Кропивницьким «гуляють» мічені долари. Що робити, якщо вам видали в банку таку купюру

Обміняти такі купюри в банку не можна

4391
кількість переглядів

Ірина Нетреба, «Україна-Центр»

Отримання валютного переказу у відділенні банку – звичайна банківська операція. А в епоху «заробітчан» ще й вельми популярна. Ну які тут можуть бути сюрпризи? Виявляється, можуть.

До нас звернулася жінка, яка в одному з регіональних відділень відомого банку отримала грошовий переказ з іншої країни. Валюта отримання – долари. Пару підписів – і гроші її. Перерахувавши готівку, вона вирішила частину суми взяти на витрати, а залишок покласти на депозитний рахунок. Але в прийомі грошей їй… відмовили, пославшись на те, що купюри мають якісь специфічні «мітки».

Ще раз: в одному віконці банку гроші видали, а в іншому відмовили в прийомі їх на зберігання, тому що гроші «не такі». На запитання «вони що, фальшиві?» здивовану жінку заспокоїли, мовляв, гроші справжні, але мічені, а тому, згідно з інструкцією, прийняти їх не можуть. Можна було б засумніватися в швидкопсувних властивостях американської валюти – два кроки в бік, і гроші перестали бути платіжним засобом. Однак, кажуть, випадок цей не унікальний. Нібито пару місяців назад під таким же приводом у іншої жінки не прийняли на обмін долари з заначки, бо вони також містили якісь спеціальні позначки. Неозброєним оком їх не видно, але вони переконливо світяться в ультрафіолеті. Жінці під спеціальною банківською лампою навіть продемонстрували «якісь ієрогліфи», через які її гроші були класифіковані як «не такі». Примітно, що і в другому випадку гроші нібито раніше були куплені саме в банку, тільки хіба багато хто з нас зберігає квитанції про банківські операції? Загалом, гроші повернули господині, побажавши їй успіхів у спробах обміняти їх в офіційних пунктах обміну. Як варіант – звернутися до валютників і, можливо, здати з комісією або спробувати «згодувати» їх терміналу, який, виявляється, не бачить таких нюансів.

Разом з тим співчутливо висловили припущення, що «зіпсовані» купюри могли бути помічені, наприклад, як хабар, а потім недобросовісні антикорупціонери якимось чином повернули їх в обіг. Мовляв, на хвилі боротьби з корупцією зараз мітять мільйони…

Хабар?

Якщо підсумувати тільки місячний хабарний улов різного роду правоохоронних органів, дійсно, сума набирається значна. Виникає логічне запитання: а куди вона дівається? Умоглядно склавши всі ці купюри в одну купку, можна розтопити не одну лазню. Однак на цю добру справу зіпсовані долари не йдуть.

В обласному управлінні Міністерства внутрішніх справ пояснили, що після затримання хабарника на гарячому мічені гроші упаковуються, вміст пакетів описується, комісійно візується підписами і відправляється в кімнату речових доказів на весь час розслідування. Потім разом з матеріалами справи вони передаються в суд для прийняття рішення. Що далі – органів поліції не стосується. Суд визначає подальшу долю не лише фігуранта справи, а й забруднених позначками грошей. А тому питання, чи можуть долари з флуоресцентним автографом слідчого потрапити в банк, – не в їхній компетенції.

Такий же шлях мічених грошей змалював нам колишній співробітник управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на правах анонімності з одним категоричним застереженням: «У банк – стовідсотково не можуть». Він розповів, що гроші для хабара замовляються в Нацбанку. Слово, яким вони мітяться, може бути яким завгодно – «хабар», абревіатура СБУ або навіть кличка кота слідчого. Це не важливо, головне, щоб це слово було завчасно відображене в слідчій документації. Мовляв, купюри під таким-то номером помічені умовно кажучи, словом «негідник». Тисячу можуть зіпсувати всю. Якщо ж мова йде про велику суму, мітки ставляться тільки на кількох купюрах у пачці. І не тільки щоб добро не переводити, а просто тому що промаркувати велику кількість грошей фізично важко. Після затримання на гарячому складається протокол, а всі вилучені кошти передаються до суду в якості речових доказів, після чого за рішенням суду повертаються до Національного банку України. Як варіант, суд може прийняти рішення передати їх органу слідства на знищення. Але колишній співробітник СБУ відразу наголошує, що «загубитися» на цих етапах вони не можуть, мовляв, нікому в голову не прийде взяти їх звідти – їхні номери вже стільки разів переписані й задокументовані, що це все рано чи пізно спливе.

Також він спростовує інтернет-міф про те, що люмінесцентну фарбу можна стерти з купюри в домашніх умовах. Він пояснює, що гроші можуть мітити порошковими сумішами – вони, дійсно, швидко стираються, але псують купюру, на місці нанесення порошку швидко з’являються потертості й масляні плями. А ось більш сучасний засіб – фарбу, яка зрадницьки світиться в ультрафіолеті, так просто водою з-під крана, як пишуть про це в Мережі, не змиєш. Почасти і тому «хабарні» купюри назад в обіг не йдуть, а повертаються в НБУ, де, ймовірно, лежать, поки їх знову на вимогу правоохоронців не притягнуть до участі в слідчих діях.

Як мічені долари потрапили в банківське відділення, а потім і в руки довірливих клієнтів, він не розуміє. Але за описом форм рукотворного набанкнотного живопису вважає, що їх наносили не правоохоронні органи. Мовляв, хрестики і кружечки – не наш почерк. Мітив хтось інший і навряд чи для хабара.

Але суті це не міняє, обміняти такі купюри в банку не можна.

«Шерше ля» касир

Знайомі банкіри запевняють: якщо гроші були куплені або отримані в банку, ситуація нестандартна, надзвичайна і натякає на необхідність поставити кілька пікантних запитань касиру, який їх видавав клієнту.

Що стосується можливості проникнути в касу свідомо мічених правоохоронцями коштів тут категоричні – з Національного банку України вони прийти не могли.

Банкірам усе одно, що нанесено на купюрі, слово «хабар» чи портрет слідчого. Для них усе це «свідомо пошкоджені банкноти». Як з ними поводитися – є сувора інструкція від НБУ (Порядок вилучення з обігу та передавання для дослідження сумнівних банкнот і монет).

«У нас таких випадків за всю історію не було, – розповідає керуюча Кропивницьким відділенням «Укргазбанку» Валентина Нікітіна. – Попадання їх у касу з Національного банку виключено, тому що всі банкноти ретельно перевіряються. Гроші, про які ви говорите, незалежно від того, хто поставив на них позначки, банком класифікуються як свідомо пошкоджені. Порядок поводження з такими банкнотами чітко регламентований нормами Національного банку: касовим працівникам заборонено видавати клієнтам, а також повертати або тимчасово передавати їм виявлену у них сумнівну національну валюту, свідомо пошкоджені банкноти, пошкоджену національну валюту, а також сумнівну іноземну валюту».

Керуюча банком каже, що в разі виявлення двох або більше таких банкнот, незалежно від того, гривня це чи долар, якщо вона мала ознаки свідомого пошкодження, касир повинна була не тільки не видавати їх клієнту, а й повідомити про це місцевому підрозділу Національної поліції. А потім за актом передати гроші поліції для подальшого з’ясування, звідки вони взагалі взялись у банку. Простіше кажучи, касир не виконала жодну з цих запропонованих службових маніпуляцій, а банально всучила їх клієнту. Хто ж знав, що йому спаде на думку відразу повернути частину отриманих коштів на депозитний рахунок?

У банку вважають, що причиною міг стати людський чинник. Мовляв, касир прогледіла «розмальовані» банкноти, приймаючи їх від одного клієнта, і, щоб не нести в тому числі матеріальну відповідальність, вирішила сплавити їх клієнту. Втім, це лише припущення.

Суха арифметика

Не беручи до уваги етичність чи законність конкретного випадку, можна підвести сухий, майже арифметичний, підсумок. Хто і навіщо мітить гроші? Однозначно, не тільки поліція, СБУ, НАБУ й інші борці зі хабарництвом. Якраз від них отримати «сюрприз» у банку малоймовірно. Навіщо інші невідомі люди роблять це? Відповідь може зайняти половину газетної полоси, проте для нас, звичайних споживачів фінансових послуг, він маловажливий. Адже головне, що, хто б це не зробив, в разі чого саме на нас впаде відповідальність за «не такі» гроші. Чи можна додатково оздоблену банкноту отримати в банку? Не на кожному кроці, але, виявляється, можна. Службова недбалість чи умисел – теж фактори для пересічного громадянина малозначні. У будь-якому випадку, покинувши стіни банку з такою банкнотою, в подальшому обміняти її буде в кращому випадку важко. Більш того, в один прекрасний день заначка може привести не в магазин хутряних виробів, а у відділення поліції.

Який вихід? Отримуючи переклад або купуючи валюту, говоріть касиру, що ви поціновувач зображально-художньої точності, просіть його показати банкноти і вам у його ультрафіолеті. Нам же не дарма щоразу нагадують про «не відходячи від каси».

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.