У Кропивницькому гине Інгул (ФОТО)
Сергій Полулях, «Україна-Центр»
Фото Андрія Лисенка, CBN
Літня спека до неможливості загострила проблему забруднення Інгулу - головної водної артерії Кропивницького, завдяки якій місто і з'явилося. Втім, якщо вірно те, що життя населеного пункту залежить від наявності проточної води, тобто річки, то жити Кропивницькому лишилося зовсім небагато.
«УЦ» не раз писала про проблеми гідросистеми міста, що складалася колись із майже 20 середніх і малих річок чи струмків, від якої на сьогодні в більшості випадків - гарні назви. Вони або вже припинили своє існування, або практично пересохли, що негативно впливає і на кількість води в самому Інгулі в межах міста. Але насправді ситуація ще гірша. Про це на прес-конференції заявив начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Кропивницького Сергій Коваленко.
Журналістів зібрали якраз з питання санітарно-побутового стану Інгулу в межах міста, хоча проблеми можуть бути не тільки в місті, а й набагато вище за течією. Як з’ясувалося, наш Інгул - зовсім унікальна річка, тому що його водотік поповнюється не з витоків, як і належить кожній річці, не з приток, яких майже не залишилося, а з водосховища, спорудженого ще наприкінці 20-х років минулого століття для потреб ТЕЦ.
Чесно кажучи, повідомлення Сергія Миколайовича не стільки сенсаційне, скільки страшне: «Річка Інгул перебуває в неналежному стані. І хоча так склалося історично, сьогодні це технологічна водойма, яка не має притоку з самого свого початку, тобто витоку, який перебував у районі сіл Бровкове Новомиргородського району та Родниківка Олександрівського району».
Інакше кажучи, витік річки Інгул, який колись знаходився в «невеликому лісовому озері з болотистим дном і низькими берегами», просто зник. Пам'ятається, про можливість повного замулення витоку Інгулу вперше заявили на традиційних слуханнях, присвячених Міжнародному дню води, які щорічно проводяться в обласній бібліотеці ім. Чижевського. У це насилу вірилося, але через кілька років зникнення витоку цілої річки стало фактом, вироком усім нашим природоохоронним службам і контролюючим організаціям. Давно була відома і причина замулення - розорювання берегових схилів у заплаві річки, що практично неприпустимо в районі формування витоків. Нагадаємо, що Інгул має довжину майже 355 кілометрів, і в нижній течії це велика, судноплавна річка з портом і корабельними верфями в Миколаєві. Але туди ще треба дотекти, якщо можна вжити таке слово, тобто зберігати повноводність і навіть підвищувати її на всьому шляху.
Сьогодні річка в межах Кропивницького поповнюється лише за рахунок скидів води з Новомиколаївського водосховища. Щоб забезпечити необхідну швидкість течії для самоочищення річки, необхідно скидати через шандори дамби ТЕЦ близько 240 тисяч кубометрів води на добу, при тому, що обсяг водосховища становить 4,2 мільйона кубометрів. Тобто при такому скиданні воно залишиться без води за кілька днів, що неприпустимо. Але, крім цього, треба враховувати і технологічний рівень води, необхідний для стабільної роботи електростанції. Загалом - не вихід, і сподіватися можна тільки на комплексне вирішення питання в рамках проведення грандіозного облаштування набережної, що дозволить закінчити роботи, розпочаті ще за проектом 1974 року! Тоді, каже Сергій Коваленко, з'явиться можливість підтримувати необхідний рівень води в бетонних берегах спорудженого наприкінці 70-х років минулого століття центрального водосховища. До речі, фахівець ужив такий термін, як «ламінарний стан» у цій рукотворній водоймі, що практично означає відсутність течії.
Але і це ще не все. У 2015 році проводилася паспортизація річки за сприяння Академії аграрних наук, яка встановила, що замуленість Інгулу і Сугоклеї, другої за величиною річки міста, становить 60%! І це при природніх маловодності й глибині, яка в межах міста подекуди сягає аж 60 сантиметрів. До цього варто додати, що на всій протяжності річки, тим більше в межах міста, абсолютно відсутні водоохоронні прибережні зони, тому що берега забудовані «по саме не можу», тобто до урізу води, і всі продукти життєдіяльності приватного сектору, включаючи сміття, яким буквально засипають річку недбайливі городяни, потрапляють у воду. Це складові іншої проблеми, а саме, - засміченості поверхневих вод. Якщо додати зарості очерету і неконтрольоване зростання дерев, то виходять ідеальні умови для зупинення течії. Тому річка майже повністю покривається ряскою, а вода «цвіте» - набуває зеленуватий відтінок через надмірний розвиток синьо-зелених водоростей.
Уже кілька тижнів у центрі міста спостерігається скупчення ряски, яку найчастіше прибиває до гідроспоруд біля Михайлівського мосту. Це утворення буває настільки щільним, що по ньому спокійно ходять птахи. Але біда ще й у тому, що відсутній перелив води через шандори, і вся ця маса водоростей і сміття поступово гниє й опускається на дно, викликаючи кисневе голодування і загибель водних живих ресурсів, по-простому - замор риби. Але навіть у таких умовах річку очищають поквартально, оскільки кошти виділяються в недостатній кількості.
По всьому видно, що порятунок річки, про що не раз писала «УЦ», вимагає невідкладних заходів. І з боку не тільки міста, а й керівництва області, а то й України.