«Декларація – свідоцтво того, що пацієнти тобі довіряють». Інтерв’ю з кращим сімейним лікарем Кропивницького

Амбулаторія у Гірничому, в якій він працює, - невелика, але тут настільки затишно, що часом забуваєш про те, що ти знаходишся в медустанові

539
кількість переглядів

Вікторія Барбанова, «Україна-Центр»

Минулого тижня були підведені підсумки конкурсу «Кращий сімейний лікар року» під егідою міськради міста Кропивницький. У трьохетапному змаганні на професійну майстерність переміг лікар амбулаторії загальної практики – сімейної медицини (сел. Гірниче) Вадим Голованов.

Лікар з легкістю погодився дати інтерв’ю «УЦ». Амбулаторія у Гірничому, в якій він працює, – невелика, але тут настільки затишно, що часом забуваєш про те, що ти знаходишся в медустанові. У коридорах стоять інсталяції з живих рослин у вазонах, пацієнти чекають своєї черги на зручних диванчиках, стіни прикрашені кольоровими малюнками. Примітна риса – ця амбулаторія стала першою в місті, яка уклала 100% декларацій зі своїми пацієнтами.

Loading…

– Це заслуга Світлани Леонідівни Васецької, нашого головного лікаря, – каже Вадим Васильович. – Завдяки її підтримці ми не чекали біля моря погоди, а почали працювати заздалегідь – обдзвонювали своїх пацієнтів, пропонували укласти договори, проводили роз’яснення. Розраховували в 2018 році потрапити у першу хвилю в липні. Через незалежні від нас причин договір з Національною службою здоров’я був підписаний у січні 2019 року разом з іншими міськими амбулаторіями. Але на той момент у нас вже у всіх були на 100% підписані декларації – 1800 на кожного лікаря плюс 10% від цього числа при необхідності, – тобто ще 180 чоловік. Зараз у мене укладено декларації з 2 тисячами пацієнтів, і більше я брати людей не можу, хіба що як виняток. Але треба розуміти, що ця кількість – не завжди: хтось поїхав у інше місто і уклав декларацію за новим місцем проживання, хтось помер, а хтось народився. Я як сімейний лікар приймаю і дітей, і дорослих. Світлана Леонідівна спонукала мене і на участь у цьому конкурсі, надала велику підтримку. Колеги теж багато в чому допомогли, підтримали – по суті це перемога нашої амбулаторії, а не виключно моя.

– Після перемоги в міському конкурсі кількість звернень до вас збільшилася?

– Так, телефонують люди, хочуть підписати декларацію. Я змушений відмовляти – свій ліміт вибрав давно вже. Але і без декларацій кількість охочих велика. Наприклад, зараз один з наших лікарів у відпустці, його пацієнти можуть на свій вибір записатися до будь-якого іншого лікаря. Просять записати їх до «доктора, який конкурс виграв». Але цей конкурс у мене насправді не перший, я вже, можна сказати, бувалий учасник. Якщо пам’ятаєте, програму сімейної медицини ще в 2005 році вводив президент Ющенко. Я тоді працював терапевтом й одним з перших записався на курси з сімейної медицини, отримав відповідний сертифікат. Тоді теж влаштовувалися конкурси, і я в одному з них брав участь. Тоді ж, у 2005-му, в Гірничому була організована амбулаторія сімейної медицини, я був переведений сюди. До цього працював у поліклініці №3 спочатку терапевтом, а потім – сімейним лікарем. Але, поки не перевівся сюди, дітей я не приймав, лише дорослих.

– А як прийшли в медицину? Це сімейна справа чи ви не представник династії?

– Я лікарем хотів бути з дитинства, в тому числі й тому, що в моїй родині взагалі не було медиків – ні по батьківській лінії, ні по материнській. Готувати себе до професії почав ще в школі – у 17 років влаштувався санітаром у лікарню, працював у операційному блоці. Потім пішов у армію, там працював у медсанбаті. Після армії подав документи на медичний факультет Ужгородського державного університету, склав іспити і вступив на підготовче відділення. Я сам з міста Мукачеве, прожив там 27 років, тому і вуз вибрав з тих, що поруч. Відучився і за розподілом приїхав до Кіровограда в 1997 році. У 1999-му я одружився, з дружиною ми разом вчилися на медфакультеті, зараз вона працює кардіологом у Центральній міській лікарні Кропивницького – тієї, що раніше називалася лікарнею №3. Син теж зібрався в медики, прийшов на наш місцевий факультет Донецького національного медичного університету.

– Спеціальність терапевта, сімейного лікаря, педіатра вважається не найпрестижнішою. Загальна медицина – ваш особистий вибір?

– Ні, це не був мій вибір, інтернатуру я проходив як терапевт. У первинній ланці працювати було важко – велике навантаження, маленька зарплата. Але, якщо у людини проблема зі здоров’ям, вона в першу чергу звертається до свого терапевта або сімейного лікаря. Велике значення має довіра – більшість моїх пацієнтів лікуються у мене давно. Десь відсотків 70 з них – жителі селища Гірниче, але є у мене люди з сіл Суботці, Шевченкове. Багато пацієнтів з Кропивницького – райони Миколаївка, Жадова, Ковалівка. Найчастіше нові люди приходять за рекомендацією від своїх родичів, які лікувалися у мене. Насправді ж люди давно самі вибирають собі сімейних лікарів. Декларації тільки закріпили цю можливість, легалізували її, так би мовити. Декларація – це свідчення того, що пацієнти тебе люблять, довіряють.

– До речі, про декларації й інші реформи в первинному ринку – як усі ці зміни виглядають зсередини, очима людини, яка в цій системі працює?

– Якщо говорити конкретно про декларації, то це дуже зручно в першу чергу для самих пацієнтів. Раніше, якщо людина була приписана до іншої ділянки, а лікувалася у мене, мені, наприклад, щоб отримати потрібні аналізи, доводилося відправляти її в поліклініку на її ділянку за направленням. Я не міг виписати «чужому» пацієнтові лікарняний лист, доводилося, знову ж таки, відправляти його в подорож. Зараз усі аналізи, направлення, лікарняні – що для жителя селища Гірниче, що для будь-якої іншої людини рівноцінні, пацієнт може отримати ці послуги тут, не мотаючись по всьому місту. Більш того – і цим мене приваблює сімейна медицина, – багато хвороб, з якими лікарі інших амбулаторій відправляють людей до вузьких спеціалістів, ми тут можемо лікувати самі. І намагаємося лікувати, тому що з Гірничого до вузького спеціаліста потрібно їхати в місто, для пацієнта це не завжди легко. Якщо дивитися об’єктивно, то багато патологій, з якими лікарі-первичники відправляють до вузьких спеціалістів – ЛОРа, невролога, – вони можуть лікувати самостійно.

– А зарплати? Чиновники стверджують, що зарплата лікаря первинної ланки значно зросла.

– Тут чиновники не брешуть. Зарплата залежить від кількості підписаних декларацій, але, оскільки всі лікарі нашої амбулаторії набрали максимальну кількість пацієнтів, у нас усіх однакова зарплата. І це цілком гідні гроші, незрівнянні з тим, що ми отримували раніше. Ще важливий нюанс: у мене, як у лікаря, з’явилося значно більше вільного часу, так як немає необхідності виїжджати на необґрунтовані виклики.

– Це ті, коли людина потребує лікаря при температурі в 37 градусів?

– У тому числі й такі. Хочу сказати, що раніше, коли лікар не мав права самостійно вирішувати, за яким викликами він прийде додому до пацієнта, а за якими – ні, до 90% викликів були необґрунтованими. Близько 30-40 чоловік я брав у свій робочий час, а потім ішов на виклики, яких було близько 15-20 на день. Зараз основну масу проблем ми з пацієнтами вирішуємо в телефонному режимі. Необґрунтованих викликів немає в принципі. Але є категорії людей, до яких я піду обов’язково. Це онкологічні хворі, це ті, що перенесли інсульт, люди, яким важко самостійно дійти до кабінету лікаря, – відмовити їм я не маю права з етичної точки зору. Ще одна зручна річ – електронні реєстри та електронна черга. Раніше під моїм кабінетом люди сиділи один у одного на головах, тепер ти приходиш на свого часу, отримуєш консультацію, рецепт і спокійно лікуєшся. Але, якщо людина прийшла без електронного запису, я її все одно прийму.

– А якщо прийшов чоловік, у якого не укладена декларація?

– Він теж має право на медичну допомогу. Але таким людям ми роз’яснюємо, що краще укласти декларацію, так як наступного разу вже доведеться оплачувати послуги зі своєї кишені.

– Електронний документообіг – це нововведення замінює звичну паперову роботу чи в доважок до неї доводиться ще й електронні копії робити?

– Те, що основну масу інформації перевели в електронний вигляд, – величезний плюс. Я не повинен тепер, направляючи пацієнта в іншу медустанову, робити виписки з карти. Щоб подивитися інформацію про хворого, інший лікар просто відкриває його електронну карту. Рецепти за програмою «Доступні ліки» – всі призначення і препарати можна подивитися в електронному реєстрі. Шкода, що поки ця система не працює в повну силу на вторинному рівні. Але, коли вона запрацює повністю, це буде величезне полегшення, це буде звичайна західна практика.

– Якщо вже ми заговорили про доступні ліки, то скажіть, люди часто скаржаться, наприклад, на те, що важко отримати ліки зі знижкою?

– У мене пацієнти скаржаться тільки на одне – що до переліку не додали інші захворювання і в ньому немає препаратів іноземного виробництва. Зараз у переліку «Доступних ліків» препарати для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету другого типу та бронхіальної астми. Я б дуже хотів, щоб у цей перелік було включено препарати для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту – хронічних гастритів, виразки шлунка, гепатитів тощо. Хочу, щоб у список включили препарати для хворих з хронічним бронхітом, – вони страждають не менше, ніж астматики. Часто людям доводиться відмовляти в рецепті тому, що їхнє захворювання не входить у список «Доступних ліків». А ліки їм необхідні, й вони купують його за свої гроші.

– А які з медичних послуг пацієнт може отримати безкоштовно на первинному рівні?

– У нас безкоштовно йдуть основні аналізи (кров, сеча), біохімія, аналіз на цукор, кардіограма. Але МОЗ регулярно оновлює цей перелік, додає в нього інші послуги.

Від автора: МОЗ розробило новий перелік безкоштовних медичних послуг, який повинен вступити в силу з липня 2019 року. У ньому, крім 12 видів аналізів, також є деякі види рентгенівського обстеження та УЗД, мамографія, біопсії і навіть ендоскопія.

– Виходить, для вас як сімейного лікаря реформа, що проводиться Міністерством охорони здоров’я, має більше позитивних аспектів, ніж негативних.

– У питанні реформи я підтримую МОЗ. Багато років «первинка» вважалася найбільш непривабливою сферою в медицині, і це при тому, що терапевт – як прикордонник, який вирішує, залишається людина тут чи йде на наступний рівень. Зараз у мене нормальна зарплата, хороші умови роботи, є час на вдосконалення своїх знань. Я задоволений реформою, дай Бог, щоб так було й надалі. Дайте людям закінчити реформу – вони знають, що роблять!

– У вас як фахівця є зауваження або побажання до команди реформаторів?

– Думаю, лікар повинен мати більше повноважень. Зараз поясню, що я маю на увазі. Є питання, для вирішення яких доводиться підключати міську охорону здоров’я і навіть обласну. Наприклад, є пацієнт з пороком серця, йому потрібна операція. Щоб направити його в спеціалізовану клініку в Києві, потрібно домовлятися через свого головлікаря, через профільне управління. Насправді це питання лікарі різних структур можуть вирішити між собою, не привертаючи чиновників. Там, у Києві, Одесі та інших великих містах, насправді працюють такі ж лікарі, які отримали таку ж освіту і мають такі самі повноваження, що й я тут. Відмінність тільки одна – вони працюють у більш високій структурі і мають більше спеціальних можливостей – апаратура тощо.

– Після перемоги в конкурсі вас можна вважати знаменитістю місцевого рівня. Ви не замислювалися над тим, щоб виходити в публічну площину? Наприклад, як Комаровський, вести свій блог.

– Я підписаний на електронні версії медичних журналів, активно спілкуюся в професійних пабліках – мені це все потрібно для того, щоб бути в курсі сучасних тенденцій у медицині. Потрібно брати участь у семінарах і конференціях. Не секрет, що постійно з’являються нові методики, нові препарати – всю цю інформацію потрібно вивчати. Але для публічної діяльності в стилі Комаровського треба мати вільний час – і чимало. Я з повагою ставлюся до Комаровського, він хороший лікар і розумна людина. Але це не дає ніяких гарантій, що з нього вийде хороший міністр охорони здоров’я. Я вважаю, що у кожного є своє поле діяльності – і в ньому він повинен працювати на всі сто.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram, Viber і Twitter.