Групи смерті. Хто хоче забрати наших дітей

920
кількість переглядів
групи смерті
Фото: Pixabay

Тема дуже неоднозначна, болюча і неприємна. Багато хто вважає, що краще промовчати. Однак, якщо не говорити про проблему, вона сама по собі нікуди не подінеться. А проблема є.

16 травня 2016 року в російській «Новій газеті» з’явилася стаття Галини Мурсалієвої «Групи смерті. 18+». У редакційній врубці йшлося: «З дітьми в соціальних мережах працюють системно і планомірно, крок за кроком підштовхуючи до останньої межі». Авторка нарахувала 130 суїцидів дітей, що сталися по всій Росії з листопада 2015-го по квітень 2016 року. Майже всі жертви, за даними журналістки, були членами одних і тих же спільнот у соціальній мережі «В Контакті».

Текст викликав величезний резонанс. Низка ЗМІ звинуватила Мурсалієву в некомпетентності: мовляв, вона просто змішала у статті купу різних за своїми причинами та іншими нюансами випадків. Інші мас-медіа зазначали, що подібні матеріали можуть лише підштовхувати російську владу до блокування Інтернет-ресурсів. Люди, які розуміються на алгоритмах «В Контакті», заявляли, що створення «груп смерті» – лише спроба підвищити трафік та монетизацію. Водночас Головне управління Слідчого комітету РФ у Санкт-Петербурзі порушило кримінальну справу за фактом доведення до самогубства.

Інтернет не має кордонів. Тому дуже швидко про «групи смерті» заговорили й в Україні. Дехто взагалі вважає суїцидальні спільноти частиною гібридної війни. Психолог Наталя Улько 1 січня 2018 року заявила в ефірі ObozTV: «…в більшості це йде з Росії, з країни-агресора, а ми зараз перебуваємо в гібридній інформаційній війні, і ми не раз бачили, як запускаються емоційні сплески щодо України, починаючи з “розіпнутих хлопчиків” і т. д. Це завжди топ-теми, пропаганда так працює, вона б’є по емоційному полю, щоб дестабілізувати і прибрати можливість критично мислити».

​ «Він завжди цікавився історією.
Тому ми спочатку не звернули уваги»

– Віті (ім’я змінене. – Ред.) було чотирнадцять років тоді, сидів постійно в телефоні, – розповідає CBN на умовах анонімності жителька Кропивницького. – Він захоплювався історією. І ми помітили, що він почав багато говорити про Гітлера. Ну, Гітлер – то й Гітлер, історична постать. Але в розмовах почала проявлятися жорстокість, почав про вбивства різні розповідати, про Гітлера – все частіше. Знайомий допоміг встановити на комп’ютер програму, яка стежила за тим, що Вітя на ньому робить. За якийсь час перевірили результати – і жахнулися. Виявляється, він перебував у нацистській групі «В Контакті». Заходив туди – і буквально кожні дві секунди йому надсилали картинку зі сценами насильства, вбивствами негрів і євреїв. Вбивства, смерть – його програмували.

– І як це вирішили?

– Може, і неправильно, але просто обірвали повністю інтернет, забрали смартфон і видали старенький мобільний без доступу до мережі. Налякали поліцією – він повірив. Близько року ходив до психолога, але це не допомогло. Аж після року Вітя почав потрохи відходити. А протягом року до мене приходили повідомлення з цієї групи, запитували, куди Вітя подівся, гидоту різну писали, погрожували.

– І який сенс у цій групі був?

– Не знаю. Він перед тим, як ми все з’ясували, почав руки собі роздряпувати. Може, це якісь завдання були. Хоча за поведінкою більше було схоже, що його програмували виявляти агресію не до самого себе, а до інших людей.

Зараз Віті – вісімнадцять, і в нього все нормально. А якби рідні не помітили вчасно?

Помітити можуть не лише в сім’ї. У школах – особливо останнім часом – регулярно проводять роботу з виявлення дітей, що входять до так званих груп ризику.

– Працюють шкільний психолог і соціальний педагог, проводять дослідження у класах і визначають певні групи ризику дітей. Тоді вже залучаються профільні спеціалісти, займаються з такими дітьми індивідуально, – пояснює директорка кропивницького наукового ліцею Наталя Чередниченко. – З дітьми також працює класний керівник. Це саме той педагог, який може першим виявити якісь проблемні питання. Крім того, ми активно залучаємо працівників поліції, недавно пройшла серія бесід з правоохоронцями. Виявити і працювати в межах закладу з дітьми з групи ризику – всі можливості для цього є. Коли настає відповідальність батьків, які мають продовжити цю роботу вдома, ми, на жаль, контролювати цей процес не можемо.

Ще одна важлива річ, на думку Наталі Чередниченко, яку мають робити дорослі, – бути уважними і спостережливими:

– У дітей немає нічого неважливого. До всього треба придивлятися: від змін у поведінці до змін у зовнішньому вигляді.

Фото: Pixabay
​ Заборони і блокування – вихід?

Практичний психолог Андрій Фоменко вважає, що проблема не в інтернеті, а у всіх нас:

– Зараз у Кропивницькому люди вимагають обгородити недобудови. Правильно. Але ж ви розумієте, що питання не в огорожі? Якщо мова йде про самогубство, то знаряддям може стати що завгодно: двері, пігулки, та ж огорожа.

У чому проблема суїциду: ми часто бачимо історію самогубства вже після того, як воно скоєне. І всі наші висновки відсотків на тридцять засновані на тому, що ми творчо розглядаємо попередній бекграунд людини, творчо його допрацьовуємо задля цілісної картини. А зупинені самогубства не можна вважати реальною спробою суїциду, бо нерідко ми не знаємо, яким був би фінал, якби не зупинили. Більше того, я переконаний, що про дуже багато суїцидів ми не маємо інформації: вони «зависають» на рівні кримінальних проваджень як незрозумілі. Вважається, що близько двадцяти п’яти відсотків суїцидів «застрягають» як недорозслідувані. Ось головна проблема сучасної суїцидології: ми знаємо основні причини самогубств, але в кожному окремому випадку залишається знак запитання.

– То за якими ознаками можна визначити, що з дитиною щось не так?

– Головними ризиками є депресивні й субдепресивні стани. Це стани, коли дитина не здатна користуватися ресурсами, які могли би змінити її настрій, у неї не вистачає енергії, мотивації. Їй погано фізично. Це схоже на сильний похмільний синдром, але уявіть, що він триває постійно, безперервно.

Якщо у дитини похмурий настрій, вона говорить не чітко, її нічого не цікавить, у неї слабка мотивація до всього, пасивність, вона не може зосередитись, знижуються показники по навчанню – все це ознаки депресії. Чи навпаки – дитина у підвищеному психоемоційному стані, видає різкі реакції на інтервенції ззовні, блокує спілкування. Однак після періоду тривожності – у когось він довший, у когось коротший – настає виснаженість. Усі дорослі мають розуміти, що в стані клінічної депресії у дітей може виникати суїцидальна поведінка.

Для дітей, підлітків дуже важлива підтримка, прийняття соціумом. Лайки у соціальних мережах, оці всі тік-токи – це бажання отримати підтримку. А коли у мережі виникає сприятливе середовище, – а воно виникає регулярно, – так звані «групи смерті», воно навіює дитині готовність і підтримує цю готовність. Коли дитина описує свій стан і розповідає, що планує з собою зробити, а під цим записом з’являються лайки, – це деструктивна, але підтримка. Це ж саме відбувалося з дітьми у більшості тоталітарних сект і культів, за рахунок такої взаємопідтримки, дуже часто деструктивної, живуть закриті спільноти. Чи можна заборонити й заблокувати ці групи? Ні. Очевидно, що всі вони будуть усе одно з’являтися й намагатися відтяпати в нас дітей. Передовсім батьки мають стати заміною всім цим соціальним групам.

– Модератори «груп смерті»: хто вони з погляду психології?

– Є люди, що мають якусь надмету. Вони добре начитані, ерудовані, освічені. Але надмета може при цьому бути збоченою. Довго вважалося, що психопати не емпатують. Однак, коли досліджували американського маніяка Теда Банні, з’ясувалося, що він умів зчитувати емоції жертв, емпатував. Люди, які отримують задоволення від ведення груп смерті в інтернеті, – фактично такі ж маніяки.

Фото: Pixabay
​Кіберполіція

12 березня 2021 року головний інспектор Департаменту кіберполіції Нацполіції Роман Сочка сказав у програмі «Право на владу»: «Що стосується кураторів “суїцидальних груп”, то хотів зазначити, що кіберполіція лише цього року затримала двох таких осіб, які називали себе кураторами, і, що найстрашніше, це виявилися діти 13 і 15 років. Це діти, які не утвердилися в житті, не мають авторитету серед близьких, друзів, не мають уваги від своїх батьків. Але що стосується саме так званого останнього завдання, то під час документування протиправної діяльності таких груп, таких кураторів, Департамент кіберполіції не зафіксував жодного суїцидального випадку через перебування дітей у групах смерті».

В офіційній відповіді відділу протидії кіберзлочинам (ВПК) у Кіровоградській області на запит CBN ідеться: «…ВПК не веде статистики по кількості жертв “небезпечних інтернет-ігор”. У свою чергу ВПК на постійній основі співпрацює з правоохоронними органами України та отримує інформацію щодо функціонування каналів, де невстановлені особи намагаються маніпулювати неповнолітніми. Для запобігання вчинення таких злочинів ВПК проводить системний моніторинг та відпрацювання мережі Інтернет, щоб ідентифікувати дітей, які долучаються до небезпечних груп, та провести превентивну роботу, щоб уникнути загрози їх життю чи здоров’ю.

Батькам, аби убезпечити своїх дітей від участі у небезпечних спільнотах, радимо насамперед приділяти більше уваги дитині, звертати увагу на раптові зміни у поведінці та настрої. Важливо правильно пояснити дитині, які небезпеки можуть її чекати в мережі. Також бажано знати сторінки дитини в соцмережах, аби бачити її публікації та дописи і вчасно реагувати на тривожні сигнали».

​Замість епілогу

Все – як би банально це не звучало – в наших руках.

– Якщо у дітей не буде яскравих позитивних емоцій, вони обов’язково знайдуть собі яскраві негативні, – вважає Андрій Фоменко.

Ми свідомо не наводимо у цій статті назв суїцидальних спільнот і тим більше не даємо на них посилань. Головна мета – донести всім батькам, які заклопотані своїми дорослими справами: зверніть увагу на дитину. Ви впевнені, що ваші донька чи син у цей момент переписуються в інтернеті з друзями на безневинні теми? Чи, може, вони у розпачі й шукають там підтримки? Хай тими, хто їх підтримає, будете ви, рідні люди, а не модератор «групи смерті».

**********

Звернення про Інтернет-спільноти або відеоролики, що містять заклики до дітей зловживати алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, про «групи смерті» та інший небезпечний для дітей контент у Мережі кіберполіція приймає за електронною адресою: savechild@cyberpolice.gov.ua.

Отримати консультацію кваліфікованого спеціаліста, інформацію про стан розгляду поданого раніше електронного звернення або отримання роз’яснення щодо діяльності підрозділу можна, звернувшись на електронну адресу: callcenter@cyberpolice.gov.ua або за телефоном: 0 800 50 51 70 (понеділок – п’ятниця з 9:00 до 18:00).

О 16:00 щонеділі ми надсилаємо лист, у якому пишемо про головні події тижня, що минув (пріоритет - Кіровоградщина, але згадуємо і про всеукраїнські, якщо вони мають якесь відношення до області). У повідомленні також - анонси на наступний тиждень.


Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.