Головний лікар Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів розповів, коли можна знімати карантин

7050
кількість переглядів
Геннадій Сябренко. Фото Ігоря Філіпенка

19 хворих медичних працівників, більше 200 тестів та майже ізоляція – так Кіровоградський обласний госпіталь для ветеранів пройшов через Covid-19. Про спостереження та висновки з отриманого досвіду журналіст CBN поговорив з головним лікарем госпіталю Геннадієм Сябренком.

Всі матеріали CBN про коронавірусза посиланням.

– Геннадію Петровичу, ваш госпіталь чи не найперший зіткнувся з Covid-19, хоча не є закладом першої лінії лікування інфікованих. Як таке сталося?

– На мою думку, коронавірус у нас з’явився раніше, ніж ми думали. Просто спочатку ми приймали його як звичайну пневмонію. На початку цього року кількість хворих на пневмонію в нас збільшилася вдвічі у порівнянні з попереднім роком. І це, наголошую, до того часу, як почали говорити про вірус. Так, «нульовий пацієнт», якого ми вважаємо початком коронавірусу, потрапив у госпіталь у першій декаді березня. Потрапив він до нас у зв’язку із больовим синдромом, у той же вечір у нього піднялася температура (а до цього він проходив обстеження за межами госпіталю). Відразу поставили діагноз «пневмонія», адже всі симптоми були. Почали лікування, але відразу вивели його в окремий бокс, виділили окрему палату та запросили інфекціоніста, зібрали консиліум. На той момент про карантин та тестування навіть мови ще не було.

Стан здоров’я пацієнта погіршувався, ми змушені були перевести його у реанімацію. Це сталося десь у двадцятих числах березня. Якраз тоді вийшла постанова Кабміну, яка забороняла госпіталізацію, але в нас на той момент уже були пацієнти з симптомами пневмонії. Причому з різних куточків області: з Олександрії, обласного центру, Кропивницького району та інших районів. Всіх обстежував за нашим запрошенням інфекціоніст, проводили їм спіральну томографію. Саме наприкінці березня захворіла лікарка, яка з цими хворими найбільше контактувала. 27 березня ми її госпіталізували до реанімаційного відділення госпіталю.

А перші тести у госпіталь потрапили 30 березня ввечері. Ми відразу почали тестувати працівників та пацієнтів. Перші експрес-тести дали суперечливу інформацію. Щоб їх перевірити – провели ПЛР-тестування. Тут виявилася розбіжність між результатами і спостереженнями. Тест дає негативний результат, а клінічні показники погіршуються. Або так: експрес-тест дає позитивний результат, а ПЛР-тест – негативний чи навпаки. Прийняв рішення провести повторне тестування виключно ПЛР-тестами всіх, і вже першого квітня ми мали перший позитивний результат: у лікаря, який контактував з хворими, остаточно підтвердився вірус. А пізніше і у пацієнтів підтвердилися наші підозри.

– Тобто перші експрес-тести давали неправдиві результати?

– Не зовсім. Десь 50 на 50. Тут різницю пояснити можна різними тестами: одні реагують на антитіла, інші – на сам вірус. До речі, той наш «нульовий пацієнт» обидва тести мав негативні. Тобто ми таки його вилікували!

Ну а в госпіталі на момент отримання перших позитивних тестів діяв алгоритм ізоляції пацієнтів з підтвердженим вірусом чи з підозрою на нього в одному з відділень. Тоді ж вирішили всіх, хто мав контакт з хворими, перевірити на ПЛР-тестах. На першому етапі захворювання ми провели більше тридцяти тестів. Ми чекали відповіді на тести і спостерігали за станом інфікованих та тих, хто ще не має відповіді. А далі в залежності від їхнього стану вони відправлялися або в інфекційне відділення міської лікарні, або додому, якщо стан був легкий, а захворювання проходило безсимптомно. Підписували згоду на самоізоляцію, повідомляли швидку допомогу, сімейного лікаря, робили списки контактів, тобто робили все, що передбачено протоколом лікування. В принципі вони самі обирали, де проходити самоізоляцію: або вдома, або на госпіталізацію. Звичайно, всі, хто без симптомів, поїхали додому. Хто мав проблеми з самоізоляцією або мав симптоми – лягли у лікарню.

– Коли ви повністю закрили госпіталь на карантин?

– А ми його не закривали повністю. Як тільки почалися ще розмови про карантин, десь 23-24 березня, я внутрішнім наказом усіх, хто хворів на пневмонію та ГРВІ, перемістив на один поверх, зосередивши їх в одному блоці. Там зробили посилений режим захисту від інфекцій. Таким чином, інші відділення не постраждали глобально. Тобто ми вжили заходи з запобігання розповсюдженню вірусу ще до початку жорстокого карантину. Відповідно до постанови кабміну скасували всі планові госпіталізації.

– Тобто ви доліковували пацієнтів та просто виписували їх додому?

– Не зовсім так. Виписували, контролювали їхній стан, робили температурний скринінг, проводили тестування на Covid-19, повідомляли по інстанції, якщо людина мала контакти з інфікованими. Проблема ще була в тому, що сполучення з районами відсутнє, а якщо людина десь здалеку, то ми вирішували питання, як доїхати додому. Чи то з родичами, чи з побратимами. Відпускали тільки тоді, коли були впевнені, що він потрапить додому та під нагляд сімейного лікаря. А до цього часу тримали у госпіталі, годували та давали дах над головою, ми ж не викинемо людину на вулицю! Та і по поверненні додому тримали на контакті, адже багатьом знадобилася і психологічна підтримка. Дуже гарно повів себе медперсонал, їм було чим зайнятися: постійні прибирання, санація приміщень, постійний контроль за хворими. Всі молодці – всі справилися.

Тобто в госпіталі увесь цей час люди лікувалися, харчувалися, а ми просто не приймали нових пацієнтів.

– Скільки всього лікарів, медичних працівників інфікувалися за цей час?

– Дев’ятнадцять. Шестеро лікарів: двоє з середньою важкістю захворювання, четверо – з легкою або й безсимтомною. Шестеро медсестер: троє лікувалися у стаціонарі, троє – вдома. Всі інші – санітарки, дві сестри-господарки, тобто молодший медичний склад – були носіями без яскраво виражених симптомів. Загалом середня важкість захворювання була у чотирьох співробітників.

– Зараз всі співробітники госпіталю пройшли через ПЛР-тест?

– Звичайно! Ті співробітники, хто був на самоізоляції чи мав контакт з інфікованими, вже допущені до роботи після негативних результатів ПЛР-тестів. На сьогодні всі співробітники без винятку пройшли обстеження: від ресепшену до водія, що возив бак-матеріали в лабораторію. Всі, хто хворів або були інфіковані, пройшли подвійне тестування, хто був просто в контакті – один раз. Так визначає наказ міністерства. Загалом ми провели в лікарні більше двохсот тестів як для співробітників, так і для пацієнтів. Саме через таку кількість тестів така висока кількість виявлених інфікованих.

До речі, раніше для хворих на пневмонію тест на Covid-19 не передбачався. Такий стандарт з’явився тільки 10 квітня. А ми почали робити тести для хворих на пневмонію з 30 березня. Саме завдяки ранньому тестуванню ПЛР-тестами ми змогли виявити хворих та інфікованих та вжити всіх можливих заходів. Наголошую: не швидкими тестами, а саме ПЛР-тестами. Якби в нас були тести ці раніше, ми б відразу почали їх поводити. Але, на жаль, тести з’явилися наприкінці березня в області, здається, 29-го.

Вважаю, Covid-19 – дуже небезпечна хвороба, але разом з тим багато хворих можуть скоріше померти від основного захворювання, ніж від коронавірусу. Маю на увазі тих, хто потребує термінового лікування. Тому нам важко було відмовляти нашим пацієнтам у цей період. На сьогодні постановою кабміну дано дозвіл на планові госпіталізації хворих. Ми з 21 квітня вже готові приймати та приймаємо ургентних хворих. Єдина умова – наявність негативного результату ПЛР-тесту. Або за заявкою це робить сімейний лікар, або, коли виходу немає (наприклад, хворий потрапив по швидкій до нас), це робимо ми самі, тимчасово ізолюючи такого пацієнта та дотримуючись усіх необхідних заходів безпеки до отримання результату тесту.

А ще за цей період стандарт МОЗ з надання медичної допомоги змінювався тричі. Це незручностей додавало, але зрозуміти можна – з такою масштабною проблемою ще ніхто не стикався.

– Ну і запитання до людини, спеціаліста, який пройшов через суворий карантин по Covid-19: коли все це закінчиться, і що треба робити для цього?

– Насправді все просто. Є три основні проблеми, які стали зрозумілі якраз у період нашої боротьби з Covid-19. Перша – незахищеність медичного персоналу. Друга проблема – паніка, яка виникла. І третя проблема – самовпевненість. Люди, як на війні, вважають, що це «не моя куля». Ці три моменти вирішують усе. Якщо медпрацівники будуть захищені як треба – буде кому лікувати. Якщо не буде паніки, а буде від початку достовірна інформація – буде спокій як серед лікарів, так і серед пацієнтів. Довелося спостерігати істерики, в принципі, здорових людей, які впевнені були в тому, що хворіють на коронавірус, хоча тести казали протилежне. А якщо трохи понизити самовпевненість, змусити себе дотримуватися необхідних правил, карантину, обмежувати себе, то й захворювань буде менше. Як тільки ці три проблеми вирішити – можна буде поступово знімати карантин, з персональною відповідальністю кожного.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.