Кропивницький галерист Микола Цуканов: «Влада робить те, що ми їй дозволяємо робити»

1023
кількість переглядів
Микола Цуканов. Фото Ігоря Філіпенка, CBN

Власник галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов організував благодійний фонд «Щаслива дитина – квітуча Україна». Кореспондент CBN з’ясував, чим новостворений фонд займатиметься.

Однак розмова вийшла не лише про благодійність.

– Як виникла ідея організувати фонд. І, головне, навіщо?

– Про ідею ми думали не перший рік, ми три роки працювали над цим проектом. Нас підштовхнув конкурс «Щаслива дитина – квітуча Україна», який збирає величезну кількість дітей з усієї України. Ми проаналізували фонди, які в нас є у країні, і, на жаль, звернули увагу на одну річ: фондів, які б цілеспрямовано займалися розвитком дітей і культури, дуже мало. Як правило, всі займаються вже постфактум: допомогти тваринам, хворим, волонтери. Це дуже потрібно і правильно. А от на перспективу, розвиток творчості, дитячого мистецтва мало хто займається. Тому ми вважаємо, що зробили правильний хід.

– Що у планах?

– Плани дуже великі, конкретні й здійсненні. Ми шість років займаємося самим конкурсом, ми знаємо, що це. У нас є велика база даних студій, творчих клубів. Найголовніше для нас сьогодні – об’єднати те, що є, що вже створено і що лише починає виростати. Є потужний потенціал у Спілки художників України. 35 тисяч її членів не до кінця затребувані в тому, що можна зробити. Найперше – передати досвід дітям. Тому ми хочемо максимально використовувати працю художників, їхні знання і досвід, щоб вони сміливіше і швидше передавали їх дітям. Це такий своєрідний трикутник, який допоможе з’єднати фонд, художника і дитину. І ми почали вже в цьому напрямку працювати, хоча фонду лише десять днів (інтерв’ю записувалося у четвер, 13 серпня. – Авт.) Художники почали передавати свої роботи у фонд, ми виставляємо їх на продаж, а зібрані гроші направляємо на дитячу творчість.

Крім того, ми зробили безпрецедентний крок в Україні. Галерея «Єлисаветград» передала 50 робіт на аукціон, щоб ці кошти також були направлені на дитячу творчість. Це, повторюся, безпрецедентний випадок в Україні, щоб галерея таку кількість робіт направила на благодійність. І вже багато робіт продано.

– Ви говорили про базу даних…

– Так, у нас є дуже гарна база даних художників – це і народні, і заслужені, з якими ми працюємо вже десять років. Це ті люди, які приїжджають до нас на пленери, які виставляють свій доробок у галереї. Ми домовилися з ними, що робитимемо таким чином. У кожного з них є своя майстерня. Ми підбираємо групу дітей – сім, десять, залежно від площі майстерні. І цей художник проводитиме там з ними майстер-класи, щоб діти бачили, як народжуються картини, могли запитати щось, налагодити контакт. Ми вже визначили перші десять точок в Україні: Ізмаїл, Одеса, Харків, інші міста, в тому числі й Кропивницький. Думаю, це добре, адже влада в питаннях культури і мистецтва не допрацьовує. Навпаки, згортає програми, направлені на розвиток дитячої творчості. Ми знаємо, що у школах цей предмет часто майже не вивчається, що діти зайняті зовсім іншим. Але ж творчі діти свій потенціал не розкрили, ми повинні допомогти їм це зробити.

На фейсбук-сторінці «Щаслива дитина – квітуча Україна» ми провели три онлайн-виставки. І зрозуміли, наскільки це важлива й цікава тема. Кількість дітей, які беруть участь, зростає з кожним днем.

– Ви плануєте наповнювати фонд тільки через проведення аукціонів?

– Ми звертаємося до всіх жителів України і закордону. Ми показуємо, куди йдуть гроші, і закликаємо якомога активніше брати участь у проекті. Нам треба не стільки великі суми від когось одного, як масовість, вірусність, щоб люди розуміли, що роблять внесок у розвиток України. Якщо нам перерахує якусь значну суму якийсь один меценат – то для цього і фонд відкривати не треба було. Люди мають відчути, що якихось там 50 гривень від одного у загальній своїй масі складуть велику суму, яка допоможе проводити конкурси, фестивалі, виставки тощо.

– Тобто мета – не лише зібрати кошти, а й об’єднати людей довкола ідеї?

– Як би це правильно сформулювати… Наша задача – створити творчий клуб, величезний, всеукраїнський, який би бачив, контролював, куди направляються гроші, як вони використовуються, підказував, куди направити. Ми відкриті для всіх. От ще плануємо зробити сайт.

Інша справа, що нам треба достукатися до людей. Треба донести ідею, що мистецтво і культура не повинні стояти на задньому плані. Держава так нас привчила, що культура і мистецтво не надто хвилюють, інші напрямки тривожать. Шкода, але держава сьогодні далека від того, що слід робити. Ви ж самі бачите, що матеріальне захопило людей. У нас немало бідних, але ж є і багаті. І вони – не всі, звісно, – не думають про розвиток України. Я в нашому місті знаю лише кількох людей з цього числа, які переймаються майбутнім.

Проект – дуже своєчасний. Це проект, який доведе, що такі фонди потрібні. Я хотів би, щоб фондів, спрямованих на розвиток суспільства, було якомога більше.

– Ми полетимо на Марс, коли у школах буде більше уроків літератури…

– Я думаю, що батьки повинні активніше брати участь у житті своїх дітей у школах. Влада робить те, що ми їй дозволяємо. Ми дозволяємо прибрати культуру з зони нашої уваги – вона її прибирає. На якісь незначні справи виділяються мільйони. А на те, що може підняти всіх, згуртувати, сколихнути, – копійки чи взагалі нічого. Не вистачає на це грошей. Ну або розуму. Я все-таки сподіваюся, що в депутатському корпусі Кропивницького, в обласній раді відбудеться перелом, що депутати, які прийдуть на зміну чинним, зрозуміють: культура і мистецтво – це дуже важливо для країни.

– Як оцінюєте старт? Пішов рух?

– Я хотів би, щоб нас підтримувала більшість людей, які прочитали про нас. Мені «лайки» не потрібні. Багато пишуть: «Вітаємо!», «лайкають», а от про те, що можна 50 гривень, 30, 20 перерахувати, не думають. Чи зателефонувати і сказати: «У мене немає грошей, зате є класна ідея, давайте разом її реалізуємо». ЗМІ цікавляться – оце і є підтримка. А підхід «я “лайкну”, а Цуканов там сам якось виживе» – неправильний, він демонструє, наскільки у нас не зріле суспільство.

Ще що вражає. Коли мені присилають картини Закарпаття, Одеса, Ізмаїл, Харків, Київ, а наші, місцеві художники роблять вигляд, що нічого не відбувається. От це дуже погано.

Чи візьмемо батьків, які беруть участь у наших конкурсах. Вони ж розуміють, що виготовити нормальний диплом, календар – це все гроші. Будь-яке відправлення наших малюнків за кордон, – а ми вже провели 15 виставок у Китаї, США Англії, Кувейті, Франції – це серйозні витрати. Якщо батьки не розумітимуть, що це потрібно, що 30, 50 гривень ролі для сім’ї не грають… Люди з Грузії, Італії гроші перекидають, а ті, що живуть поруч, не спішать.

Я виживу. І фонд виживе, я вже бачу перспективу.

Ми обігнали на кілька кроків людей, які не усвідомлюють, що починати треба з себе. Лаяти владу можна – і дорогі не такі, і ще щось. Але ж і самому робити щось! Суспільство має підштовхувати владу. Ще раз повторю: влада робить те, що ми їй дозволяємо. Ми відпустили владу на самотік, вона сама по собі, ми – самі по собі. Зріле ж суспільство вчасно підказує владі, що треба робити.

Я кілька разів виходив на нашу мерію і пропонував зробити дитячу площу, яка буде славитися на всю Україну, площу майбутнього. Затихло. Але хай не думають, що я забув, нічого подібного. Я чекаю на зміну депутатського корпусу, не стільки зміни мера, скільки депутатів. Чекаю, поки туди прийдуть свідомі люди, які робитимуть у місті те, що потрібно робити. Розвиток туризму…

– …і скільки ви вже чекаєте на зміни?

– …у нас туризм у місті не розвивається. Для цього треба привабливість міста, а про це ніхто не думає. Багато хто лає [колишнього голову ОДА Сергія] Ларіна, але він багато робив для привабливості міста й області. Дах може почекати. Я розумію, що у всіх є меркантильні інтереси. Але можна в чомусь поступитися, однак зробити так, щоб у місто прийшли туристи. Тоді ми зможемо більше наповнювати міський бюджет – і на ті ж дахи піде більше грошей.

– Ви вже сподівалися, напевно, на одних депутатів. Восени прийдуть інші.

– Їх підштовхне час. Чому я так думаю? Бо зміна депутатського корпусу дуже серйозна буде. Якщо говорити про той депутатський корпус, який є, то відсотків 70 перекочовують зі скликання в скликання. Я думаю, що тепер депутатський склад на 70 відсотків буде новим.

– 70 відсотків нових депутатів?

– Виборча система змінилася, вибори відбуватимуться за новими правилами.

– Розкажіть трохи детальніше про площу майбутнього.

– Я свого часу виступив з пропозицією, щоб створити її на центральній площі міста. Багато хто поспішив образитись. Але справа не в тому, де вона і як називається, справа в суті. Нас усіх об’єднують діти. Релігія, ставлення до економіки й політики, до мови – все нас роз’єднує. А діти – об’єднують. Що стосується площі, то там мають бути цікаві скульптурні композиції тощо. Сказали, на центральній не можна. Ну добре, є «пантери», абсолютно «вбите» місце на сьогодні. Створили навіть групу в міськраді. Правда, група ця жодного разу не зібралася…

– Чому?

– Часто людям не подобається, коли хтось, а не вони, висуває ідеї. Образно кажучи: «Чия ідея? Цуканова? Ну нехай Цуканов почекає, у мене своїх ідей вистачає». Та заберіть її! Користуйтеся, втілюйте, єдине прохання – не пишіть нічиї прізвища, моє в тому числі. Я ж не для себе хочу.

От на «пантерах» ця концепція вписалась би. Це привабило б туристів, якщо все правильно зробити: фонтани, благоустрій.

Я не критикую. Я говорю про те, що все можна змінити, було б бажання. І я нікуди не зійду з цієї ідеї.

– Гадаю, місту не вистачає атмосфери якоїсь, руху.

– Родзинки немає! Танцювальна столиця була – все заглухло. Я провів п’ять пленерів за свої гроші і просив владу: візьміть це під себе. Це не такі великі затрати насправді, але ж десять, скажімо, митців десять днів писатимуть місто! А потім це розійдеться по всій Україні! Це популяризація?

– Думаю, це круто.

– Це круто. І це я тільки про художників сказав. А фотографи?! Провести п’ять-шість пленерів для фотографів – ну це ж… Зробити це традицією… У мене є досвід у цьому питанні, я знаю, як зекономити, провести так, щоб усі були задоволені. Можна ж іще використати партнерські взаємини з бізнесом – для бюджету взагалі майже дарма вийде. Хтось погодує учасників пленеру, хтось розмістить на ніч, а влада пропіариться, організує виставки. Всі задоволені. І так і буде!

Якщо ми не створимо зріле суспільство, нічого не зміниться.

Допомогти фонду «Щаслива дитина – квітуча Україна»

Р/р: UA443235830000026006052927994 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 323583.

Картка ПриватБанку: 4246 0010 0053 0851 (з обов’язковим зазначенням у графі «Призначення платежу» – «Благодійний внесок»).

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.