БК «Золотой Вєк» поступається в Хмельницькому і припиняє боротьбу за золото
У Хмельницькому сьогодні відбувся третій матч півфінальної серії до двох перемог між «Хмельницькою Політехнікою» та кропивницьким «Золотим Вєком», повідомляє кореспондент CBN.
Після таких матчів хочеться хапатися за голову від відчаю. Наша команда поступилася на останніх секундах хмельничанам, які дуже хотіли перемогти й зробили для цього багато. Тут можна згадати нереалізовані штрафні та дальні кидки й дорікнути нашим хлопцям. Та все ж сталося те, чого ми боялися. У вирішальні моменти арбітри та фортуна були проти нас.
В цілому, гра була абсолютно рівною. Лише на початку кропивничани відірвалися на десять очок, але потім господарі швидко відновили рівновагу й навіть вийшли вперед. Та все ж першу чверть «золоті» виграли – 24:19. Далі йшли баскетбольні гойдалки, коли жодна з команд не відірвалася більше ніж на п’ять пунктів.
І тут не можна було відкидати суддівський фактор, коли ще в першій половині Антон Мельник отримав три фоли, а завершували гру гості без своїх основних шутерів Сосоя та Мельника, яки перебрали персональних зауважень. І був ще один визначальний момент у четвертому періоді, коли арбітри спочатку дали неспортивний фол Несущему, але потім, порадившись, спохватилися й відмінили своє рішення.
Мені будуть дорікати в упередженості, але ще з першого поєдинку склалося таке враження, що комусь дуже було потрібно, щоб саме хмельничани зіграли в фіналі. Кажуть, що у них там будується Палац спорту й потрібно свято перемоги в Першій лізі. Від цього жахливе суддівство в першому матчі, коли було зроблено все, щоб серія переїхала до Хмельницького.
У другому матчі ніхто грати не заважав й рахунок зрівнявся. А сьогодні не так помітно, особливо за жахливої якості трансляції, де нічого взагалі не можна було зрозуміти, але арбітри симпатизували «політехнікам».
А ще, коли кропивничани, здавалося б, упіймали свою гру, вимкнулося табло. Ні, у нас також були технічні проблеми, але на початку матчу, а не тоді, коли вирішувалася доля боротьби за золото
Тож, кураж хлопців Андрія Бабенка було збито, а вирішальними наприкінці матчу стали моменти, коли зафіксували фол в нападі Мельнику, не помітивши до цього відвертий поштовх на Антонові під нашим кільцем. А потім, вже на останній хвилині, коли м’яч пішов за лінію від хмельничанина, арбітри віддали володіння «політехнікам». Ну це й зрозуміло, бо ніхто навіть не заперечує фактор виїзного суддівства, коли симпатії в суперечливих моментах на боці господарів. Але тут потрібно повернутися до «біди» в Кропивницькому та замислитися.
Тим не менш, за двоочкової переваги хмельничан, у нас був шанс вирвати перемогу. Але ще й фарт був на боці наших суперників. Як і в Кропивницькому, після триочкового кидка Сосоя, в Хмельницькому м’яч на останній секунді не залетів у ціль після дальнього кидка Олександра Хапуна.
Отже, «Хмельницька Політехніка» вириває перемогу – 81:79 (19:24, 22:16, 21:23, 19:16) й, усіма правдами та неправдами здобуває путівку до фіналу.
І знаєте, я не хочу бажати подальшого успіху цій команді. А ось побажати їм зіткнутися з такою ж неповагою з боку суддів – дуже хочу. За такого відношення люди, які в такий нелегкий час вкладають чималі кошти в розвиток баскетболу, також глибоко замисляться. Але нехай це буде на совість тих, хто потворить чесну гру.
Але ще питання до нашої Федерації. Чи можливо грати вирішальні матчі в таких, вибачте, шкільних залах? Це чемпіонат України, чи якась там першість коледжів? Я можу зрозуміти ще груповий етап, але коли мова йде про престиж та нагороди – це неподобство. Зіграйте вже три матчі на нейтральному майданчику, але не знецінюйте національні змагання. Хоча, я ж забув, що це все на благо баскетболу й тому, щоб той самий спорткомплекс у Хмельницькому добудували.
Ну що ж нехай там буде свято, а ми посумуємо й будемо боротися за бронзу з невдахою пари БК «Сарни» – «Че-баскет» (Чернівці). Втім, потрібно дізнатися – чи не будується, якийсь спортивний комплекс ще й в містах цих команд? Хоча – ні, тоді б вони грали у фіналі.
Фото Ігоря Філіпенка, CBN