Кропивничанку звинувачують у вбивстві доньки. Захист стверджує, що не все так просто й однозначно

Все, що відомо на цей день

0
7744
views

Цей текст писати було морально важко. Але він необхідний задля якнайповнішого розуміння трагічної історії, яка розігралася у Кропивницькому в грудні 2017 року.

Що сталося

Близько десятої ранку 8 грудня 2017-го 12-річна Катя Добродій нібито пішла до школи. І не повернулася.

Рідні дівчинки забили на сполох.

– Все добре було, але вона чомусь не хотіла їхати, – розповідала журналістам бабуся (мама вітчима) Надія Гордова. – Їй потрібно було в художню школу зранку, але вона відпросилася у мами. Мама спочатку погодилася, але потім все-таки змусила піднятися…

Вдень батьки кілька разів намагалися додзвонитися до Каті – телефон не відповідав. Нікого особливо це не стурбувало, так як викладачі часто вимагають відключити мобільні. Але коли по закінченні англійської, – а це вже після шостої вечора, – вітчим з матір’ю так і не змогли зв’язатися з дочкою, вони забили на сполох.

– Кожні дві – три хвилини набирали номер, але Катя не відповідала, а через якийсь час телефон взагалі «потух», – додала Надія Гордова.

Про зникнення Каті повідомили в поліцію. Там негайно взялися за пошуки. До правоохоронців додалися військові та кілька десятків добровольців. Курсанти «льотки» прибули з квадрокоптерами й оглядали з їх допомогою місцевість поряд з річкою. В оголошеннях, на які відгукувалися волонтери, були вказані два контактні номери телефонів: 102 та особистий матері Каті Олени Добродій.

У соцмережах почали ширитися чутки – одна чорніша іншої. Поліція оперативно їх спростовувала, наголошуючи: результатів – ні хороших, ні поганих – немає.

Тим часом з’явилися нові подробиці. Як виявилося, водії на маршруті, яким Катя їздила в школу, того дня її не бачили.

Через дві доби раптом ввімкнувся телефон дівчинки – о 4:20. Слухавку ніхто не брав, а потім його знайшли – знову вимкненим – недалеко від будинку, де живе сім’я Добродіїв. Це дало поштовх новим теоріям: одна з найвідоміших «груп смерті» в Інтернеті називається «Розбудіть мене о 4:20».

За словами рідних Каті, вчилася вона добре, конфліктів з однолітками не мала. За якиясь час до зникнення начебто зацікавилася рухом у Мережі, учасники якого діляться одне з одним жахливими історіями і змагаються за кількість «лайків». Він називається «Кріпіпаста», і на сторінці дівчинки в Facebook була картинка з його згадкою. Крім того, – малюнок з написом: «Keep calm and hug Slenderman» («Зберігай спокій і обіймай Тонкого чоловіка»). Цей Тонкий чоловік – вигаданий мережевий персонаж, що живе переважно в лісі або покинутих будівлях. За легендою, він нападає на самотніх людей, і вони зникають безслідно.

12 грудня поліцейські, розширивши зону пошуків, знайшли тіло Каті в Обознівці Кіровоградського району. Як повідомили згодом у поліції – зі слідами насильницької смерті, понад 70 ран. Правоохоронці порушили провадження за фактом умисного вбивства.

Того ж дня ввечері з’явилася інсайдерська інформація про підозрювану. Не вірилось, але одразу два джерела в поліції стверджували: вбивцею дитини була її рідна мама.

Вранці 13 грудня це підтвердив перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін у Facebook: «Все виявилося банально просто. Чоловік пішов на роботу, дорогою молодшу дитину відвів до дитсадка. Старша донька була разом з мамою. Дівчинка просилася залишитися вдома та не йти до школи, а мати, навпаки, наполягала, щоб та все ж таки пішла до школи. В підсумку – в пориві раптово виниклої люті мати вбила дитину, а потім вивезла та залишила на пустирі. Це страшна трагедія. Попереду – низка експертиз, в тому числі й проведення психіатричної експертизи підозрюваної. Крапку повинен поставити суд».

13 грудня Олені Добродій офіційно оголосили про підозру, а 14-го Кіровський районний суд обрав їй запобіжний захід – 60 діб під вартою.

Олена Добродій у залі суду

Суд, експертиза і знову суд

За клопотанням слідчого Ленінський райсуд направив жінку на обстеження до Одеського обласного медичного центру психологічного здоров’я.

У квітні 2018 року справу Олени Добродій передали до суду. Процесуальний керівник у кримінальному провадженні за фактом умисного вбивства дівчинки (п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України – умисне убивство) затвердив клопотання про застосування щодо жінки примусових заходів медичного характеру. Напередодні слідчі отримали висновок фахівців з Одеси: жінка «на момент вчинення вбивства й на даний час не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними».

На підставі отриманого висновку слідчий подав клопотання до суду щодо зміни запобіжного заходу стосовно підозрюваної з тримання під вартою на поміщення до психіатричної установи. Добродій направили до Кіровоградської обласної психіатричної лікарні.

20 квітня до редакції CBN зателефонувала троюрідна сестра Олени Добродій Ольга Синьова.

– Ви ж коли пишете, не розбираєтесь у тому, що відбувалося в родині, як вони жили. Я особисто зовсім не впевнена, що це зробила саме Олена, – сказала вона. – Що ж стосується захворювання – ну, коли її відвезли до лікарні, то, напевно ж, якісь порушення у психіці все-таки є.

Ольга Синьова заявила, що зарано ставити крапку в цій історії. Вона також розповіла деталі сімейного життя Олени Добродій, яке, за її словами, було зовсім не простим, у родині траплялися сварки.

Синьова наголосила, що її сестра підписала зізнання у вбивстві, не розуміючи, що саме вона підписує:

– Їй поклали документ, сказали підписати. Вона в той момент узагалі думала, що то постанова про арешт. Адвоката поруч не було, а сама вона перебувала у такому стані, в якому важко щось усвідомлювати. Дуже просто знайти цапа-відбувайла, от і знайшли.

Зрештою, 13 лютого 2019 року суддя Кіровського районного суду Кропивницького Володимир Поступайло оголосив повний текст ухвали. Якщо коротко – примусове психіатричне лікування в умовах суворого нагляду.

Захисник Олени Добродій Олександра Любович заявила, що обов’язково подаватиме апеляцію.

Свекруха і невістка

Журналіст CBN поспілкувався з матір’ю вітчима покійної Каті Надією Гордовою.

– Ви задоволені цією ухвалою?

– Так, я вважаю, що Олену треба лікувати. Я і раніше на цьому наполягала, це саме за моєю заяві її направили на експертизу в Одесу. Адже вона сама казала, що чула голоси якісь. Вона готувалася до цього. Мені одеський професор сказав тоді, що вона виношувала цю ідею давно. А сьогодні в суді зачитали покази її колег, що вона «не бачила життя своїх дітей далі».

Катя з меншою сестричкою

– Тобто ви вважаєте, що й маленька донька була під загрозою?

– Так. Приїжджали екстрасенси, знімали передачу. То вони теж сказали, що того дня була загроза двом діткам. Але маленька залишилася у мене, зараз теж зі мною живе. З нею все в порядку, добре себе почуває, ходить на підготовку до школи.

– Вона знає про те що сталося?

– На жаль, так. Тепер з нею працює психолог. Андрій, її батько (вітчим. – CBN) тоді й повів до психолога. Тож психолог і порадив все розказати, щоб вона нічого не нафантазувала. Хоч вона й знає, що сталося, я про її маму тільки добре кажу, або не кажу нічого, бо так порадив психолог. Вона знає й про маму, й про татка. Знає, що її сестричка на небесах.

Дякуючи психологу, вона зараз більш-менш нормально сприймає це все. Але все ж для шестирічної дитини це дуже важко.

– А де зараз її вітчим Андрій?

– Він за кордоном, заробляє гроші, хоче після цих всіх подій виїхати з міста взагалі. Батько Олени ще торік казав, що ми за хату воюємо. Тож Андрій відразу виїхав з хати та подався заробляти гроші для доньки. Ми, так би мовити, з ними поділилися: свату – хата і машина, а нам – дитина. Ми ні на що більше не претендуємо. Андрій як покинув рік назад ту хату, то й не бували там, здається. Там зараз їхній дід хазяйнує, вона нам не треба.

– Які взагалі у вас стосунки з Оленою були?

– Гарні були спочатку. Вона як десять років тому з’явилася у нас, то зразу мене мамою назвала. Як лікар завжди допомагала, радила, які ліки купувати. Все було добре.

Але десь років три тому почалися проблеми. Одного разу Андрієві зателефонували з її роботи і поцікавилися, чи не бачив він чогось дивного в поведінці дружини. Бо вона там щось плутала по роботі, забувати почала. Тоді ж її перевели на іншу посаду, щоб не нашкодила пацієнтам. (Олена Добродій працювала анестезіологом в онкодиспансері, потім перейшла на роботу в методичний кабінет. – CBN). А як пізніше виявилося (вже в Одесі), то є наслідками дитячої травми. Вона в дитинстві травмувала голову сильно, а ми й не знали. Та і її батьки не сильно хотіли лікувати її, вважали що саме пройде. Не пройшло…

Захист

Адвокат Олександра Любович стверджує: сама Олена дуже боїться, що це могла зробити все-таки вона.

Катя

– На яких доказах базується сторона захисту Олени Добродій?

– Ну ми скоріш не докази використовуємо, а навпаки: їх відсутність у слідчих та у прокуратури. Наша точка зору (і моя, й Олени) проста: доведіть належними та допустимими доказами провину Олени у вбивстві або знайдіть справжнього вбивцю. Тому свій захист ми будуємо на необхідності врахувати всі факти, наявні у матеріалах справи, а вони не завжди підтверджують висновки, які зробив суд.

Більшість результатів експертиз каже про «ймовірність» фактів, які суд чомусь сприйняв як остаточні докази провини Олени. Наприклад, суд вважає, що на листі та одязі знайдені сліди крові, які належать Олені та її доньці. А у висновку експерт каже, що не виключає й домішки іншої людини, а саме вітчима Катерини. Я не кажу, що він винен, я просто наголошую, що неоднозначний результат експертизи враховано як доказ звинувачення.

Виникають ще питання до поведінки чоловіка Олени. Він чомусь категорично не хотів її лікувати. Досить багато розбіжностей та питань до його показів про події в день трагедії. Один свідок говорить, а він це підтверджує, що Андрій з самого ранку знаходився на роботі в приміщенні. Двоє кажуть, що спілкувалися з ним в іншому приміщенні. А білінг його мобільного телефону показує, що в той день він сам (або як мінімум його телефон) досить активно пересувався містом. Сам Андрій цього ніяк не пояснює, а слідство та суд просто не звертають на це увагу.

Ще такий факт, якому я не можу знайти пояснення: Андрій казав, що, коли Олена захворіла, і вона сама, і він були проти того, щоб вона сідала за кермо автомобіля, вона і до хвороби не дуже впевнено керувала автомобілем. Але чомусь саме у день трагедії він умовив її підвезти доньку до садочка, а його до зупинки автомобілем. Хоча від їхнього дому туди йти максимум десять – п’ятнадцять хвилин.

Вулиця Івана Богуна

Також питання ще до однієї експертизи, яка аналізувала сліди крові на халаті та рушнику. Всі свідки стверджують, що той халат давно не використовувався, але на ньому є сліди крові Катерини, ці сліди невеликого розміру та поверхневі, тобто кров не ввібралася в тканину. А при таких пошкодженнях, що були у дівчинки, крові повинно бути дуже багато, ви і самі чули, скільки ударів було спричинено дитині. Та й час, коли та кров потрапила на халат, встановити неможливо.

До речі, експертизи не змогли визначити остаточного місця вбивства, навіть в ухвалі суду звучить фраза щодо місця злочину «настільки, наскільки це було можливим». Ті сліди крові, що досліджувалися, не дають можливості впевнено визначити місце. Стверджуючи, що вбивство сталося в будинку, слідство не навело жодного переконливого доказу. В будинку ремонт був зроблений лише в дитячій кімнаті, де є ламінат, а ще в одній з кімнат був лінолеум. Більша частина дому має просто цементну підлогу. Якби на неї пролилася кров, то прибрати її було б неможливо.

– Прокурор говорив, що прибирання відбувалося за допомогою спеціальних засобів, що знайшли у будинку. Саме цим він пояснив відсутність яскраво виражених слідів крові.

– Наскільки я пам’ятаю, то прокурор стверджував, що під час прибирання Олена прибирала сліди вбивства за допомогою медичного засобу «Стериліум». Але це викликає багато сумнівів. Адже це – антисептичний та дезінфекційний засіб для рук, а не для прибирання слідів крові. Крім того, у великій кімнаті, на підлозі біля входу до дитячої кімнати, були знайдені сліди крові Андрія, а в коридорі, на стіні та дверях у ванну кімнату, – сліди крові невідомої жінки.

– Як під час слідства пояснили цей факт?

– Під час проведення слідства взагалі ці факти не пояснювалися і, як потім нам стало відомо, були проігноровані. Вже в суді сам Андрій (та й Олена) пояснили, що кров вітчима залишилася, коли він вибивав двері до дитячої кімнати. А от інформацію про сліди жіночої крові ніхто взагалі не взяв до уваги.

Взагалі склалося враження, що всі обставини, які не підтверджують думку слідства про вину Олени, просто не враховували, а ігнорували. Ми намагалися під час судового розгляду з’ясувати ці обставини, але прокурор виступав проти, мотивуючи це тим, що розглядається питання стосовно Олени Добродій, а тому нема підстав перевіряти інших осіб.

– Але ж головний доказ у справі – знаряддя вбивства – знайшли?

– Це так само викликає сумніви. Дійсно, слідство знайшло ніж та ножиці, що були у квартирі, але ні відбитків пальців Олени, ні слідів крові на них не було. Більш того, за результатами криміналістичної експертизи, удари наносилися ножем з гострим кінцем, а той ніж, що надало слідство, довгий час не використовувався, та має погнутий та надламаний кінчик. І злам цей – давній. Суд теж не врахував цей факт, хоча й зазначив в ухвалі, що це – «найбільш імовірне знаряддя вбивства».

– Чому на ці факти не звернули уваги під час слідства?

– Я мала можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи вже після закінчення слідства, перед направленням справи до суду. Мені слідчі завжди казали, що призначено велику кількість експертиз, які все прояснять. Я змогла наполягти тільки на одній експертизі: досліджені крові та сечі Олени на вміст психотропних речовин. І вона сама, і її рідні в один голос говорили, що Олена не приймала жодних ліків. Але аналізи, що зробили вже після її затримання, показали наявність таких речовин у її організмі. Звідки вони з’явилися, ніхто не захотів розбиратися, і, до речі, цей факт судом також був проігнорований.

Олена сама потім казала, що після того, як її затримали та відокремили від дому, стала краще себе почувати. Ця речовина, що була знайдена, відпускається тільки за рецептом, і вона дійсно використовується при лікуванні таких захворювань, що в Олени. Я робила запити про такі ліки повсюди, навіть у Міністерство охорони здоров’я. З відповідей стало зрозуміло, що за наявністю рецепта таку речовину можна купити в аптеці, але сам рецепт повертається покупцеві з відміткою про продаж. Тож знайти того, хто купував, або де купували – майже неможливо. Тим більше, що й шукати не пробували. Але факт, що цей препарат таки потрапив у її організм і повинен був викликати у Олени апатію, але ж ніяк не агресію…

Олена дійсно не пам’ятає події тих днів. Вона сама хоче взнати правду. Найбільше вона боїться, що все ж таки може бути причетною до вбивства. Однак для цього потрібна серйозна доказова база, якої наразі немає. Олена сама мені сказала, що хоче знати правду, якою б страшною вона не була!

Будинок, де жила Катя

– Одним з доказів прокуратури стали записи з відеокамер, які зафіксували машину Олени, що їхала в той бік, де потім знайшли тіло дівчини.

– Дійсно, такі записи є, але жоден з них не дозволяє стверджувати достовірно, хто був за кермом. Тільки в одному з кадрів видно руки водія. І саме на цьому прокуратура базує свою точку зору, стверджуючи, що якщо руки знаходяться зверху керма, то це «суто жіночий стиль». Ну це ж не доказ!

Я зробила експертизу цих відеозаписів, яка чомусь не була проведена під час досудового слідства, де експерт надав висновок, що встановити навіть стать особи, що сидить за кермом автомобіля, неможливо. Але суд це не врахував, через те що на момент отримання результатів у експерта закінчився термін дії свідоцтва.

Я як сторона захисту можу заявити, що тих доказів, які використовував суд у своїй ухвалі, які начебто «в своїй сукупності підтверджують вину Олени», явно недостатньо, щоб бути остаточно переконаним у її провині. Знов повторюсь: нам не потрібно виправдання Олени будь-якою ціною, нам потрібна правда! І насамперед – моїй підзахисній! Якщо вона причетна до вбивства своєї доньки, то суд повинен був винести свій вердикт на підставі переконливих доказів, які беззаперечно підтверджували б вину Олени, а не на припущеннях, як це сталося.
Тепер вирішується не тільки доля людини, а й вішається ярлик матері-вбивці!

Олену відправляють на примусове лікування, тобто фактично на духовну смерть!

І це клеймо поставлено не тільки на Олені, а й на всій родині, це клеймо буде супроводжувати і її маленьку донечку. А тому з’ясувати істину необхідно будь-якою ціною.
Чому це не вважали за необхідне зробити слідство та суд? Важко сказати.

На мою думку, в справі залишилося ще дуже багато запитань, на які ніхто не отримав відповідей, а тому не можна казати, що справу закінчено і поставлено крапку, ні. Саме через це ми будемо оскаржувати рішення суду першої інстанції. І, крім того, в нас є ще деякі факти, які не врахував суд, та які ми поки що не можемо озвучити у ЗМІ.

Долю Олени Добродій вирішуватиме апеляція. Поки триває судова тяганина, жінка знаходиться на лікуванні. І сподівається, що 8 грудня 2017-го 12-річну Катю вбила все-таки не вона…

Текст: Олексій Гора, Андрій Лисенко, CBN
Фото: з сімейного архіву Надії Гордової, Інтернет, Григорій Зуб, CBN