальний розшук, оперативники, колишній БНОН (відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, зараз – Департамент протидії наркозлочинності. – Авт.), який вважається вищою кастою в ієрархії.

Я говорю зі свого життя, як у мене це було особисто. Телефонує мені дільничний, так і так, потрібна твоя допомога. Хочеш заробити гроші, «підколотися»? Доза у мене була велика, на день треба було і п’ятсот, і тисячу гривень знайти, не завжди виходило. Я приходжу, вони мені кажуть: ось патрони, йдемо зараз у бар. Сідаєш у барі, випадково випадають патрони, а ти ніби як горілку п’єш. І такий: «О, що це таке? Що за справи?» Імпровізуєш. Сиділа своя людина поряд за столом, у цивільному.

У мене випали патрони, наркотики, цей підставний зателефонував нібито, викликав поліцію – їх потрібно викликати, щоб зафіксувати. А ті, з ким я домовився, це їхня дільниця, приїхала поліція, і вони ж приходять. Все це задокументували, я з ними йду, вони мені дають гроші. При мені вони дзвонять і кажуть «Васі», головному – може, не по місту, але друга-третя особа: «Там підійде мій чоловічок, він нам допомагає де в чому, треба дати йому п’ять кубів ширки». А підійду я до найнижчого, який просто переносить, продає. Він каже: «Не питання, нехай підійде і скаже».

У нас був ніби позивний, «подарунок від Діда Мороза», наприклад. І вони вже знають, я підходжу до бариги, кажу: «Там подарунок від Діда Мороза повинен бути». Вони знають, «Вася» зателефонував їм, сказав. Все, я взяв ці «справи» (дозу. – Авт.). Потім суди, або я просто до них приходжу, «мені погано, треба “справи” – “нехай підійде, скаже”». За це не закривають, це 309-та (стаття КК, зберігання наркотиків. – Авт.) Або 263-тя – зброя, патрони. Я приходжу на суд, за кожен суд мені платять якусь суму, ми відразу домовляємося. П’ять кубів з кожного суду…

Інтерв’ю 2

– Я приходжу до дільничного, кажу: «Серьога, мені треба пара кубів». Він говорить: «Все, у мене ліміт закінчився, я тобі вже все видав». Я кажу: «Давай, може, ти на наступний місяць якось візьмеш, я тобі віддам гроші». На дільничних був ліміт 10 кубів, на карний розшук – близько 15 – 20 кубів і на ОБНОНівців – найбільше, вони виділяли по 50, по 40, тому що їм треба закривати, що вони щось знаходять.

На кожен відділ виділяється певна кількість. Це вже домовлено, це не те, що зателефонував дільничний і каже: «Мені треба». Ні, там конкретно, у тебе ліміт 10, розтягуй його, як хочеш. Треба ж закупити цей мак, зварити, тим гроші дати, тим дати.

Були люди, яких як м’ясо вкидали, 307-му (стаття КК, збут наркотиків. – Авт.) вішали. Кажуть, або тебе хтось «прийме» і ти нічого не будеш мати, або тебе «беруть» і тобі платять, передачі привозять тощо. До того моменту, поки ти не на тюрмі, тебе будуть колоти, все тобі давати. А коли на тюрмі, будуть платити гроші або передачі давати. Тільки не наркотики, тому що, якщо дають в місця позбавлення, за це можна сісти.

Я виїжджав з в’язниці, з дільничним виїжджав. Ми з ними з в’язниці на їхній машині, три конвоїри, їдемо відразу на точку, нам підносять, віддають, я беру, при них колюсь, і ми їдемо. Як було 15 років тому – я пам’ятаю, нічого не змінилося, я в райвідділі сиджу, вони з сейфу діставали. Я сиджу, мене закривають, з сейфу дають «ширку» колотися. Зараз кажуть: «Почекай, привезуть». І з іншого кабінету мені заносять у папірці, у згортку, забирають шприц, викидають самі. Щоб я не зателефонував, не приїхала СБУ, ті, які по поліції, і не накрили їх.

Інтерв’ю 3

– Вони говорили: «Береш на себе наркотики в такому-то районі», хоча я там ніколи і не був, наприклад. 309-та, не збут – зберігання, носіння, перевезення. «Береш в одному епізоді 50 кубів, в іншому – 40. Ми тебе зловили, платимо тобі відразу». Давали близько 10 кубів «ширки», близько 500 гривень, нагодували мене, і потім постійно, коли мені треба до слідчого, давали вколотися.

Вони закривають двох – трьох ділків на місяць по 309-й, у них показники, вони від цього отримують зарплату… Найкраще – якщо вони розкривають вбивства, 187-ма – це розбій зі зброєю, це добре заохочується. Розбій, крадіжки – не сильно. Такі справи.

Приходять щомісяця люди, пишуть «заяви», плюс виклики. На кожен відділ приходять папери, вони їх розбирають. Там, крадіжка. Хтось біг, то-то зробив, або не бачили, або бачили обличчя, або одяг. Немає ні пальчиків, нічого. «Візьмеш на себе? Зробимо 186-ту (грабіж. – Авт.)».

А у мене, припустимо, викрадення – я викрав машину, пішов, здався, йде від чотирьох або від п’яти до восьми. Якщо я наберу ось цих 186-х, вони не перебивають (за українським законодавством, якщо людину судять за кількома звинуваченнями, то більш суворе покарання поглинає менш суворе. – Авт.), без змін залишиться, термін на термін не впливає.

Якщо людину ось-ось «закриють», вона на волі, вони з нею домовляються: «Все одно тобі шість по-любому впаяють, давай…» З в’язниці важко це робити, можна надурити з в’язниці. А якщо ти під підпискою – зараз це часто, до вироку не садять, – то це можна багато нахапати, 309-х цих усіх. У них є на місяць там шість 309-х, п’ять 187-х, таких-то стільки-то – план, який треба виконати. І купа заяв, які треба розкрити.

Інтерв’ю 4

– Я працював, продавав (ацетильований опій, «ширку». – Авт.). Мені телефонує «старший»: «Зараз підійдуть туди-то два чоловічка, ти в барсетці у себе тримай п’ять кубів “ширки” і стільки-то грошей». Не пам’ятаю скільки, різниці немає. І, каже: «Візьми ще в “ширку” добав два або три куби води». Я долив, думаю, якби наркоманам давали, воно б не «прокотило». В основному, коли доливають, це на райвідділи дають.

Тому що їм треба перекривати якісь показники, все просять – і тим дай, і тим дай. Я підходжу, підходить дядько такий величезний, я зрозумів, що це поліція. І такий, відкриває барсетку: «Клади сюди». Я, загалом, віддав це все, йду і потім розумію, що він узяв і везе на райвідділ якомусь зеку дати, тому що той бере на себе… А гроші – то само собою.

«Старших» чіпають тільки тоді, коли вони десь в управі, наприклад, в обласній, комусь дорогу перейшли. Або є «дядьки» серйозні, які, може, хочуть якийсь показник закрити, знову ж. Їх ніби і «беруть», а потім відпускають. Я бачив таких серйозних, їх закривали, але вони буквально два – три місяці «катаються» (знаходяться в місцях позбавлення волі. – Авт.). У них грошей мільйони, бізнес як ішов, так і йде.

Розумію одне, що поліція – це єдиний, хто керує, сто процентів. Вона може все зробити, тому що вона все знає. Я приходжу, мені погано, кажу: «Мені треба п’ять або, там, десять кубів “ширки”, що треба, я скажу, підемо точку якусь накриємо, ще щось». Вони кажуть: «Не сміши, ми все про все всюди знаємо. Ми більше знаємо, чим ти знаєш. Нам треба 187-ма – розбої, конкретні, не “може бути” чи крадіжка, але конкретне щось, де є речові докази. Ось це треба, тоді ми даємо». Я розумію, що вони з цього мають, їм невигідно закрити це. Хоча могли б.

Вони телефонують, весь час нам телефонували: так, дивіться, зараз наїхали, з управління, або з Києва, до обіду не працюємо. Вони попередили старших, і воно вниз пішло, всіх попередили, всі знають. Можливо, десь когось «хлопнули», показово.

Це не десятирічна давність, це ось зараз. Реально зараз набрати номер, сказати: «Що, справи є?», там ніхто не побоїться сказати, вони працюють весь час, вони не цікавляться, до них поліцейський подзвонив або я. Вони не бояться цього, бо знають: якщо що, їх попередять…




2 COMMENTS

  1. Greate article. Keep posting such kind of info on your site.
    Im really impressed by your site.
    Hey there, You have done an excellent job.
    I’ll certainly digg it and individually recommend to my friends.
    I’m confident they’ll be benefited from this site.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here