Віктор Чміленко. Пам’ятаємо

704
кількість переглядів
Віктор Чміленко

Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

День Героїв Небесної сотні в країні відзначали 20 лютого. Саме того дня шість років тому в бійні в центрі Києва загинули кілька десятків людей. «Беркутівці» на вулиці Інститутській розстрілювали беззбройних людей у будівельних касках і з дерев’яними щитами… Вже наступного дня президент Янукович боягузливо втік зі столиці, метушливо метався по країні – Харків, Донецьк, Ялта, Севастополь. І в підсумку – Росія, Ростов. Гаразд, було б кого згадувати. Краще згадаємо своїх.

20 лютого загинув Віктор Чміленко. Великий товариш і нашої редакції, і багатьох з нас особисто. Він часто запрошував з’їздити з ним кудись, піднімав на сторінках нашої газети неординарні теми.

Не міг не зателефонувати Віктору Вікторовичу Чміленку, Чміленку-молодшому, синові, який зараз фермерує в Бобринецькому районі, свого часу батько з юних років привчив його до роботи на землі. Віктор небагатослівний, і йому досі важко говорити про батька.

– Як вважаєш, справа про вбивство твого батька і всієї Небесної сотні розслідується нормально?

– Та якби воно взагалі розслідувалося… Мені здається, нікому воно не потрібно, або взагалі навмисно все спускають.

– Чи недаремно все було? Батько життя поклав за Україну, а чи правильним шляхом, на твій погляд, рухається Україна?

– Все було не марно. Стосовно того, як усе йде… Я вірю, що Україна буде рухатися далі, розвиватися, і все буде добре. Треба далі жити, продовжувати батькову справу. Він хотів змінити стан справ, щоб його онуки жили в справедливій країні.

– Пам’ять про батька на бобринецький землі є? У Кропивницькому, здається, її більше.

– Знаєте, краще я промовчу. Бобринець він такий Бобринець…

Так, у Бобринці на стіні школи №5, у якій Чміленко навчався, встановлено пам’ятну дошку. У Кропивницькому одна з центральних вулиць названа його ім’ям (колишня Дзержинського). А ось у самому Бобринці вулиці імені Чміленка немає, хоча пропонувалося, але вулицю Жовтня перейменували не на вулицю Чміленка, а на Паркову.

Ще є вулиця Чміленка в Бобринецькому селі Олексіївка. На ній рівно одна адреса – Чміленка, 1. Це комплекс споруд фермерського господарства кращого друга героя – Олексія Цокалова, раніше він був зовсім без адреси. Олексій Степанович домігся, щоб така вулиця, нехай і з одним номером, з’явилася.

Колега Ігор Токар зняв документальний фільм «Чміль», друг Цокалов навіть номер на автомобілі зробив «Чміль».

Не думаю, що Віктору Івановичу хотілося б, щоб було як у Аркадія Гайдара: «Пливуть пароплави – привіт Мальчишу, пролітають льотчики – привіт Мальчишу». Він був дуже скромною і простою людиною…

Але ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати вас, Вікторе Івановичу.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.