Екс-посадовець ОДА: «Звільнилася вже частина керівників основних напрямків, але це ще не кінець відтоку кадрів»

Віталій Линник пропрацював у команді нового очільника Кіровоградщини Андрія Балоня близько чотирьох місяців. Він очолив апарат облдержадміністрації ще за часів Сергія Кузьменка. А минулого тижня написав заяву на звільнення. Піде працювати у «Кіровоградгаз». Пояснює, там згодиться його досвід.

В інтервʼю CBN він розповів, наскільки гостро нині область переживає менеджерську кризу і до чого призведе реформа держуправління.

- Скільки людей із минулої команди вже пішло з облдержадміністрації?

- Пішла низка керівників структурних підрозділів. Це керiвник департаменту екологiї та природних ресурсiв Олександр Ковтунов, керiвник департаменту агропромислового розвитку Сергiй Коренюк, керівник департаменту культури Валентина Животовська та її заступник Вадим Колос, начальник управління капітального будівництва Сергій Проненко, Юрій Солтик - управління преси та інформації, Олександр Корнюша - інфраструктура та промисловість.

- Чи є у вас інформація від інших посадовців про намір звільнитися?

- Я не впевнений, що ще хтось має намір піти. Але справа в тому, що розвиток державного управління зараз відбувається в такому ключі, що багато людей адмінсектору взагалі замислюється над зміною профілю роботи. Якщо мета реформи державного управління зводиться саме до того, щоб ліквідувати місцеві адміністрації до кінця року, то в принципі кожен уже замислюється над тим, як далі влаштуватися в житті.

- Зараз в органах влади відбувається ще й скорочення. Який відсоток людей потрапив під нього?

- Наприклад, у РДА ми вже маємо фактичне скорочення приблизно 37% працівників.

- Це вже все?

- По суті, це вже все. Уже досягли критичного мінімуму людей у РДА. Скорочення тривали протягом восьми - дев’яти років. Вони були планові по 2-5%. Ситуацію, яка була до останнього скорочення, я вважав нормальною і достатньою. Ще більше скорочувати далі не було куди. Але уряд прийняв рішення ще більше зменшити кількість працівників. І це відбулося без вивчення ситуації на місцях. Інакше кажучи, ті, хто розробляв ці пропозиції, не були у райдержадміністрації, не розуміли, чим там займаються, яка кількість людей необхідна на тій чи іншій ділянці роботи. І зрештою ми отримали таку картину, що обсяг завдань залишився той самий, а ресурсу на 37% менше.

І це все живі люди. Прикро, що 335 людей по області просто опинилися на вулиці. Якась частина змогла працевлаштуватися, але, мабуть, більше половини, просто поповнили ряди безробітних. Вони або стануть заробітчанами за кордоном, або тут будуть сидіти без роботи.

Взагалі планувалося, коли створюватимуться ОТГ, ці люди, досвідчені працівники з РДА, перейдуть працювати туди. Але на той момент, коли відбувалося скорочення, ОТГ вже сформувалися і людям не залишилося місця, куди переходити.

У районах, самі розумієте, робочих місць немає. А мова йде про звільнених працівників із вищою освітою, із 15-20-річним досвідом…

- З огляду на звільнення і скорочення чи стали в районах «голими» ті чи інші напрямки?

- Такі випадки непоодинокі. Наприклад, управління економіки й управління агропромислового розвитку. У районах перше займалося питаннями житлово-комунального господарства, економікою, питаннями регіонального розвитку. Це було, наприклад, три особи. Управління агропромислового розвитку логічно займалися питаннями аграрної сфери. Їх там теж було людини три - чотири. І раптом із цих двох управлінь створили одне у складі двох людей. РДА отримала абсолютно недієздатний орган.

- Але ж давайте відверто говорити: якщо зателефонувати, наприклад, о 16 годині в РДА, то вже навряд чи когось там застанеш.

- Ніхто не відповість, бо в них телефони відімкнули…

- У більшості адміністрацій є мобільні у приймальних… І їх немає на місці, бо свині-корови-гуси або просто гарна погода…

- Я не згоден. Просто організація роботи залежить від того, як ведуть безпосередньо себе на місцях голови РДА. Якщо очільник допускає таке ставлення до роботи, то… Обсяг роботи у них завжди був. Якщо голова РДА хотів розслабити свій колектив, то так, він міг собі таке дозволити.

- Добре. Проте ж існують й інші моменти. Наприклад, коли журналіст телефонує із того чи іншого питання або ж ситуації, що трапилася в районі, в РДА, а у відповідь чує: «Серйозно? Таке у нас сталося…»

- А ось це – наслідок того, що РДА тривалий час кпинили, кількісно скорочували і створили зрештою репутацію органу, з яким на території ніхто не хотів мати справу. Повноважень немає. Прав запитувати інформацію й отримувати на неї відповідь фактично позбавили. Виходить так, райдержадміністрація – це невеличкий острів державної влади, а навколо - величезний світ ринкових стосунків. І жодним чином вони між собою не пересікаються. Обласні й районні адміністрації замкнулися суто на соціальних проблемах. Все решта – ми жорстко зарегульовані.

- Зрозуміло. Скажіть, скільки зараз у нас в області заповнені посади голів РДА?

- Десь 30%, це новопризначені голови РДА.

- Фактично понад півроку у нас не закриті головні фігури в районах. Чому так? У чому проблема? І райони ж якось без очільників живуть…

- Справа в тому, що поки у більшості районів залишилися голови з попередньої команди.

- Але ж вони мали написати заяви у звʼязку з закінченням президентського терміну.

- Так, вони написали заяви і можуть піти. Але й також можуть виконувати свої обовʼязки до призначення нового керівника. Був етап, якраз після інавгурації президента буквально за короткий час, здається, десять голів РДА на Кіровоградщині звільнили зразу. Ще десять залишилися.

- Чому вони залишилися?

- На жаль, я не знаю. Припускаю, що процедуру запустили, а потім призупинили. От і все. Можливо, зрозуміли, якщо зараз цих приберуть, то натомість призначити немає кого. Швидше за все так і було.

Повертаючись до питання, чому не призначають. Як я розумію, суттєво ускладнилася процедура відбору кандидатів. Вони проходять через багато сит. У тому числі психологічні тести, перевірка по лінії силовиків. Нових очільників відбирають доволі прискіпливо.

- Ну як прискіпливо. Наприклад, Олександр Маличенко. За часів Порошенка до нього були питання. Той зрештою його і звільнив. Тоді Маличенко очолював Вільшанську РДА, а сьогодні вже Новоархангельську…

- Я думаю, спрацював фактор «репресованого» попередньою владою. Але якщо взяти його суху біографію, то Маличенко буде, напевно, один із найбільш досвідчених у цій команді. Найголовніший плюс – він має досвід роботи головою РДА.

- Іноді до рук журналістів потрапляли документи на кандидатів, які подавалися в Київ на розгляд і погодження. Скажу чесно, виникало багато питань до цих персоналій. Де таких шукають? Чи це вже настільки глобальна менеджерська криза, що ніхто не хоче йти працювати в райони?

- Особисто я бачу, що охочих достатньо. Але їх, вочевидь, у районах бачити не хочуть. А тому відсіюють. А тих людей, які мають розуміння і не мають негативного бекграунду, не так уже й багато в області.

І наскільки я розумію, ця президентська команда прийняла рішення не залучати до роботи людей, які обіймали посади у попередні президентські каденції, які мають політичну забарвленість. Шукали абсолютно нейтральних. Ось чому так провисає.

Але чого не віднімеш у голів нинішніх, вони молоді, незаплямовані у якихось схемах, у них є бажання, але до бажання не вистачає досвіду. Як би вони не хотіли здійснити прорив в економіці.

- Як працювалось особисто вам у ЗЕкоманді?

- Якщо обʼєктивно, прихід кожного голови - це нові завдання. Скажемо так, складнощів у спілкуванні не було. Але в мене була одна специфіка, один нюанс: хотілося реформувати і управління, і апарат, трохи оживити, еволюційним, а не революційним шляхом. При всіх нових баченнях голови я намагався буферизувати його бажання стосовно колективу. Вважаю, мені це все вдавалося.

- Виходить, зараз немає вже буферу, чи слід очікувати звільнень?

- Поживемо - побачимо, але, наскільки я розумію, якась частина людей дійсно піде. Скоріш за все, це ті, хто може бути затребуваний на ринку праці. Ми повертаємося до того, що люди наразі не бачать перспектив у розвитку державного управління.

- Тобто, вони самі підуть?!

- Так, вони самі підуть. Напевно, у керівництва ОДА вже є розуміння того, що лавка запасних не така довга, і треба уважніше ставитись щодо питань збереження фахівців на посадах.

- І скільки? Якщо ви вже про це говорите, виходить, приблизно розумієте кількість.

- Це незначна цифра – десь 5%. Це п’ять - шість людей, які бачать себе в інших сферах.

- Інакше кажучи, це ваша команда, і вона йде з вами?

- Це люди, у яких я впевнений, яких я знаю на 100%, бо це професіонали. В облдержадміністрації вони недооцінені як професіонали.

- Як ставитеся до практики, коли в область призначають так званого варяга і він підтягує свою команду на головні ролі?

- У чому є переваги і недоліки цієї політики? Переваги – людина, коли приходить зі своєю командою, вона чітко її знає, вона може давати їм завдання і розуміє, хто на що здатний. Це важливо. Плюс внутрікомандний звʼязок приїжджих допомагає руйнувати стосунки, звʼязки, які склалися тут у місцевому сегменті. Але я вважаю, що тут має зберігатися паритет. У принципі, звʼязок із місцевими елітами також повинен бути. Відповідальності на місцевих більше. Вони ж потім будуть дивитися в очі людям, а не ті, хто після чергового указу чи розпорядження збере валізи і поїде.

- Кажуть, чинний голова ОДА не хоче надовго залишатися на Кіровоградщині, відтак часто їздить у Київ, аби вирішити це питання. Я розумію, що такі чутки переслідують кожного очільника регіону...

- Я працював при Кузьменкові, і ще при чотирьох чи пʼятьох очільниках області. Суть у чому: наприклад, раз на квартал Сергія Анатолійовича хтось кудись відправляв чи на Київ, чи в інший регіон. Я до цього всього ставлюся абсолютно спокійно, я не вірю в те, що найближчим часом відбудуться якісь глобальні зміни. Хоча чим чорт не жартує – кадровий голод нині дуже відчувається.

Михайло Ярошенко, спеціально для CBN