Падіння в шахту ліфта у Кропивницькому: жертва є, винних немає
Сергій Полулях, «Україна-Центр»
Обласний центр розбурхало падіння в шахту ліфта недобудованого будинку по вулиці Жадова в Кропивницькому молодої людини, студента будівельного коледжу Ігоря Миценка. Зараз він з важкими травмами знаходиться в реанімації обласної лікарні.
За інформацією директора коледжу Інни Чернишової, проведений збір коштів для лікування, студенти і навіть випускники разом з викладачами здали кров для потерпілого, чий стан на ранок 17-го січня залишався стабільно важким. Чому хлопець виявився в недобудованому будинку, який знаходиться на іншому кінці міста, ніхто сказати не може. Нам залишається сподіватися на професіоналізм лікарів, людську доброту і що молодий організм справиться з травмами. А ще на те, що подібне більше не повториться, хоча це навряд чи. У місті дуже багато недобудов, які ніхто не охороняє, вони давно стали місцем підвищеного інтересу з боку молоді.
Найстрашніше, що отримані в результаті «ігор на свіжому повітрі» травми зовсім не рідкість, а скоріше зловісна закономірність. Недобудов у місті хоч відбавляй, і кожен об'єкт - це потенційна пастка для дітей та молоді. Місяць тому рятувальники діставали чоловіка, можливо, мисливця за металом, з підвалу покинутої котельні на Полтавській. Така ж котельна стоїть у глибині дворів по вулиці Комарова, біля Критого ринку. Лякають людей два обгорілих великих будинки на Дворцовій, два довгобуди виставили піки арматури на вулиці Кропивницького (з'їзд з Полтавської), років тридцять стоїть триповерхівка з білої цегли на Балашівці, яку так і не добудували для адміністративної будівлі районної адміністрації. Що вже говорити про ДЮЦ, який молодь облюбувала давно і надійно?
Недобудови або просто покинуті будинки є практично в кожному районі міста - у селищі Гірничому, на вулиці Київській, на Гоголя, біля колишнього ЖЕО №1 стоять два величезні недобудовані приватні будинки, такі ж будівлі є і за театром по Карпи. Правда, велика частина довгобудів абияк огороджена, але це не перешкода для охочих. А взяти колишню промзону в напрямку селища Нового? Слава Богу, частину цехів знесли для проведення виставки «Агроекспо», але ж ще залишилися й інші корпуси колишніх заводів і підприємств. І кожен з таких об'єктів є реальною загрозою для здоров'я і життя населення. Є ще ціла низка довгобудів, таких, як «хмарочос» біля обласної прокуратури, але навколо нього хоча б є паркан, тим не менш, іноді видно, що поверхами бродять якісь люди.
В принципі, такими парканами повинні бути огороджені всі покинуті будинки і недобудови. Питання тільки в тому, хто буде всім цим займатися, а хто - контролювати?
Начальник міського управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Сергій Коваленко розповів, що ці об'єкти завжди були предметами підвищеної уваги серед молоді, й травми різного ступеня тяжкості трапляються регулярно. Восени він разом з колегами особисто випроваджував зі злощасного будинку на Жадова велику групу молоді, яка не дуже й боялася старших. Але повного списку недобудов місто не має, тому що немає чіткої системи обліку та контролю за будівництвом об'єктів різної форми власності.
У місті є управління капітального будівництва, але воно займається більше комунальною власністю і несе відповідальність тільки за неї. Справа пошуку винних у трагедії ускладнюється і приватним статусом будівництва, але не тільки цим.
В даному конкретному випадку на нещасливому будівництві ніби є два власники або правонаступники колишнього житлового кооперативу, члени якого намагаються через суд вирішити свої майнові претензії. Можна висувати претензії до них, але право власності виникає тільки після прийняття об'єкта в експлуатацію, однак і це не привід ухилятися від відповідальності. Цивільний кодекс України говорить чітко: «До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва». Тобто саме директори кооперативів і повинні відповідати за стан справ на будмайданчику. Стаття 275 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за «порушення під час проектування і будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будов і споруд, якщо це створює загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого».
Все це є в нашому випадку. За інформацією керівника сектору комунікації ГУ НП в Кіровоградській області Віталіни Бевзенко, зараз міським відділом поліції проводиться перевірка обставин події. Але хто повинен взагалі контролювати безпеку на таких об'єктах - невідомо! Раніше перевіркою такого роду скарг і порушень займалася прокуратура, але в 2014 році її реформували. До речі, саме за допомогою прокуратури вдалося змусити власника розібрати аварійну будівлю на вулиці Кірова, про що я кілька разів писав у газеті, але всі інстанції благополучно відмовчувалися або відписувалися, мовляв, це приватне володіння. Тепер і прокуратура безсила, як у випадку з будинком, що руйнується, на площі Богдана Хмельницького.
Однак є ще архітектурно-будівельна інспекція, яка начебто повинна контролювати виконання ДБНів (державних будівельних норм): «Відповідно до п. 4.2 ДБН, під час зведення будівельних об’єктів повинні бути вжиті заходи для запобігання впливу на працівників та населення, яке перебуває на прилеглій до будівництва об’єкту території небезпечних та шкідливих факторів». Але міська інспекція була створена тільки в 2017 році, і її керівник Віктор Ксеніч сказав, що вона не давала дозвільних документів на будівництво, а всю відповідальність за нього несе власник, крім того, інспекція займається контролем комунального сектора будівництва.
Ми звернулися в міський відділ ДСНС, який безпосередньо займався евакуацією потерпілого, крім того, саме надзвичайники регулярно інформують про інспектування установ, перевірки техногенної безпеки, проведення профілактичних заходів, і саме у них у слогані про діяльність є ключове слово «запобігти», тобто попередити. Начальник відділу Валерій Жилін прокоментував ситуацію:
– Був виклик, що в шахту ліфта впав хлопець. Наші співробітники виїхали й доповіли, що там реально є людина. Там уже була «швидка», яка й викликала нас, хлопці спустилися й дістали його, потім відправили в лікарню. Виявилось, що це хлопець 18-ти років, сирота, навчається в будівельному коледжі. Йому в лікарні зробили операцію, тож з мозком начебто все добре, оце все, що я можу розповісти. Воно все відкрите, в доступі.
На це місце бувають виклики, діти там збираються, тирлуються, зверталися до власників, там житлові кооперативи, до них зверталися, саме Сергій Коваленко, щоб якось обмежили. Ми виїжджаємо на місце, коли викликають перехожі, бачать, що там діти, і викликають. По виклику перехожих наші підрозділи туди виїжджають, і ми робимо все, що можемо, – роз’яснюємо, просимо покинути територію, бо це небезпечно для здоров’я.
– А припис зробити?
– Ви повинні розуміти, що ми здійснюємо нагляд і контроль за об’єктами, які офіційно експлуатуються і є на обліку, а цього об’єкта реально нема. Ми нагляд такий не здійснюємо. Це не наші функції, розумієте?
– Хтось же повинен сказати конкретно?
– Хтось – так, але я вам не готовий сказати. Можливо, це Держпраця, можливо – Держбудконтроль. Раніше, я пам’ятаю, для таких об’єктів незавершеного будівництва були вимоги про огорожу й недопуск, і це, здається, контролював Держпромнагляд. А що ми можемо заборонити, ми ж не знаємо, якому хлопцю прийде думка залізти туди? Знести будівництво можна лише за ухвалою суду. Ви таке пам’ятаєте в практиці нашого міста? Такого не було. Наша функція тут мінімальна.
Про відповідальність посадових осіб говорив і мер міста Андрій Райкович під час недавньої апаратної наради: «Потрібно проаналізувати й вжити попереджувальні заходи задля унеможливлення повторів. Цей випадок демонструє халатність і безвідповідальність, і навіть злочинне ставлення до безпеки». Мер розпорядився розібратися з усіма будівельними об'єктами, в тому числі й законсервованими, встановити власників чи відповідальних і змусити їх хоча б закрити доступ до споруд. Причому мер наголосив, що розмову необхідно перевести на мову конкретних приписів, а займатися цим і повинні якраз керівники структур, позиція яких нами була викладена вище. За словами Райковича, знесення таких об'єктів неможливе інакше, як за рішенням суду, але в будь-якому випадку за такі людські трагедії треба відповідати.
Загалом, «запобігати» в місті нещасним випадкам взагалі нікому. Офіційну позицію різних структур ми знаємо, хоча категорично не згодні з тим, що ніхто нічого не може зробити. Навіть громадськість обходить ці згубні місця стороною, але це громадськість, що з неї взяти? Але ось що робити з посадовими особами, які заявляють про непричетність своїх структур до трагедії? Невже ніхто з них не повинен хоча б зажадати якщо не від невловимих господарів, то хоча б від влади знесення аварійних будівель, кому б вони не належали?