Яке місто має стати побратимом Кропивницького? Думки з приводу

Тема можливого закордонного партнера і друга знову спливла

745
кількість переглядів
Міськрада Кропивницького

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

Колись, за радянських часів, у Кіровограда були два міста-побратима: болгарський Добрич (з 49-го до 90-го – Толбухин) і Павлодар, Казахстан. Про Павлодар мало що може пригадати навіть старше покоління, а болгарського побратима пам’ятають дуже добре.

Тема можливого закордонного партнера і друга знову спливла. Як повідомила колегам-журналістам заступник начальника управління економіки міськради Кропивницького Тетяна Тимченко, визначення та документальне оформлення міст-побратимів передбачено Програмою формування позитивного міжнародного та інвестиційного іміджу Кропивницького на 2018-2020 роки. За її словами, підготовлені листи в болгарське посольство з метою відновити зв’язки з Добричем.

А ось що думають наші експерти з приводу можливого побратима обласного центру. Ми поцікавилися думкою наших друзів, які багато подорожують і мають можливість подивитися, порівняти і проаналізувати.

Вікторія Талашкевич:

– Я думаю, що місто-побратим повинне мати історичні, культурні, економічні зв’язки з Кропивницьким. Або, наприклад, у цьому місті повинен бути вуз, який співпрацює з нашими університетами. Також дуже важлива відстань між містами, щоб молодіжним, спортивним, культурним делегаціям можна було поїхати, подивитися, обмінятися досвідом, у тому числі офіційним делегаціям з числа чиновників. І щоб на це не пішов весь річний бюджет департаменту економіки.

Можна, звичайно, бути побратимом з Сан-Франциско, але летіти туди коштує досить дорого. Я б рекомендувала розглядати міста в Польщі, Угорщині, Румунії, Сербії. Міста, приблизно рівні за кількістю населення і економічним розвитком. Пам’ятаю, делегація з області якось їздила до Вроцлава. Але майже всі учасники поїздки – голови районних рад, районних адміністрацій – не змогли сказати мені, що вони будуть переймати та впроваджувати. Просто туристична поїздка вийшла тоді, років десять тому. Я не бачу в цьому сенсу. А він повинен бути, якщо витрачаються бюджетні кошти.

Вроцлав

Андрій Богданович:

– Логічно відразу шукати місто, назване на честь драматурга. Шекспір? Бомаршевськ? Ну або на честь письменника. Ось, у Росії Тургенєв, по-моєму, є. Хоча ні, я більше думаю про атмосферу міста. Пригадую, що відчув, коли приїхав працювати до Кіровограда після десяти років життя в Києві. Що в цьому місті все так спокійно і розмірено, що тільки моря не вистачає.

І тепер знаю, що є ще місто, яке спокійне, розмірене і невелике, але з морем. Вірніше, з річкою і океаном. Це в Португалії. Прикордонний з Іспанією Віла-Реал-ді-Санту-Антоніу. Тим більше, щоб налагодити зв’язки, знайомити майже не треба. Там прекрасно знають кіровоградців-кропивничан. Танцювальні колективи з нашого міста там часто бувають. Щорічно.

Немає, правда, в цьому місті прекрасних МАФів-кіосків, ніхто там не роздерибанив сосновий ліс перед океаном, немає проблем зі снігом у зв’язку з повною його відсутністю, але це тимчасово, наші політики швидко можуть поганому навчити. Але, якщо б наші міста подружилися, може, у кропивничан було б більше шансів подивитися, як можна і потрібно жити. Поважаючи себе і інших.

Віла-Реал-ді-Санту-Антоніу

Віктор Токарєв:

– З огляду на те, як декомунізатори поглумилися над історією нашого міста, над його назвою, нам потрібен не побратим, а брат по нещастю. Ним цілком може бути таке ж постраждале місто Горішні Плавні.

А взагалі правильно було б дружити з якимось сербським містом, бо наші краї колись називали Новою Сербією.

Горішні Плавні

Сергій Якунін:

– Довелося мені в минулому році побувати в Добричі. Гуляючи по колишньому побратиму, я опинився в етнографічному центрі, де на території цілого кварталу представлені традиційні народні ремесла та промисли. Майстри і майстрині різного віку, коли чули, що ми з України, запитували, чи не знаємо ми місто Кіровоград. Вони пам’ятають, що ми були побратимами. Почувши, що ми звідти, але це вже Кропивницький, запитували: «А дружити будемо?»

Вони нас запевняли, що дружбу ніхто не скасовував. Згадали Гіталова, сівалки «Червоної зірки», друкарські машинки «Ятрань» і Антоніну Червінську. Люди там дуже привітні. Треба дружити з такими.

Добрич

Віктор Громовий:

– Не знаю, з ким домовимось. Треба підключати наших провідних бізнесменів, які мають контакти з закордонними партнерами, щоб вони допомогли. Якщо Павло Штутман здійснює проект дуальної освіти з партнерами з Ерфурта, чому б не спробувати їх зацікавити? Тим більше до нього нещодавно приїздив Райнхард Дуддек, спікер міської ради міста Ерфурт з питань фінансово-економічної політики.

Ерфурт

Анна Кузнецова:

– Я б запропонувала невелике містечко Уппсала, яке знаходиться в годині-півтори їзди від Стокгольма. Є щось спільне з Кропивницьким. Уппсала знаменита своїм старим університетом і взагалі науковою школою, вузами. Там є розкішний міський театр, де грає своя трупа. У місті є річка, теж невелика, як Інгул. Красиві набережні з видом на церкву. Єдине – ніколи місто не перейменовували, історична назва збереглася з моменту заснування.

Уппсала

Всі фото з відкритих джерел