У Кропивницькому гостей фестивалів біля театру зустрічає жертва місцевого бидла

Полтавка спочатку розміщувалася так, щоб стати жертвою

1457
кількість переглядів
Фото Павла Волошина, «УЦ»

Андрій Трубачев, «Україна-Центр»

Гостей одразу двох фестивалів у Кропивницькому вкотре зустрічає багатостраждальна жертва бидла, яке в чималій кількості населяє багаторазово заявлену театральну столицю України. Якщо за слідами його життєдіяльності судити.

Якраз один з таких слідів – потворна культя замість кисті лівої руки персонажу класичної п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка», яку вже не вперше калічать невідомі місцеві вандали. Одноруку статую на Дворцовій уже досить довго не відновлюють. Особливого сенсу в цьому немає, поки не придумали, як захистити її від чергового нападу мерзотників. Ми зібрали думки професіоналів і світовий досвід, щоб допомогти.

Керівники двох охоронних агентств, до яких ми звернулися, висловили дві протилежні думки. Один з них вважає: єдине, що допоможе, – це розміщення поряд з об’єктом поста охорони. Оскільки вандали діють переважно в темний час доби, треба розуміти, що такий пост повинен працювати цілодобово. Це, безумовно, недешево.

Другий респондент з числа фахівців у сфері охорони і безпеки думає, що все може бути простіше.

– Датчик руху, сигналізацію там не поставиш, правильно? Фізична охорона – дорого. А ось поставити камеру, яка півтори тисячі гривень коштує, і дріт за півтори тисячі – рівно через 100 метрів знаходиться чергова частина (поліції, на Дворцовій, 6. – Авт.), там постійно сидить охорона. Це найдешевший варіант, все одно, в будь-якому випадку, поліція відповідає за охорону громадської безпеки. Саме ось цей підрозділ цим займається, – каже керівник охоронної фірми, сам офіцер у відставці.

Це «найпряміші», так би мовити, варіанти. До речі, крім поліцейського відділення, за 100 метрів, буквально через паркан від Полтавки – казарма легендарного третього окремого полку спеціального призначення, з яким, особливо після початку бойових дій на Сході, тісно співпрацюють всі без винятку органи місцевої влади. У тому числі – міська рада, у віданні якої, по ідеї, знаходиться проблемний об’єкт. Як варіант – чиновники могли б домовитися з військовими, щоб особовий склад навички ведення бойових дій із засідки чи що якийсь час відпрацьовував «на кішках». Тобто на вандалах. І рукопашного бою заодно…

Але все це, звичайно, жарти. У систематичному нівеченні скульптури насправді нічого смішного немає. І якщо серйозно, то в цивілізованому світі, де подібні до нашої проблеми в головах частини населення теж є, давно вироблені системні рішення, такі, як «Захист від злочинців через дизайн оточення» (Criminal Protection Through Environmental Design), наприклад. Одним з головних елементів CPTED є спостереження. Причому маються на увазі навіть не стільки вже згадувані відеокамери, скільки в цілому організація розміщення громадських об’єктів «на виду».

– Факт в тому, що більшість злочинців навряд чи стануть діяти, якщо висока ймовірність бути побаченими, – розтлумачує один із західних сайтів про охорону та безпеку.

З цього погляду, Полтавка спочатку розміщувалася так, щоб стати жертвою. Починаючи з того, що у вечірній час вона елементарно не освітлена. Хоча, знову ж таки, вандалостійких рішень вуличного світла і підсвічування на сьогодні винайдено велику кількість. Погодьтеся, одна справа – калічити підсвічений арт-об’єкт у центрі міста, самому перебуваючи в плямі яскравого світла, і зовсім інша – під покровом ночі відбити руку статуї, що стоїть у ще більш темному «кутку» під деревами.

Це тільки найочевидніше, освітлення адепти CPTED називають «символічним бар’єром», хоча у випадку з невеликою тендітною статуєю, яку можна дістати рукою або ломом просто з тротуару, напевно, був сенс спочатку передбачити і бар’єр фізичний. Стояла б Полтавка, наприклад, не збоку «ставка», а посередині, на узвишші, або в кільці стійкого декоративного чагарнику – спокуси для ідіотів вже було б куди менше.

А поки мешканці відомих кабінетів чухають потилиці, приміряючись, куди б з’їздити у відрядження для вивчення передового досвіду боротьби з вандалами – в Рим чи, скажімо, в Брюссель, патрульні поліцейські днем сідають відпочити від трудів у тіні. Біля пам’ятника, в тому числі і їхній власної безпорадності перед обличчям незнищенноїю в порожніх головах окремих співвітчизників спраги безглуздого руйнування.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram, Viber і Twitter.