Кропивничанка розповіла, як поверталася з Домінікани в Україну, а також про плюси самоізоляції

1838
кількість переглядів
Світлана Наволоцька

Сьогоднішня наша героїня кілька тижнів тому повернулася з-за кордону. Пройшла самоізоляцію і зробила тест на коронавірус. Вона успішна молода бізнес-леді, яка керує Travel Agency SkyFull. Журналістка CBN поговорила зі Світланою Наволоцькою.

Коли Україна закрила кордони та оголосила карантин, Світлана з чоловіком знаходилась у Домініканській республіці. В інтерв’ю – про те, як добиралися додому, що робили під час самоізоляції, і як, на її думку, пандемія позначиться на туристичному бізнесі.

– Світлано, ви поїхали у відпустку, коли вже з’явилась інформація про спалах вірусу в китайському Ухані. Не звернули увагу, не сприйняли як серйозну загрозу?

– Я в Домінікані вже була з інформаційним туром для кращих турагентів, і мені дуже сподобалась ця країна, її багата історія та гарні готелі. Тому залюбки відправилася туди разом з чоловіком, адже попереду був активний сезон та багато роботи.

Про вірус ми вже чули, але не було інформації про пандемію. Небезпека у світі присутня завжди. Десь іде війна, відбуваються теракти, стаються екологічні катастрофи. Якщо закритися вдома, то можна просидіти так усе життя. Я виходила з тієї логіки, що, якщо десь іде небезпечний процес, значить туди не можна. Тому Тибет ми відхилили і вирушили в Домінікану за дуже вигідним туром. Поки ми там перебували, захворювання почало набирати колосальні оберти.

– Про карантин в Україні ви коли дізналися? Яка була ваша реакція?

– Дізналися в середині відпустки. Як у підприємця у мене з’явився страх за майбутнє. Як ми будемо діяти в стані економічної нестабільності, як забезпечувати свою сім’ю і рідних? Але як турист я розуміла, що нам пощастило, тому що ми поїхали повним туром, і за нас відповідав оператор. У нього були викуплені чартерні рейси в Домінікану. Нам навіть продовжили тур, переселили в хороший готель, годували, продовжили страховку, поки збирали всіх українців і організовували чартер.

– Тим не менш, як видно у вас на відео, люди були напружені, коли їх везли в аеропорт…

– Нас було 300 осіб. Представник оператора запевняв, що заберуть усіх декількома автобусами, але всі хотіли їхати першими… Всі розуміли, що цей рейс забере тільки нас, але нервозність і паніка робили людей не зовсім адекватними.

– Ви були в аеропорту вже в масках. Чому? Як на вас реагували навколишні?

– Так, ми купили маски собі й додому, бо знали, що в Україні дефіцит. Справа в тому, що на той момент у республіці було вже близько 20 заражених «короною». Інформації про те, в яких готелях ці люди проживали, не було. А ми перебували саме в зоні ризику – перетиналися з сотнями людей. На той момент ми лише чули, що вірус висушує організм, сопель немає, кашель сухий, температуру збити неможливо. Людина просто згорає. І що вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Тому ми прийняли логічне рішення – використовувати маски.
Люди, коли дивилися на нас у масках, посміхалися. Я відчувала себе некомфортно, але здоров’я дорожче. Я чхнула, на мене чхнули… Ми вжили елементарних запобіжних заходів і виконували правила.

– Яку інформацію ви отримували з України?

– Ми спілкувалися з мамою, інформацію я отримувала від неї. Вона знає, що я не люблю істерик, тому розповідала все спокійно і дозовано.

– Як пройшли митний контроль, як дісталися до Кропивницького?

– Я сподівалась, нас протестують на коронавірус прямо в салоні літака, тому що саме люди, які поверталися з-за кордону, несуть максимальну загрозу. Але нам лише виміряли температуру. Нашому рейсу навіть не давали підписувати документи про згоду на самоізоляцію. Пройшли митницю, і все. Додому добиралися на мікроавтобусі. Правда, довелося чекати кілька годин рейс з евакуйованими з Дубаїв, але люди виявилися такі ж свідомі, як і ми, – їхали в масках.

– Ви були ініціатором самоізоляції, в той час як багато українців, які повернулися з-за кордону, проігнорували навіть вказівки місцевої влади…

– Коли приїхали додому, почалося найцікавіше. Істерія навколо коронавірусу навіть до нас доторкнулась. З’явилося відчуття, що важко дихати, температура коливалася в районі 37 градусів. Спочатку списали на важку дорогу. Весь переліт з Домінікани я не спала, потім митниця, потім чекали людей і добиралися до Кропивницького. Я була близько трьох днів без сну. Відпочили, виспалися, але температура все одно трохи стрибала. А тут ще як ввімкнеш телефон, звідусіль інформація про коронавірус… Реальне масове зараження мізків. Люди стали агресивні.

Я почала шукати інформацію, куди звернутися. Подзвонила на 103, там сказали зв’язатися з сімейним лікарем. А якщо я не можу знайти свій договір? Тоді, відповіли мені, потрібно викликати швидку, але приїде вона, коли будуть явні ознаки хвороби. Виходить, потрібно запустити ситуацію так, щоб вони приїхали. Я все ж знайшла телефон свого терапевта і кожен день вранці й увечері давала інформацію про температуру. Протягом тижня вона не падала. Вчора (31 березня. – Авт.) до нас приїхали і зробили тест. Він у нас з чоловіком виявився негативним.

Я коли побачила одну смужку на тесті, вирішила: більше я температуру не міряю. Може, у звичайній ситуації після повернення з туру в мене теж була така температура як реакція організму на переліт, зміну часових і кліматичних поясів і так далі. Проте я її не відчувала, і у мене нічого не боліло. Але це масове зараження мізків… Якби всіх, кого евакуювали з-за кордону, посадили на обсервацію, не було б зараз двомісячного карантину.

– Чому ви так думаєте?

– Я бачила дуже цікаве розслідування про те, що в січні у Західній Україні спостерігався спалах пневмонії через невизначеного збудника. Так що невідомо, коли саме коронавірус потрапив до нас, але сильніше він поширився, коли людей масово почали звозити в Україну. Тому я думаю, що перші тести повинні були йти на тих людей. Або ж направляти їх на примусову обсервацію. Це ми просиділи вдома. Але з 300 осіб, які були в літаку, я вас запевняю, відсотків 60 навряд чи сиділи вдома.

– Як ви боролися з симптомами?

– Моя сімейна лікарка сказала, коронавірус – такий же вірус, як інші гострі респіраторні захворювання, і лікувати його потрібно так само. Він небезпечний людям похилого віку з хронічними захворюваннями. Так що я просто випивала за вечір близько 20 чашок чаю. Так, ти бігаєш у туалет, але у тебе з організму вимивається все на світі. Чоловік мені робить браслетики з імбиру, і я їх додаю в чай.

– А хто вам купував продукти, поки ви сиділи на самоізоляції?

– Голова нашого ОСББ ходила собі за харчами. Ми їй на картку перераховували гроші, а вона нам за списком купувала продукти і залишала їх під дверима.

– Чим особисто для вас став карантин?

– У фінансовому плані, звичайно, я опинилася з великими збитками. Але, з іншого боку, за дуже довгий час я зупинилася і зрозуміла, що кожен божий день кудись мчу, немов завтра не настане. Я побачила, що в цій гонці постійно перебуваю в стресовому стані. Я заглянула в себе. Взагалі, я залежна від туризму людина і намагаюся кожні півроку робити перезавантаження – кудись виїжджати. Щоб відключити мозок, щоб зробити переоцінку цінностей, побачити, як живуть інші люди. На тлі їхніх проблем власні здаються дрібницями. Коли в Африці дітям їсти нічого, або в Домінікані люди сплять на вулиці, сховавшись під листям, розумієш, що у нас не все так погано.

Тому рішення самоізолюватись сприйняла як плюс для себе. Є час налагодити контакт з рідними, подумати про якісь нові проекти.

– Але ви ж розумієте, що для туристичного бізнесу пандемія коронавірусу не може закінчитися нічим.

– Однозначно, в бізнесі втримаються лише найстабільніші, найсильніші агентства. Я вважаю, що можуть бути два варіанти розвитку подій. Перший, про що говорять багато, ще рік ми все будемо просідати. Заощаджень, які люди зараз дістають, на відпочинок не вистачатиме. Другий, навпаки, – буде туристичний бум. Людям, які вимушено сидять по домівках, захочеться поїхати, полетіти, поплисти. Зараз ми у своїй вайбер-групі розміщуємо інформацію, що є у світі красивого і цікавого. Я провела опитування про те, що будуть люди робити після закінчення карантину, що їм цікаво: гори, море, зелений туризм? Люди налаштовані вирватися з України. Думаю, і готелі, які зараз втратили доходи, знизять вартість послуг, щоб залучити клієнтів.

Ми ж працюємо, переформатовуємось і будемо працювати далі.

До речі, хочу пояснити людям, які брали путівки на числа після оголошення карантину. Не лякайтеся і не поспішайте судитися з туроператорами. Вони закрили ануляцію турів, щоб уникнути банкрутства, яке завдасть шкоди і самим туристам. Навпаки, в людей з’явилася можливість їх перебронювати на інші дати зі збереженням внесеної суми.

– Тобто криза для вас – можливість поміняти стратегію і розширювати бізнес. Але поки вдома, може, займаєтесь чимось не пов’язаним з роботою?

– Так як я завзятий спортсмен, для мене нове – добре забуте старе. Забрала з гаража свої обручі (коли працювала цирку, крутила 20 обручів). Знову займуся боксом. Буду робити ролики про роботу в цирку. Ми з чоловіком вже зняли фітнес-ролики про те, як качати прес, використовувати скакалки – все корисне, що можна робити вдома. І звичайно, кулінарія, читання книг.

– Що б ви побажали кропивничанам?

– Залишатися здоровими всередині своєї свідомості. Карантин закінчиться, і кордони відкриються. Використовуйте кризу для створення чогось нового, для саморозвитку. Пам’ятайте, що великі подорожі починаються з маленького кроку. Зараз це крок назустріч собі.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.