Як кропивницький мандрівник під час пандемії повертався додому з-за кордону

5336
кількість переглядів

Епопею з поверненням до України кропивничанина Сергія Компанійця висвітлювали у багатьох ЗМІ. CBN теж уважно слідкувало за розвитком подій. За визнанням самого мандрівника, саме увага ЗМІ до проблеми восьми українців на борту круїзного лайнера Costa Victoria допомогла більше всього.

Зараз Сергій Компанієць уже вдома, перебуває на двотижневій самоізоляції. Він розповів по телефону журналісту CBN подробиці своєї подорожі.


Історія повернення в заголовках


– Перше запитання ти вже чув неодноразово. І як звинувачення від читачів твоїх дописів, так і від здивованих друзів: чому ти все ж таки відправився у круїз у такий час?

– До цього запитання я готувався заздалегідь, бо відповідати на нього треба розгорнуто. Почнемо з самого початку: квитки на круїз були замовлені у грудні 2019 року, за кілька днів до того, як 31 грудня в Китаї, в провінції Ухань, зафіксували перші 27 випадків невідомого захворювання. Жодних застережень про небезпеку не було, та й в принципі не могло бути. Останній платіж зроблений був на початку січня, коли Всесвітня організація здоров’я виступила з офіційною заявою, в якій, зокрема, говорилося: «…жодних даних про те, що вірус передається від людини до людини, немає».

Виїхали ми з країни 24 лютого. На борт лайнера Costa Victoria піднялися 29-го. Саме в цей день відомий американський вірусолог Ентоні Фалучі – директор Національного інституту з питань алергій та інфекційних захворювань, – виступаючи в ефірі щоденного шоу на каналі NBC, запевнив, що на сьогоднішній день жодних пересторог, пов’язаних з новим вірусом, немає. Більш того, та ж сама Всесвітня організація здоров’я в той самий день заявила, що «мандрувати безпечно, мандрівникам не варто змінювати свої плани щодо відпочинку в інших країнах, достатньо дотримуватися правил особистої гігієни, мати страховий поліс та не спілкуватися з підозрілими людьми».

– А коли ви вперше стикнулися з COVID-19? Коли почули про епідемію?

– Вперше вірус вплинув на нас, коли лайнер змінив маршрут. Це не є якоюсь дивиною, у договорах усіх круїзних кампаній є пункт, який дозволяє змінювати маршрут та порти. Однією з зупинок був порт Мале – столиця Мальдівських островів, але напередодні місцевий уряд заборонив туристам відвідування країни, через те що в одному з готелів виявили відпочивальника, хворого на коронавірус. Лайнер змінив маршрут і почав рухатися в бік Європи. Ми зайшли в порт Дубай, де зупинилися 7 березня. Жодних обмежень чи карантину не було.

Наступним місцем, яке ми відвідали, був Оман. Саме 12 березня, коли лайнер вже вийшов з Оману, ВОЗ оголосила про пандемію коронавірусу. Але навіть тоді заява ВОЗ була достатньо м’якою, буквально так: «Цією заявою ми лише формально визнаємо, що вірус COVID-19 є смертельним, розповсюджується по всьому світу і має властивість передаватися від людини до людини».

З цього часу ми більше на землю не виходили аж до дня, коли сідали в автобус їхати додому.

– Як змінилося ваше життя на кораблі? Чи були введені якісь обмеження?

– Обмежень як таких не було: всі заклади працювали, як і раніше, але треба віддати належне співробітникам компанії: повсюди з’явилися санітайзери. На кожному поверсі, в кожному барі. На вході в місця громадського харчування співробітники компанії пропонували відвідувачам продезінфікувати руки. Після кожного клієнта стіл миттєво прибирався та оброблявся спеціальним розчином. Прибирання приміщень завжди було на високому рівні, а тепер усі приміщення корабля додатково оброблялися дезінфікуючими розчинами. Можу з впевненістю сказати, що саме через ці заходи на лайнері не сталося поширення коронавірусу, адже, як ми потім дізналися, хвора жінка таки на кораблі була.

– Як ви дізналися про це та що у вашому житті змінилося?

– Проходячи через Суецький канал, ми взнали про карантинні заходи в світі. Саме тоді пасажири почали отримувати повідомлення про скасування авіарейсів. Я теж отримав повідомлення від Air France про відміну вильоту з Венеції, яка повинна була стати кінцевим пунктом нашого круїзу.

Після Суецького каналу вже ніхто не знав, куди відправиться лайнер. На кілька днів лайнер став на якірну стоянку біля острову Крит. На берег ніхто не сходив. Саме там забрали пасажирку з Аргентини, у якої був коронавірус. Судячи з усього, вона заразилася ще дорогою на круїз, коли робила пересадку у Франції. 22 березня лайнер неочікувано знявся з якоря та почав рух у бік Італії. Капітан судна офіційно повідомив про госпіталізацію пасажирки та її захворювання.

Відразу після цього повідомлення закрилися всі заклади на борту, а пасажири вимушені були залишатися у своїх каютах. Більше двох тижнів з цього дня ми прожили на карантині в каютах. Виходили лише, коли нас запрошували на перевірку стану здоров’я до корабельного лікаря. Наша каюта була внутрішня, і в ній був відсутній доступ до мобільного зв’язку. Щоб відправити повідомлення, доводилося нишком виходити на верхню палубу та встигнути зайти в Інтернет до того часу, як охорона попросить повернутися до каюти. Зазвичай на це вистачало кілька хвилин.

– Як ви зв’язалися з консульством України? Взагалі, як реагувала держава на проблеми своїх громадян?

– Коли стало відомо про перепони у поверненні до дому, я про це написав на своїй сторінці у фейсбуці. Відразу ж відреагували друзі, про це стало відомо українським ЗМІ. Дякуючи саме цьому, про нас дізналися в консульстві, і ми почали спілкування, адже самостійно вийти на зв’язок чи зареєструватися у програмі «Друг», яка повинна була б допомогти українцям за кордоном, у нас не вийшло.

Коли на лайнері оголосили карантин, я через ресепшен отримав інформацію про всіх українців, що були на борту, і створив чат у WhatsApp для спілкування. Ми постійно тримали одне одного в курсі, серед українців були люди похилого віку, тож такий контакт був потрібен. Як емоційна підтримка, так і для обміну інформацією та просто спілкування. Саме через WhatsApp мене і знайшли представники консульства. Тож дякую їм за небайдужість. Ми отримали номер телефону, за яким можна було зв’язатися з ними, і важливу для нас підтримку. В цей час від консульства мало чого вже залежало: кордони були перекриті.

– Найголовніше: як ви всі потрапили до дому?

– Тут я хочу подякувати компанії Costa, яка взяла на себе всю організацію повернення своїх пасажирів додому.

Усіх українців з лайнера посадили до автобусу і відправили з порту поблизу Риму до кордону з Австрією. Ми їхали в супроводі поліції, без жодних контактів з місцевими жителями. Кожні три з половиною години робили санітарну зупинку – спеціально для нас відкривали санітарну зону, вбиральню і відразу їхали далі. На кордоні Італії та Австрії нас затримали на півгодини: відсканували документи, перевірили температуру, пересадили в інший автобус.

Всю логістику та всі узгодження зробили спеціалісти з компанії Costa бездоганно. Поки ми не доїхали до кордону з Україною.

В пункті перетину кордону у Чопі зібралося десь півтисячі українців. Жодних санітарних норм, жодного дотримання дистанцій. Дехто навіть без масок. Три години чекання на угорському боці. Проїзд між пропускними пунктами лише автобусом, пішохідного переходу немає. Відстань – 300 метрів. Проїзд коштує 50 гривень. В автобус одночасно набилися 54 людини з речами. Цю цифру озвучив український прикордонник. Відразу роздали анкети- зобов’язання про самоізоляцію за місцем проживання. Ми їх заповнили, здали та знайшли наш автобус, який – знов-таки – організувала компанія Costa. Але виїхати відразу не вийшло. Якісь незрозумілі люди почали вимагати, щоб ми поділилися інформацією про вартість проїзду. Вони називалися «контролерами», і поліція на них жодної уваги не звертала. В мене навіть стався конфлікт з одним з них. Ще годину витратили на цих «контролерів». Загалом перетин кордону з Україною зайняв майже дев’ять годин. Потім була дорога до Києва.

У Києві на нас чекав автомобіль, і ми відразу поїхали до дому. Так закінчилася наша подорож.

– А як у вас із самоізоляцією? Як часто перевіряють? Чи вимагали встановити програму у смартфоні для контролю самоізоляції?

– Жодної перевірки, жодного додатку в телефоні. Але ми самі, свідомо розуміємо потребу в самоізоляції та дотримуємося її. Головне, що ми вдома, що рідні заспокоїлися. Всім здоров’я! І дякую всім, хто підтримував нас і переймався нашими проблемами.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.