Кропивницький потребує «легеневого» відділення, - головний пульмонолог області

Відсутність власних потужностей для фахового лікування респіраторних хворих в обласному центрі – ганьба, про яку навіть говорити незручно. Факт: 80% усіх смертей від пневмонії в регіоні припадає на Кропивницький.

Про це говорили із завідувачем пульмонологічного відділення обласної лікарні Олександром Рижком, який також є головним позаштатним спеціалістом департаменту охорони здоров'я Кіровоградської ОДА за своєю спеціальністю – хворобами органів дихання. Відділення, яке Рижко очолює вже 17 років, під час першої хвилі епідемії COVID-19 в березні-квітні приймало хворих з найтяжчими ускладненнями.

Також в інтерв’ю – про попередні та наступні пришестя коронавірусу, чи є в Україні чим лікувати захворілих, які заходи безпеки справді працюють, чому окремі країни могли дозволити собі обійтися без жорстких обмежень, а інші – ні, та багато іншого. Експертно.

Що маємо

Статистика: у 2019-му в області від запалення легень померло 52 людини, 42 з них у Кропивницькому, на сьогодні хворих з пневмонією вже зареєстровано на третину більше, ніж торік за такий же період. Епідемія оголила проблему, що назрівала два десятки років, наголошує головний пульмонолог регіону.

- Звісно, я вітаю ініціативу очільника Кропивницького (про створення спеціалізованого відділення на базі Центральної міської лікарні. – Авт.). Місто потребує такого відділення, його треба створити. Так, це певні проблеми – бо треба знайти людей, треба їх навчити, підготувати. Це одна історія. Друга – що треба також функціональна діагностика, ендоскопічне обладнання, сучасний рентген, комп’ютерна томографія. Це дороговартісне обладнання, але для того, щоб функціонувало відділення, його мають супроводжувати ці служби. Все треба починати практично з нуля. Але якщо є таке бажання, його треба втілювати.

Один з вагомих аргументів – на «першому епізоді» коронавірусу все не закінчиться. І мова навіть не про те, що за законами епідеміології обов’язково будуть і друга, і третя хвилі.

- Мова в цілому про те, що якщо проаналізувати останні 20 років, то за цей час були спалахи (респіраторних вірусних захворювань, які дають важкі легеневі ускладнення. – Авт.) в 2003, 2009, 2015-2016 роках… На сьогоднішній день актуальними вважаються 200 респіраторних вірусів, причому є такі, які повністю не ідентифіковані. Тільки за останні 20 років відкрито 4-5 нових. Проблема є, вона буде повторюватись, і це питання треба вирішувати.

Куди все поділося?

Після розпаду СРСР в Кіровограді було два спеціалізованих відділення комунальних медзакладів, де надавали допомогу хворим з легеневими патологіями, нагадує Рижко. 40 ліжок – у тодішній міській лікарні №1 (на Валах), 60 ліжок – у міській лікарні №3 (на розі тодішньої Леніна, зараз Архітектора Паученка, та Пашутинської).

- Спочатку прибрали пульмонологічне відділення на Валах, вирішили, що воно нікому не треба. Потім потроху почали «обрізати» відділення в третій лікарні. Зробили його 40-ліжковим, потім 20-ліжковим, потім вирішили, що й 20 ліжок – занадто велика розкіш. На Валах відділення прибрали на початку 1990-х, у третій лікарні – вже після 2000-го. Хоча я неодноразово казав керівникам охорони здоров’я міста, що це нікуди не годиться, треба залишити хоча б 20, ідеально – 40 ліжок.

Після ліквідації відділень їхні працівники розійшлися, змінили кваліфікацію, сьогодні допомогу профільним хворим надають загально-терапевтичні стаціонари.

- Такої ситуації немає в жодному обласному центрі України. Я вважаю, що це ганьба, про яку навіть говорити незручно. Спеціалізована допомога всьому населенню області та міста надається лише на території цього відділення (обласної лікарні. – Авт.) на 30 ліжок силами двох з половиною ставок лікарів.

Постійний відсоток респіраторних хворих в місті – приблизно такий же, як і в цілому по Кіровоградщині, проте переважна більшість захворілих на COVID-19, біля 350 людей – саме в Кропивницькому.

- Це пов’язано з міграційними процесами, в основному люди з-за кордону приїхали в Кропивницький, в селах - одиниці. Надати нормальну кваліфіковану допомогу цим хворим загальними терапевтами виявилося практично неможливим. Місто до рішення таких проблем не готове.

Особливо небезпечний

Особливість вірусу, якому весь світ протистоїть сьогодні - він найкраще проникає саме в епітелій дихальних шляхів, де розмножується, потрапляє до легеневої тканини та викликає запалення з важким перебігом. «Ковідна» пневмонія більш небезпечна за інші, бо в більшості випадків охоплює одразу обидві легені, а її лікування довге та затратне.

- Все залежить від того, наскільки вчасно людина звернеться за допомогою. Велике значення має початковий стан пацієнта – чи він здоровий, чи має супутні захворювання, який його вік. Звісно, більше хворіють літні люди. Але виявляється, молоді від цього також не убезпечені. В молоді також вже є супутні патології, друга історія – стан імунної системи, наскільки вона розвинена, наскільки ефективно працює. Якщо оцінювати цю ситуацію (з COVID-19. – Авт.), то 80% є просто носіями, в них нормальний імунітет. Вони навіть не відчули, що хворіють, або клінічні прояви мінімальні, вони людину турбують два-три дні, він вважає, що це звичайна застуда. Лише 20% мають важкий перебіг, який треба госпіталізувати. Та цифра, яку показують кожного дня, бере в розрахунок усі випадки (інфікування коронавірусом. – Авт.), але далеко не всі випадки тяжкі, які госпіталізуються. Цю графу не виводять окремо. Хоча така статистика є, в них хвороба має важкий перебіг, лікування починається з реанімації, багатьох доводиться переводити на штучну вентиляцію легень, що є дуже непростим випробуванням.

Ще цифри: на піку першої хвилі епідемії в Центральній міській лікарні Кропивницького було одночасно госпіталізовано більше сотні хворих на COVID-19. Тільки в обласній лікарні до апаратів ШВЛ підключали два десятки людей. За даними МОЗ, майже третина всіх захворілих на коронавірус в Україні – віком від 18 до 39 років.

…Обіцяв повернутися

Як і решта фахівців, наш співрозмовник констатує: нові піки захворюваності однозначно будуть, на них чекають в осінньо-зимовий період. Сумніватися не дає зокрема й попередній досвід людства, адже з цим збудником воно стикається не вперше.

- Залишається певна кількість носіїв, на сьогоднішній день доведено, що вірус можна переносити і 60, і 90 днів, і нормально себе почувати. Резервуаром можуть бути й тварини, кішки, собаки, птахи. Такі хвилі були і в 1918, і в 1957, і в 1968 роках, той самий збудник, коронавірус був давно в циркуляції. Просто всі віруси знаходяться в мутаційному процесі, змінюють свою генетичну структуру через зміни зовнішніх факторів. Люди, які носили вірус, або хворіли на нього, теж вносять певні корекції в його геном.

Небезпеку, яку несе українцям чергова реінкарнація хвороби, посилює той факт, що ефективні противірусні препарати, які впливають на збудник безпосередньо, в нас поки не зареєстровані. Тобто, в країні їх просто нема. Мова про ремдесивір, створений для лікування Еболи, і фавіпіравір, яким долали «пташиний» грип в азійських країнах. Дієвої профілактики, тобто щеплень, також доведеться почекати.

- Вакцина існує, але її тільки починають тестувати, на це треба певний час. Треба, щоб пройшли три етапи випробувань – спочатку на безпеку, потім на ефективність, потім на масовість. Діюча вакцина з’явиться через рік, не раніше.

Ще погані новини: якщо людина вже перехворіла, це не означає, що цього з нею більше не станеться. Повідомлення про випадки повторного зараження COVID-19 вже з’являлися у світовій пресі.

- Я наведу приклад: вакцинація від грипу А та B робиться щороку. По-перше, за рік імунітет слабшає, по-друге, я вже казав, вірус знаходиться в постійному процесі мутації, постійно змінюється. Модель вакцини єдина, але до неї вносять зміни, які з’являються за рік. Беруть саме той варіант вірусу, який найбільше розповсюджений, і на його основі виробляють малої активності антигени, які вводяться в організм. Реагуючи на введення цих антигенів, організм виробляє власні антитіла. Але, на жаль, цей імунітет нестійкий, його вистачає в середньому на 6-9 місяців. Це і є відповідь на питання (про можливість повторного зараження. – Авт.). Звичайно, воно можливе.

Краще «перебдєть»?

Можливе, зрозуміло, за умови нової зустрічі з носієм, і потрапляння в організм клінічно значимої кількості збудників.

- Багато хто боїться захворіти від вірусу на ручках, книжках, інших поверхнях. ВООЗ оприлюднила звіт, що таких випадків зареєстровано не було. Можна заразитися лише від людини, при близькому контакті. Воно передається з повітрям, при нормальній розмові десь на два-три метри, при кашлі, чханні – до десяти метрів. Один хворий за день може заразити до 10 людей.

Саме тому важливе соціальне дистанціювання, і носіння масок теж, наголошує Рижко. Втім, частину обмежень, запроваджених раніше українським урядом, на його думку, слід списати на перестрахування через новизну ситуації.

- У карантині є раціональні елементи, і є ті, що викликають, так би мовити, іронію. Звісно, дистанціювання, обмеження транспорту, обмеження пересування людей, це все має сенс, як і носіння масок. Вони зменшують кількість потрапляння вірусних часток в організм, та їхнє виділення хворою людиною. А от, припустимо, торгівлю, ринки – це все можна регулювати (замість заборони. - Авт.). Міський транспорт: за кількістю посадкових місць – нема питань. А те, що було, перевозити по сім чи 10 людей, це, самі розумієте…

Пам’ятати про здоровий скепсис варто й тим, хто схильний до перегинів в інший бік – під впливом закликів і тверджень зокрема в соцмережах. Не дарма частина їхніх розповсюджувачів в останні місяці привернула дієву увагу Служби безпеки України. Активно педальоване окремими центрами впливу твердження про те, що в Швеції, наприклад, жорстких заходів обмеження контактів між людьми не запроваджували, і «все в них гаразд» – лише частина правди. Різні країни мали різні передумови, які диктували різні стратегії стримування епідемії, наголошує фахівець.

- Левова частка інфекції була ввезена в Україну заробітчанами, яких треба було тестувати. Не треба навіть всіх відправляти на самоізоляцію, в карантин. А так вийшло, що в’їхало півмільйона людей в країну, завезли все, що хочете… Там, де не було такого потужного міграційного процесу, – Швеція, інші північні країни, - контролювали всіх, хто в’їжджав, обстежували, ними цілеспрямовано займалися, вони мали нормальний результат. Звісно, Франція, Італія, Англія – це країни з великим туристичним та діловим трафіком, там вийшло по-іншому…

Андрій Трубачев