Щиросердне за «ширку»: чотири інтерв’ю з наркоманами і наркодилерами Кіровоградщини

Наркобізнес всюди у світі є для нечистоплотних правоохоронців джерелом доходів, не внесених до відомостей про зарплату й офіційних декларацій

3154
кількість переглядів
Фото DodgertonSkillhause, Morguefile

Андрій Трубачев, «Україна-Центр»

У поліції знають про місцезнаходження кожної точки продажу «чорного героїну», а самі речовини і їх споживачів використовують для поліпшення статистики розкриття справ про грабежі й розбої, стверджують респонденти «УЦ», які не раз ставали по той бік закону і не з чуток знайомі з предметом.

Піднявши зовсім недавно тему легалізації марихуани, ідею необхідності якої поступово приймає цивілізований світ – починаючи з Канади і США і закінчуючи країнами Європи, ми згадали і про те, що одними з найбільш активних противників «легалайза» часто стають правоохоронці. Причин, через які це відбувається, немало. Найбільш очевидна: зрозуміло, що люди, які все життя борються з чимось, навряд чи прислухаються до найрозумніших доводів на користь того, що боротися не треба. Це по-перше. Але є і по-друге, і по-третє…

Інші мотиви

По-друге, і про це ми теж писали, переважна більшість кримінальних справ, пов’язаних з наркотиками, в країнах, де «трава» поки поза законом, стосуються саме її. Коли транзакції з нею перестають бути злочином, під питанням опиняється доцільність утримання штатів спеціалізованих підрозділів за бюджетні кошти. Грубо кажучи, з 20% злочинів цілком справляться 20% штатних одиниць.

А по-третє, ні для кого не секрет, що наркобізнес всюди у світі є для нечистоплотних правоохоронців джерелом доходів, не внесених до відомостей про зарплату й офіційних декларацій. Наприклад, півроку тому прокуратура і СБУ затримали начальника сектора превенції і замначальника сектора карного розшуку олександрійського міськвідділу за підозрою в кришуванні наркоторгівлі. За версією слідства, лише один «підшефний» збувач приносив офіцерам 10 тисяч гривень щомісячного доходу.

Такі затримання, втім, – справа досить рідкісна. Хоча люди, близькі до цієї сфери, давно стверджують, що наркоторгівля існує в тісному симбіозі з правоохоронною системою. Про те, якими можуть бути масштаби проблеми насправді і як змінилася ситуація після початку реформування цієї самої системи в нашій країні, ми говоримо з колишніми і нинішніми наркозалежними та учасниками незаконного обороту.

Деякі з них неодноразово відбували тюремні терміни за злочини як пов’язані, так і не пов’язані з наркотиками. І у них, безумовно, є причини вимагати анонімності. Тому в матеріалі не буде імен, прізвищ, назв населених пунктів, вулиць, районів тощо. Цим людям можна вірити або не вірити. Але якщо те, про що вони говорять, відповідає дійсності хоча б частково, то проблема набагато серйозніша і масштабніша, ніж здається на перший погляд. А збір винагороди з наркоторговців – лише мала її частина. Далі – лише пряма мова.

Інтерв’ю 1

– Є таке поняття – «банка». Це точка, де продається (наркотик. – Авт.). Там піраміда, є людина, яка найстарша, – «Вася», наприклад. Все через нього, і без нього нічого. Про нього все знають в управлінні, його ніхто не намагається навіть «пакувати», тому що він у руках цього (наркотиків. – Авт.) не тримає. Його також знають і дільничні – нижча каста, знає кримінальний розшук, оперативники, колишній БНОН (відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, зараз – Департамент протидії наркозлочинності. – Авт.), який вважається вищою кастою в ієрархії.

Я говорю зі свого життя, як у мене це було особисто. Телефонує мені дільничний, так і так, потрібна твоя допомога. Хочеш заробити гроші, «підколотися»? Доза у мене була велика, на день треба було і п’ятсот, і тисячу гривень знайти, не завжди виходило. Я приходжу, вони мені кажуть: ось патрони, йдемо зараз у бар. Сідаєш у барі, випадково випадають патрони, а ти ніби як горілку п’єш. І такий: «О, що це таке? Що за справи?» Імпровізуєш. Сиділа своя людина поряд за столом, у цивільному.

У мене випали патрони, наркотики, цей підставний зателефонував нібито, викликав поліцію – їх потрібно викликати, щоб зафіксувати. А ті, з ким я домовився, це їхня дільниця, приїхала поліція, і вони ж приходять. Все це задокументували, я з ними йду, вони мені дають гроші. При мені вони дзвонять і кажуть «Васі», головному – може, не по місту, але друга-третя особа: «Там підійде мій чоловічок, він нам допомагає де в чому, треба дати йому п’ять кубів ширки». А підійду я до найнижчого, який просто переносить, продає. Він каже: «Не питання, нехай підійде і скаже».

У нас був ніби позивний, «подарунок від Діда Мороза», наприклад. І вони вже знають, я підходжу до бариги, кажу: «Там подарунок від Діда Мороза повинен бути». Вони знають, «Вася» зателефонував їм, сказав. Все, я взяв ці «справи» (дозу. – Авт.). Потім суди, або я просто до них приходжу, «мені погано, треба “справи” – “нехай підійде, скаже”». За це не закривають, це 309-та (стаття КК, зберігання наркотиків. – Авт.) Або 263-тя – зброя, патрони. Я приходжу на суд, за кожен суд мені платять якусь суму, ми відразу домовляємося. П’ять кубів з кожного суду…

Інтерв’ю 2

– Я приходжу до дільничного, кажу: «Серьога, мені треба пара кубів». Він говорить: «Все, у мене ліміт закінчився, я тобі вже все видав». Я кажу: «Давай, може, ти на наступний місяць якось візьмеш, я тобі віддам гроші». На дільничних був ліміт 10 кубів, на карний розшук – близько 15 – 20 кубів і на ОБНОНівців – найбільше, вони виділяли по 50, по 40, тому що їм треба закривати, що вони щось знаходять.

На кожен відділ виділяється певна кількість. Це вже домовлено, це не те, що зателефонував дільничний і каже: «Мені треба». Ні, там конкретно, у тебе ліміт 10, розтягуй його, як хочеш. Треба ж закупити цей мак, зварити, тим гроші дати, тим дати.

Були люди, яких як м’ясо вкидали, 307-му (стаття КК, збут наркотиків. – Авт.) вішали. Кажуть, або тебе хтось «прийме» і ти нічого не будеш мати, або тебе «беруть» і тобі платять, передачі привозять тощо. До того моменту, поки ти не на тюрмі, тебе будуть колоти, все тобі давати. А коли на тюрмі, будуть платити гроші або передачі давати. Тільки не наркотики, тому що, якщо дають в місця позбавлення, за це можна сісти.

Я виїжджав з в’язниці, з дільничним виїжджав. Ми з ними з в’язниці на їхній машині, три конвоїри, їдемо відразу на точку, нам підносять, віддають, я беру, при них колюсь, і ми їдемо. Як було 15 років тому – я пам’ятаю, нічого не змінилося, я в райвідділі сиджу, вони з сейфу діставали. Я сиджу, мене закривають, з сейфу дають «ширку» колотися. Зараз кажуть: «Почекай, привезуть». І з іншого кабінету мені заносять у папірці, у згортку, забирають шприц, викидають самі. Щоб я не зателефонував, не приїхала СБУ, ті, які по поліції, і не накрили їх.

Інтерв’ю 3

– Вони говорили: «Береш на себе наркотики в такому-то районі», хоча я там ніколи і не був, наприклад. 309-та, не збут – зберігання, носіння, перевезення. «Береш в одному епізоді 50 кубів, в іншому – 40. Ми тебе зловили, платимо тобі відразу». Давали близько 10 кубів «ширки», близько 500 гривень, нагодували мене, і потім постійно, коли мені треба до слідчого, давали вколотися.

Вони закривають двох – трьох ділків на місяць по 309-й, у них показники, вони від цього отримують зарплату… Найкраще – якщо вони розкривають вбивства, 187-ма – це розбій зі зброєю, це добре заохочується. Розбій, крадіжки – не сильно. Такі справи.

Приходять щомісяця люди, пишуть «заяви», плюс виклики. На кожен відділ приходять папери, вони їх розбирають. Там, крадіжка. Хтось біг, то-то зробив, або не бачили, або бачили обличчя, або одяг. Немає ні пальчиків, нічого. «Візьмеш на себе? Зробимо 186-ту (грабіж. – Авт.)».

А у мене, припустимо, викрадення – я викрав машину, пішов, здався, йде від чотирьох або від п’яти до восьми. Якщо я наберу ось цих 186-х, вони не перебивають (за українським законодавством, якщо людину судять за кількома звинуваченнями, то більш суворе покарання поглинає менш суворе. – Авт.), без змін залишиться, термін на термін не впливає.

Якщо людину ось-ось «закриють», вона на волі, вони з нею домовляються: «Все одно тобі шість по-любому впаяють, давай…» З в’язниці важко це робити, можна надурити з в’язниці. А якщо ти під підпискою – зараз це часто, до вироку не садять, – то це можна багато нахапати, 309-х цих усіх. У них є на місяць там шість 309-х, п’ять 187-х, таких-то стільки-то – план, який треба виконати. І купа заяв, які треба розкрити.

Інтерв’ю 4

– Я працював, продавав (ацетильований опій, «ширку». – Авт.). Мені телефонує «старший»: «Зараз підійдуть туди-то два чоловічка, ти в барсетці у себе тримай п’ять кубів “ширки” і стільки-то грошей». Не пам’ятаю скільки, різниці немає. І, каже: «Візьми ще в “ширку” добав два або три куби води». Я долив, думаю, якби наркоманам давали, воно б не «прокотило». В основному, коли доливають, це на райвідділи дають.

Тому що їм треба перекривати якісь показники, все просять – і тим дай, і тим дай. Я підходжу, підходить дядько такий величезний, я зрозумів, що це поліція. І такий, відкриває барсетку: «Клади сюди». Я, загалом, віддав це все, йду і потім розумію, що він узяв і везе на райвідділ якомусь зеку дати, тому що той бере на себе… А гроші – то само собою.

«Старших» чіпають тільки тоді, коли вони десь в управі, наприклад, в обласній, комусь дорогу перейшли. Або є «дядьки» серйозні, які, може, хочуть якийсь показник закрити, знову ж. Їх ніби і «беруть», а потім відпускають. Я бачив таких серйозних, їх закривали, але вони буквально два – три місяці «катаються» (знаходяться в місцях позбавлення волі. – Авт.). У них грошей мільйони, бізнес як ішов, так і йде.

Розумію одне, що поліція – це єдиний, хто керує, сто процентів. Вона може все зробити, тому що вона все знає. Я приходжу, мені погано, кажу: «Мені треба п’ять або, там, десять кубів “ширки”, що треба, я скажу, підемо точку якусь накриємо, ще щось». Вони кажуть: «Не сміши, ми все про все всюди знаємо. Ми більше знаємо, чим ти знаєш. Нам треба 187-ма – розбої, конкретні, не “може бути” чи крадіжка, але конкретне щось, де є речові докази. Ось це треба, тоді ми даємо». Я розумію, що вони з цього мають, їм невигідно закрити це. Хоча могли б.

Вони телефонують, весь час нам телефонували: так, дивіться, зараз наїхали, з управління, або з Києва, до обіду не працюємо. Вони попередили старших, і воно вниз пішло, всіх попередили, всі знають. Можливо, десь когось «хлопнули», показово.

Це не десятирічна давність, це ось зараз. Реально зараз набрати номер, сказати: «Що, справи є?», там ніхто не побоїться сказати, вони працюють весь час, вони не цікавляться, до них поліцейський подзвонив або я. Вони не бояться цього, бо знають: якщо що, їх попередять…




2 COMMENTS

  1. Have you ever thought about creating an ebook or guest authoring on other websites?
    I have a blog based on the same information you discuss and would really like to have you share some stories/information. I know my visitors would value your work.
    If you’re even remotely interested, feel free to send me an e-mail.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here