Вугільні розрізи під Олександрією. Секретні матеріали

Перегляди: 10703

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

«УЦ» часто повертається до теми колишньої державної холдингової компанії «Олександріявугілля», вірніше, до того, що від неї залишилося. Правда, залишилося небагато - від колишніх ТЕЦ і брикетних фабрик на Жовтневому або в колишньому Димитровому немає і сліду. Втім, кажуть, що навіть з космосу розрізняються кілька колишніх вугільних розрізів навколо міста, і, можливо, вони не сказали свого останнього слова...

Ви є у Telegram? Підпишіться на наш телеграм-канал, там ми часто повідомляємо те, про що на сайті не пишемо: https://t.me/cbnua

На «розрізну» тему нас наштовхнуло відео справжнього цунамі, що виникло під час проведення вибухових робіт на старому розрізі десь у Німеччині. Картинка, м'яко кажучи, вражає, тим більше, що в Олександрії давно намагаються створити рекреаційну зону на старому Байдаківському розрізі, там обладнаний пляж, але і до цього блакитну акваторію активно використовували для відпочинку. Виявилося, що це небезпечно. Відео обвалу в розрізі виставив у соціальних мережах Олександр Бєлов, з яким ми поговорили по телефону.

Олександру Павловичу Бєлову 43 роки, і він - олександрійський гірник у третьому поколінні. В об'єднанні працювали його дід і батько, та й сам він після закінчення Національного гірничого університету встиг попрацювати на різних посадах в холдинговій компанії, в т. ч. і головним технологом з перспективної переробки бурого вугілля. Пару років тому він робив доповідь на другій міжнародній конференції ДТЕК і Національного гірничого університету на тему: «Потенційна роль бурого вугілля в енергетичному балансі країни». Людина, як то кажуть, в темі - багато знає і пам'ятає.

На початку 50-х років минулого століття на базі олександрійського родовища почало створюватися потужне гірничодобувне та переробне об'єднання, за кілька десятиліть були побудовані майже півтора десятка розрізів і шахт. Причому спочатку перевага віддавалася відкритому способу, який під час становлення і розквіту галузі забезпечував собівартість до 60%. При розрахунковій, або так званій роздрібній, вартості видобутку тонни по галузі в 6-7 рублів тонна вугілля на розрізах обходилася в 3-4 рублі. Це робило роботу розрізів Олександрії дуже вигідною навіть при плановій економіці.

Уже в роки незалежності України серйозно розглядалося питання будівництва на базі буровугільного комплексу підприємств для альтернативних джерел отримання енергії з бурого вугілля, зокрема і за рахунок будівництва унікальної теплової електростанції потужністю до 600 мегават, але не знайшлося ні політичної волі, ні грошей. Але це було потім, а до цього розрізи успішно працювали і навіть довгий час компенсували різницю у вартості видобутку на шахтах, поки самі не пройшли точку неповернення, в сенсі перевищення витрат над доходами, а далі проблеми почали накопичуватися, як снігова куля. І складності об'єднання та галузі почалися не за часів незалежності, а набагато раніше, коли різниця між фактичними витратами на видобуток і розрахунковими покривалася державою. Уже тоді, за часів «розвиненого» соціалізму, фахівцям було зрозуміло, що це шлях до агонії галузі. До речі, ще в 70-ті роки була підготовлена доповідь, у якій прогнозували неминучий крах об'єднання до 2000 року, але розрізи продовжували розрізати, а шахти будувати.

До речі, з приводу собівартості. Аналогічні підприємства в Німеччині, досвід і обладнання якої до повної амортизації використовували в Олександрії, мали штат у три і навіть 10 разів менший за чисельністю, ніж наші. Це тільки маленький штрих до питання про ефективність навіть не соціалістичного і капіталістичного підходів, тому що ми говоримо не про соціалістичну Німеччину, а про німецьку та радянську економіку або менталітет.

Зрештою, розрізи або самі виробили запаси, або були зупинені й поступово заповнилися водою. Вийшло дев’ять великих водойм глибиною понад 50 метрів і площею сотні гектарів кожна, і що з ними робити, тим більше що з ними буде - не знає ніхто. Вірніше, ніхто не замислюється, а між тим рукотворне цунамі в окремо взятому колишньому вугільному розрізі - річ не така і неможлива. У всякому разі частина старих відвалів Байдаківського розрізу, на яких люди встигли побудувати дачі й розбити городи, обрушилася у 80-х роках минулого століття. Кажуть, обійшлося тоді без жертв, і люди знову побудували свої дачі і насолоджуються відпочинком на потенційно небезпечних відвалах. Але це старий розріз, а подібне може трапитися і на інших.

Всі ці розрізи переповнені водою, і ми попросили Олександра Бєлова зупинитися на цьому моменті.

За правилами, відвали і уступи розрізів повинні бути виположені, тобто кут спуску повинен бути зменшений до 30 градусів. Інакше кажучи, їх необхідно привести в стійкий стан, рекультивувати і повернути в господарський оборот для землекористування. Але цього ніхто не зробив, і як довго ці мільйони тонн породи будуть зберігати спокій - невідомо. Усередині товщі відвальних мас і уступів постійно діє гірська напруга, відбуваються якісь зрушення, змінюється водоприток, вимивається пісок, і все це при постійному гігантському тиску обводненої маси в 2,5 тонни на кубічний метр. Досить втручання якихось чинників погодного або температурного характеру або невеликого землетрусу, щоб частина уступу або відвалу рушила зі свого місця і пішла вниз. Ця мільйоннотонна маса породи виштовхує на поверхню еквівалентну кількість води, і це вже цунамі висотою в кілька метрів або десятків метрів, яке б'є у протилежний берег, викликаючи відповідну реакцію, тому що, незважаючи на минулий час, відвали не набули необхідної щільності, як кажуть, «не влежались». До того ж і уступи мають свій термін стійкості, тільки він розрахований для сухого розрізу, але щось не видно, щоб хтось займався вивченням поведінки затоплених уступів і підтоплених відвалів.

Це в жодному випадку не означає, що зсув може статися вже завтра, але, як кажуть фахівці, обвалення - це всього лише питання часу, і ніхто не знає, скільки його залишилося і які будуть наслідки.

Фото: Urbextour