Кордони байдужості. Як кропивничанка поверталася додому евакуаційним чартерним рейсом

Пандемія коронавірусу захопила планету. Кожна країна розробила свій план заходів попередження та боротьби з хворобою. Україна – не виняток. З 12 березня поки що до 3 квітня ввели карантин. Навіть більше. Коли в інших країнах людям доплачували, аби їхні родичі не поверталися з-за кордону, для українців влада після закриття 17 березня авіасполучення організувала евакуаційні чартерні рейси. На одному з них була й родина з Кропивницького, яка проводила відпустку в єгипетській Хургаді.

Як на рідній землі зустрічали українців? Враженнями поділилася кропивничанка Ольга (її прізвище ми не називаємо з міркувань безпеки: в Україні вже були Нові Санжари).

У неділю аеропорт «Бориспіль» прийняв чартери з Єгипту, Німеччини, Болгарії та Грузії. Вони чомусь одномоментно повернули приблизно тисячу українців, яким належало пройти перевірку, як виявилося, не тільки на вірус. Щоб потрапити додому, вони змушені були пробиватися через кордони з неорганізованості, нехтування вимогами, байдужого ставлення і жадібності.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=7__SbHMZyak&feature=emb_logo

Відео - TOP NEWS

Перший кордон - скринінговий

Як відомо, 25 лютого на координаційній нараді в РНБО ухвалили рішення про те, що Державна прикордонна служба та Міністерство охорони здоров’я через розповсюдження коронавірусу Covid-19 проводитимуть температурний скринінг усіх громадян, які прибувають на територію України. Ольга розповіла, як це сталося на практиці:

- Ми сиділи годину, поки у всіх два прикордонники не перевірили температуру. В салоні була неймовірна духота через відсутність вентиляції.

В літаку все ж було не так багато людей - на борту «Боїнга 767-300», що повернувся з Єгипту, було 350 чи 360 пасажирів. Тому за годину до терміналу спочатку відвезли пасажирів бізнес-класу, а потім тих, що летіли економом. Економом і відвезли:

- Я просто стояла і ні за що не трималася. Я б і не змогла впасти – нас в автобусі було набито, як оселедців.

Пасажирів чотирьох літаків направили в термінал Б. У приміщення за розміром, як два спортзали в школі, одночасно завели, повторимо, тисячу жінок, чоловіків і дітей. Більше трьох годин ці люди стояли в черзі до чотирьох прикордонників.

Другий кордон - паперовий

Для столичних аеропортів, щоб можна було швиденько з'ясувати, чи хвора людина на коронавірус чи ні, ще в лютому придбали експрес-тести.

Серед натовпу з тисячі людей у черзі до митників поставили столи, за якими сиділи вісім медичних працівників у повному захисті – робили експрес-тести на коронавірус тим, у кого була підвищена температура. Всі інші - фактично без засобів захисту - за цим спостерігали. Через духоту людям ставало погано, діти плакали…

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Фото з Facebook Тимофія Іванова[/caption]

- Добре. В мене були з собою антисептик і маски. Я взяла упаковку, коли ми відправилися на відпочинок. Але ж у чотирьох п’ятих людей, що знаходились в приміщенні, масок не було. Їх не роздавали ні медики, ні прикордонники, ні працівники аеропорту. І самі люди не могли їх придбати.

Проте всім пасажирам видали папірці від МОЗ, які вони зобов’язані були підписати. Про те, що вони два тижні перебуватимуть на самоізоляції та попереджені про адміністративну й кримінальну відповідальність за порушення цієї обіцянки. У людей зібрали всі дані, включаючи номери телефонів, і наказали не вимикати геолокацію. Хто не підписав документ ще в літаку, робили це перед прикордонниками. Натовп чекав.

- Ніхто нам, зрозуміло, нічого не пояснював ні щодо вірусу, ні щодо відповідальності. Люди, не дивлячись, підписували – така була духота в літаку. Хоч згоду на передачу майна, хоч на смертний вирок…

Третій кордон - інформаційний

Люди, які вимушені були годинами стояти, дихаючи одне одному в потилицю, обурювалися. Вказували медикам на абсурдність того, що відбувалося: потенційно хворих перевіряли поруч з потенційно здоровими. У відповідь чули, що ті не мають повноважень вказувати на щось ні митникам, ні працівникам аеропорту.

Натомість прикордонники мали повноваження вимагати від людей стирати фото і відео, які відобразили безлад, що творився в аеропорту. Мовляв, не можна фотографувати митні пости.

А це теж кордоном назвемо?

Нашу людину й досі не здивуєш брудом. Є навіть вислів: свої мікроби ближче до тіла. Але невже боротьба з одним вірусом є приводом не звертати увагу на інші небезпеки? За словами Ольги, увесь термінал був брудним та запльованим. На тисячу людей, які чекали в черзі, було лише по дві туалетні кабінки для чоловіків і жінок.

- Те, що там немає мила і паперу – півбіди. У вбиральнях не було навіть відер для використаних паперу та засобів особистої гігієни. Запах жахливий, навколо бруд. Невже це нормальна епідеміологічна ситуація, звичайна річ? Я досі в шоці.

Останній кордон - дорожньо-грошовий

Родичам Ольги вдалося заздалегідь домовитися про маршрутку, аби доїхати до Кропивницького. Хоча вони оплатили дорогу в обидва боки. Українцям з Рівного (відстань до міста трохи більша, ніж від столиці до Кропивницького) запропонували довезти їх додому за 10 тисяч гривень…

- Така боротьба з коронавірусом - показуха і брехня. В маршрутку більше десяти пасажирів узяти не можна. Непродовольчим магазинам працювати не можна. За все величезні штрафи. А зібрати тисячу людей з дітьми і тримати в духоті без масок в умовах антисанітарії протягом чотирьох годин можна! Невже ніхто не знав, що прилетить чотири літаки? Чому таку кількість людей не розвели по різних терміналах? Такого зневажливого ставлення до людей я ще не бачила!

Р. S. Усе, що розповіла Ольга, відбувалося в неділю. На той час Україна вже тиждень повертала своїх громадян з-за кордону.