Чи варто чекати нашестя мишей і щурів у Кропивницькому

Пікові значення припадають на весну й осінь

2787
кількість переглядів

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Тема виникла з розмов «пересічних» жителів Кропивницького у зв’язку з випадками появи мишей у квартирах багатоповерхових будинків і приватних домоволодіннях. Загалом, треба чекати нашестя гризунів з усіма наслідками – колись це явище було передвісником голоду або епідемій.

Ми їх самі підгодовували

Начальник управління Держнагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби (ДПСС) у Кіровоградській області Олена Черненко заспокоїла – ніякого нашестя гризунів у квартири жителів Кропивницького не спостерігається, хоча і можна говорити про сезонне коливання кількості мишей у місті. Пікові значення припадають на весну й осінь, це пов’язане з проведенням польових робіт. Коли урожай зібрано, польові гризуни в пошуках корму починають мігрувати ближче до людського житла. Міграційні сплески активності гризунів збігаються зі сплеском небезпечних захворювань, таких, як лептоспіроз, чума, енцефаліти, токсоплазмоз, риккетсиоз, ієрсиніоз, сказ, туляремія, причому якщо більшість перерахованих хвороб у нас досить рідкісні, то від лептоспірозу тільки цієї осені померло двоє людей з восьми, що заразилися з початку року. Як бачимо, милі мишки, герої позитивних мультиків, насправді не такі милі й зовсім не «хочуть жити дружно».

Головна умова, яка тримає гризунів біля людини, – наявність продуктів харчування або їх залишків. І якщо в селі гризуни концентруються в основному в місцях зберігання врожаю, то в містах їх залучають підвали і сміттєзбірники в багатоповерхових будинках і майданчики для накопичення сміття, які, при всій оперативності вивезення, більший час все-таки наповнені відходами продуктів харчування. Знову ж таки, в приватному секторі мишам і щурам є де розгулятися в льохах, сараях та господарських будівлях. Але і в невеликих населених пунктах на кількість мишей теж впливає регулярність вивезення сміття, яке накопичується біля кожного домоволодіння, а вивозиться ще гірше, ніж з міських спальних районів. За інформацією ДПСС, систематична робота з вивезення сміття здійснюється лише в 16% населених пунктів області. Нерідко регулярність вивезення обчислюється днями, а то й тижнями і характеризується крайньою вибірковістю приймальників, які забирають тільки сміття, що «сподобалося», виходячи з якихось своїх міркувань. Причому існує цікава закономірність: де погано сміття вивозять, так само погано проводять і дератизацію, тобто знищують гризунів за допомогою бактеріологічних або хімічних препаратів.

Незважаючи на очевидну необхідність, в Україні нібито й не існує обов’язкової дератизації, і її проведення залежить від різних факторів. Тобто промислові підприємства, в тому числі сільськогосподарські, зобов’язані підписувати договори на проведення дератизації зі спеціалізованими структурами, а ось ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) приймають рішення про дератизацію самі. Житлово-комунальні контори наймають «мисливців за привидами» в міру необхідності. А ось для територіальної громади в цілому проведення дератизації є обов’язковим.

І це важко пояснити, тому що наявність в оселі мишей неприпустимо хоча б тому, що вони є переносниками смертельних хвороб. Для розповсюдження мікробів або збудників хвороб в людській оселі мишам досить просто погуляти по посуді, одягу, на підлозі, не кажучи вже про дегустації продуктів харчування: «Мишка бігла, хвостиком махнула» – і все, збудники хвороб вже у вас у гостях. Що ж говорити про сховища овочів або фруктів, які миші й щури за зиму досліджують уздовж і поперек? Загалом боротися з гризунами треба, і практично єдиним, більш-менш ефективним способом боротьби, причому боротьби на знищення, є дератизація.

Війна з «мишачим королем»

Ми часто думаємо, що наші міські квартири надійно захищені, але насправді потрапити гризунам у бетонно-металеві коробки багатоповерхівок не так і складно. Мало того, що миша має маленькі розміри, у неї і досить пластичне тіло, яке здатне змінювати параметри відповідно до розмірів щілин між будівельними конструкціями. Крім того, вони здатні й самі прогризати отвори в досить міцних матеріалах, у тому ж дереві чи лінолеумі. В нашу оселю вони можуть потрапляти і зовні, перешкод для них не існує.

До речі, начальник управління фітосанітарної безпеки ГУ ДПСС Тетяна Лапіцька розвіяла деякі стереотипи і помилки щодо поведінки гризунів. Щури не здатні до вироблення імунітету проти отрут, і вони кидаються на їжу всі разом, а не чекають, коли її спробує якась одна особина. Миші зазвичай не вмирають від отрут у оселях, а як то кажуть, «сходять з дому», тому наявність трупів у квартирі після дератизації малоймовірна. Не підтверджуються і чутки про «самомуміфікацію» мишей після деяких отрут, як обіцяє реклама. Проте залишається правдою, що миші здатні практично блискавично освоювати нові території – як за рахунок міграції з навколишніх полів, часом за кілька кілометрів, так і за рахунок природного збільшення популяції, оскільки здатні плодити потомство кілька разів на рік. Фахівці фітосанітарних інспекцій контролюють кількість мишей, проводячи чи не перепис мишачого населення (насправді вони розраховують майбутню кількість, виходячи з зібраних на ділянці поля даних про наявність особин репродуктивного віку. – Авт.), щоб контролювати економічний поріг шкодочинності – ЕПШ. Це коли кількість гризунів може впливати на економічні показники, тобто знищити врожай. Тоді до порушників застосовуються найжорсткіші заходи «фізичного навіювання» за допомогою отрут, які можуть розкидати навіть за допомогою авіації.

Ніякого іншого методу проти знахабнілих мишей немає і в наших оселях. Тільки не треба сподіватися на електронні способи захисту від гризунів через, м’яко кажучи, недоведеність ефективності. Якщо не допомагають навіть «найспритніші» (у справжньому значенні цього слова) кішки і мишоловки, для боротьби з мишами краще використовувати спеціальні їстівні приманки. Останнім часом населення широко використовує приманку «Смерть щурам», але це хімічний засіб, що вимагає великої обережності, оскільки він небезпечний не тільки для щурів, але і для людей і домашніх тварин.

Як би ми не ховали отруту від своїх домашніх, завжди є можливість несанкціонованого контакту з отрутами, скажімо, дітей. Краще і безпечніше використовувати бактороденцид – спеціальним чином приготоване зерно. Якщо говорити про технології, то зерно пшениці чи інше розпарюється в автоклаві до стану розвареної каші й заражається так званою культурою Ісаченка, тобто збудником щурячого тифу, і потім упаковується в герметичну упаковку. Засіб має приємний запах і не шкідливий для людей і домашніх тварин настільки, що бували випадки, коли його без яких би то не було наслідків помилково замість каші з’їдали люди. Зате для мишей таке частування виявиться останнім в їхньому житті, причому інфікований таким чином гризун успішно заражає своїх найближчих родичів і просто сусідів по колонії. В результаті незабаром гине вся колонія в будинку або навіть на вулиці.

Коли бактороденцид починає діяти, це відразу стає помітно. Миша ніби втрачає орієнтацію і почуття небезпеки, тому може серед білого дня вийти з укриття і дефілювати кімнатою. Цього боятися не треба, вона скоро заспокоїться, тобто спочине. Бактороденцид потрібно розкласти на «мишенебезпечних напрямках» і стежити, коли його кількість перестане зменшуватися – значить, мишей у будинку не залишилося.

Втім, знищуючи мишей у житлі, не варто забувати і про те, що гризуни є частиною загальної харчового ланцюжка як обов’язкова умова існування всього розмаїття біологічних видів. Крім цього, вони здатні приносити і певну користь шляхом підтримки балансу флори і фауни, тому нехай живуть. Але подалі від нас.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram, Viber і Twitter.