Дякуємо! Історія героя-спецпризначенця з Кропивницького

1231
кількість переглядів

Сьогодні збройні сили України відзначають своє свято. CBN і телеканал «Вітер» приєднуються до вітань. Дякуємо нашим військовим за те, що стримують агресора на сході і ми, тут у центрі України, можемо дивитися в небо й не здригатися від залпів снарядів.

ДИВІТЬСЯ ВІДЕО: CBN вітає з Днем Збройних сил України

Сьогодні читайте історію справжнього героя. Він служить у третьому полку спецпризначення. Пройшов пекло Іловайського котла. Але не втратив віру у життя і нині присвячує себе родині.

Роману 25 років. Сім із них він несе службу. З дитинства не уявляв іншої справи, окрім як військової. Відразу після армії підписав контракт зі збройними силами України: «Завжди міряв піти в армію. Ще в шкільні роки. Після школи так і вийшло – відразу пішов. І от досі перебуваю на службі. Тут я себе почуваю, як вдома, це моє і вже це не забрати, скажемо так».

Нині Роман – водій-електрик. Служить на мирній території. Після роботи повертається до дружини і сина. Але так було не завжди. У 2014-му військовому довелося пройти Іловайський котел.

«Два тижні я там перебував. Тиждень так і ще тиждень в оточенні», – розповідає чоловік.

Як і більшість військових, про пекло, яке пройшов, чоловік розповідати не хоче: «Ну що там розказати, попали в саме, в саме… Ну, звісно згадую, як ти не будеш згадувати, приймаю так, як є. Це життя, треба жити далі».

Коли єдиний син пішов на війну, батьки про це навіть не здогадувалися. Дружина просила не їхати. Але обов’язок – передусім, каже Роман. «Я не казав нічого, вже подзвонив, коли там був, і все. Дружина, як і всі дружини, – відмовляла», – згадує він і додає, що нині жінка підтримує його вибір і ніколи не наполягала на тому, аби він змінив роботу.

Кропивницькі спецпризначенці одними з перших стали на захист України. Військові були в найгарячіших точках. Донецький аеропорт, Дебальцеве, Іловайськ, Латишеве, розповідає прес-офіцер полку Олександр Квятковський.

«На цій фотографії – вихід останньої групи з полку на початку війни. Залишилося, грубо кажучи, близько 30 людей, це дуже мало, навіть жінки ходили черговими по частині, помічниками, заступали на ККП. Тому що людей не було, всі хлопці були тоді на фронті, всі захищали Україну», – показує фото, зроблене на початку війни.

«Наші хлопці мотивовані на захист своєї держави, на захист її суверенітету. Кожного понеділка в нас є церемоніал – вручаємо нагороди, шануємо пам’ять наших загиблих побратимів. І кожного разу пару людей отримують якусь нагороду – або державну, або від міста», – коментує прес-офіцер.

Побачивши найстрашніше, нині Роман присвятив себе сім’ї, роботі, побратимам. Однак у разі потреби – знову готовий іти на фронт. І якщо син захоче наслідувати батька – підтримає його рішення.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.