Віктор Фесечко: «Я наче в казці побував…»

386
кількість переглядів
Віктор Фесечко

Про нашого земляка Віктора Фесечка в спортивному світі знову заговорили після його призначення боковим суддею боксерського мегафайту в Лондоні між Ентоні Джошуа і Олександром Усиком. Але зараз саме час нагадати, що Віктор сам був прекрасним боксером, в послужному списку якого є пояс чемпіона світу за версією WBF в напівсередній вазі (66 кг). Так що в своєму улюбленому виді спорту кропивничанин домігся багато чого.

Після повернення Віктора Фесечка зі столиці Великобританії ми зустрілися з ним в боксерському клубі «Ринг», який друзі-меценати відкрили в «Акустиці» для того, щоб, у першу чергу, наш чемпіон міг у гідних умовах передавати свій багатий досвід юним боксерам. Поговорили ми не тільки про бій Усика з Джошуа, а й про аспекти суддівства, а також трішки повернулися в минуле.

Довідка: Віктор Фесечко народився 24 січня 1970 року у Кіровограді. Закінчив середню школу №30. Тренерами молодого спортсмена були Олексій Дмитрович Холодний, потім — Анатолій Онисимович Яценко. Чемпіон Спартакіади України. У 1991-му став чемпіоном України. У тому ж році почав тренувати спортсменів. 16 грудня 2001 року в англійському Брістолі Віктор Фесечко завоював пояс чемпіона світу WBF в напівсередній вазі (до 66,678 кг), перемігши за очками англійця Дарена Доррінгтона. У 2002 році був удостоєний звання заслуженого майстра спорту України. У 2006-му закінчив факультет фізичного виховання КДПУ. Був одним з тренерів проєкту «Ти чемпіон», який виходив на ТРК «Україна» в 2010-му році. Тренер-викладач Кропивницького ДЮСШ-1.

Суддівську кар’єру почав у 2008 році. Був одним з трьох суддів бою Ентоні Джошуа — Олександр Усик, який відбувся 26 вересня 2021-го. Прізвище судді була невірно внесене в залікову картку бою. Замість Фесечка організатори написали Фесеченко.

На картці Віктора був зафіксований результат 117: 112 на користь Усика, тоді як його американський і британський колеги виставили результат 116: 112 і 115: 113 на користь українця.

– Пане Вікторе, згадували ви про свій чемпіонський бій, коли працювали на поєдинку Усик-Джошуа?

– Точно ні. Там думки були зовсім інші. Потрібно було повністю сконцентруватися на тому, що відбувається в рингу, щоб абсолютно нічого не відволікало. Чим менше звертаєш уваги на потойбічні фактори, тим краще.

– Зараз вас уже знають як авторитетного суддю. Але ж той чемпіонський пояс WBF — це теж віха в історії боксу України. Що зараз згадуєте і де зберігається той чемпіонський пояс?

– Пояс зберігається в музеї Ліги професійного боксу України в Києві. Ну а на шляху до чемпіонського бою пройшов такий же відбір, як і зараз. Пам’ятаю, що поєдинок складався за моїм сценарієм, я влучав частіше, і всі судді віддали мені перемогу.

А ось як прокоментував по гарячих слідах тоді, в 2001-му, чемпіонський бій Віктора Фесечка з Дареном Доррінгтоном президент Національної ліги професійного боксу України Михайло Зав’ялов:

«Двічі Віктор посилав англійця в нокдаун, але рефері просто витирав того рукавички і не відкривав рахунок. Всі три судді одностайно присудили перемогу нашому боксеру. Він молодець. Я дуже за нього радий. Адже він останній з наших боксерів-«могікан», які починали боксувати при заснуванні НЛПБУ. За свою кар’єру Віктор заслужив цей титул».

Ну а зараз, згадуючи свої почуття після оголошення вердикту, Віктор Фесечко сказав:

– Радість складно описати словами. Емоції від того, що добре зробив свою роботу в ринзі, переповнювали. Шкода, що травма завадила продовжити професійну кар’єру. Але чогось все ж встиг досягти.

– А хто надихнув вас на суддівську кар’єру?

– Я вдячний президенту Ліги професійного боксу Михайлу Михайловичу Зав’ялову, який сказав, що вистачить сидіти вдома, і запросив спробувати свої сили в суддівстві. Спочатку хвилювався, а потім поступово освоївся і став отримувати запрошення на змагання різного рівня.

– Наскільки складно було перекваліфікуватися зі спортсмена на суддю?

– Вся справа в практиці. Комусь це дається простіше, комусь складніше. У мене в цьому плані особливих проблем не було. Починав з простих легких поєдинків, і поступово, з набутим досвідом, підвищувався мій суддівський рейтинг і рівень боїв. Я вчився у колег і набирався досвіду. У нас, як і в інших видах спорту, є навчання, проводяться семінари, за підсумками яких ми здаємо іспити з правил і практичної роботи в рингу або в якості бокового судді. Пам’ятаю, був момент, коли дивилися один поєдинок під різними ракурсами і приймали різні рішення. Спочатку віддавали перемогу одному боксеру, а потім — в тому ж раунді — іншому. Так що, як бачите, у нас теж є свої нюанси, і людський фактор відіграє чималу роль.

– Ви судите в рингу як рефері, так і в якості бокового судді, як в поєдинку Усик-Джошуа. А що складніше?

– Тут все залежить від бою. Буває, напруження боротьби в рингу таке, що рефері надзвичайно складно. Ну і не забувайте, що рефері має право зупинити поєдинок або дати можливість його продовжити. Тут ти повинен оцінити стан боксера після пропущеного удару і подумати, наскільки це може позначитися на його здоров’ї. А уявіть, якщо йде справжня рубка, де суперники відповідають ударом на удар. Ну і за тим, щоб не було брудних прийомів, небезпечних рухів головою, ударів відкритою рукавицею і по забороненим частинам тіла, затримок і ухилення від боротьби, за поведінкою секундантів теж потрібно стежити. Так само і збоку потрібно бути гранично сконцентрованим, щоб нічого не упустити і не прогавити. Свої плюси і мінуси є в будь-якому суддівстві.

– А чіткої градації між рефері та боковими суддями не існує?

– Є арбітри, які суміщають цю роботу. Але є такі колеги, які працюють тільки бічними суддями.

– А ви оцінюєте не тільки точні попадання?

– Ні. В першу чергу — кількість і якість ударів, активність, атакуючі і захисні дії. Все сумуєш і виставляєш свою оцінку за підсумками раунду — 10: 9. Якщо ж бачиш, що раунд рівний, то виставляється 10:10. У разі нокдауну, як правило, мінус два — і програний раунд. Після кожного раунду суддівські записки передаються супервайзеру, і той вже виводить загальний підсумок.

– З суддівськими нюансами ми розібралися. Тепер поговоримо про поки головну вершину у вашій суддівській кар’єрі. Наскільки несподіваним було повідомлення про те, що ви затверджені суддею мегафайту Джошуа-Усик?

– Це був величезний приємний сюрприз. Коли подзвонили і сказали про те, що мене затвердили, то на тлі позитивних емоцій і мандраж відразу з’явився. Подумав: вийде — не вийде? Все-таки на такому грандіозному рівні ще не працював. Але потім почалися організаційні питання, і хвилюватися вже доводилося з іншого приводу. Адже потрібно ще було всі документи оформити та британську візу отримати.

– А завдяки кому стало можливим ваше призначення і хто вам допомагав у вирішенні всіх організаційних питань?

– Це була, скажімо так, командна робота Ліги професійного боксу України. Безумовно, це заслуга президента НЛПБУ Михайла Зав’ялова. Більшу частину всіх питань вирішувала наша віце-президентка Аліна Шатернікова, якій хотів би висловити окрему подяку. Без її участі, наполегливості і цілеспрямованості досягти бажаного було б неможливо.

– Я чув, що британську візу ви отримали мало не в останній момент?

– Дійсно, з моменту подачі документів пройшов уже термін, коли повинні були дати позитивну або негативну відповідь. Я в цей час вже знаходився в Києві, що називається, «на валізах». І тільки 23-го вересня мені подзвонили і за годину до закриття візового центру сказали, що можна забрати паспорт з візою. І 24-го я полетів у Лондон.

– Відразу поринули в хвилюючу атмосферу, що передує поєдинку?

– З аеропорту відразу поїхав на процедуру зважування. Був дуже вражений цим шикарним шоу. Потім вирушили до готелю, де розпочалося справжнє хвилювання. Ніч була не дуже спокійною. А зранку, 25-го вересня, зробив тести і о 16.00 вже відправився на стадіон лондонського «Тоттенхема», де почався андеркард.

– З колегами спілкувалися й андеркард встигли подивитися?

– Так, перекинулися парою слів, наскільки дозволяла моя англійська. Ну і колега з Польщі допоміг нам знайти взаєморозуміння. Коли потрапили в чашу арени, то атмосфера заворожила. Я зрозумів, наскільки британці люблять бокс і наскільки вони скучили за таким яскравим видовищем. Передати словами це неможливо. Це потрібно було бачити. Навіть попередні бої, пару з яких подивилися вживу, викликали жваву реакцію трибун, які потихеньку заповнювалися. До головного бою вечора стадіон був забитий під зав’язку. Ви можете собі уявити, що місткість арени понад 60 тисяч і квитки вартістю від 40 до 2 тисяч фунтів були розкуплені за добу з початку моменту продажу? Ми трошки насолодилися атмосферою, а потім вирушили в спеціальну суддівську кімнату. Тут по телевізору оглядали андеркард і справлялися з хвилюванням. І десь за два бої до головного поєдинку вийшли на свої місця.

– Як вболівають британці і чи правда, що вони супроводжували виконання українського гімну свистом?

– Британські вболівальники підтримують своїх люто, але при цьому розуміють бокс і віддають належне суперникам. Що стосується гімну, то я такого негативу не помітив. Там такі емоції і така ейфорія, що комусь могло здатися і щось подібне.

– Кого зі спортивних селебріті бачили?

– Роя Джонса, Дерека Чісору. А з українців на бою були присутні Віталій Кличко, Андрій Ярмоленко та, звичайно, Вася Ломаченко — це з тих, кого я бачив. А в цілому знаменитостей вистачало.

– Українських уболівальників було багато?

– Українські прапори встиг розгледіти. Але знаю, що багатьох не пустили. Хоча по ходу поєдинку підтримку Олександр, думаю, чув. А ближче до кінцівки й британські шанувальники боксу віддали належне майстерності нашого боксера.

– Коли починався головний поєдинок вечора, усвідомлювали ви, що, якби бій виявився більш-менш рівним, то вас могли при будь-якому результаті зробити крайнім? Якби віддали перемогу Усику, то, значить, допоміг своєму, а якби Джошуа, то посипалися б звинувачення вже з іншого боку?

– Слухайте, я ж професіонал. І не просто так потрапив на такий бій. Я суджу виключно те, що бачу. А хто програв, може пред’являти претензії тільки до самого себе. Хоча говорити у нас можуть все що завгодно. Але я був до цього готовий.

– Тепер уже питання як до фахівця і тренера. За рахунок чого Усик так впевнено розібрався з більш потужним і фізично сильним Джошуа?

– За рахунок швидкості і чіткого виконання тактичного плану на бій. Ще Саша грамотно виконував всі поради тренерів. І головне, що Усик був прекрасно готовий фізично і витримав свій темп протягом усього бою. Адже половина поєдинку була приблизно рівною, а в другій половині протистояння наш боксер став забирати раунд за раундом і остаточно схилив шальки терезів на свою користь.

– А що там сталося на останніх секундах 12-го раунду, коли, як здалося, гонг пролунав завчасно?

– Я чув два пояснення: що спрацював людський фактор і арбітр, який давав гонг, просто не витримав напруги. А друге — що час на телеекрані просто запустили раніше.

Ось як прокоментував цей емоційний епізод промоутер нашого боксера Олександр Красюк:

«Секундомір був включений в момент, коли рефері сказав: “Бокс”. Так як це був 12-й раунд, рефері запросив хлопців привітати один одного. Це нормальна практика. У цей момент був запущений секундомір. Від моменту гонга до моменту включення секундоміра пройшло п’ять секунд. Нас теж хвилювало це питання. Ми на наступний ранок з секундоміром все виміряли по трансляції – дійсно, від гонга до гонгу пройшло рівно три хвилини».

– Яка атмосфера була після бою?

– Зрозуміло, що британці були приголомшені і розчаровані. Але Джошуа гідно прийняв свою поразку, та й глядачі, як я вже говорив, віддали належне майстерності українського чемпіона.

– А що ви відповісте тим, хто стверджує, що нібито Джошуа не особливо старався і програв спеціально, оскільки реванш дозволить йому заробити ще більше?

– Ну це маячня! Я ще такого не бачив, щоб в такому мегафайті, у себе вдома, коли на кону стояли чотири чемпіонські пояси, боксер думав про гроші. Джошуа тут і зараз втратив усі титули. І ніхто не може дати гарантії, що він їх поверне. Я не вірю в таку конспірологію і що можливі якісь там домовленості на такому рівні.

– А що ви думаєте з приводу результату реваншу, який, швидше за все, відбудеться в березні 2022 року? І чи можливе його проведення в Києві?

– У Києві на стадіоні в лютому — на початку березня це проблематично. А щодо результату другого поєдинку, то в такій ваговій категорії, де все може вирішити один шалений удар, щось прогнозувати складно. Тут головне, щоб нічого не завадило проведенню бою. Багато чого буде залежати від підготовки, від тактики. Тим же, хто говорить, що Усик краще вже не зможе, відповім: говоріть. А тим, хто вважає, що Джошуа вийде вже не боксувати, а «вбивати» Усика, скажу, що поки цього ніхто не зміг зробити, хоча багато хто намагався. Але в тому, що нас очікує ще один класний конкурентний бій, я не сумніваюся.

– А ви вже трохи відійшли від пережитого і побаченого?

– Я немов побував у казці. І дуже радий, що впорався зі своїм завданням і не підвів тих, хто надав мені таку довіру. Ще раз спасибі всім, хто допомагав і хто переживав за мене, ну, може, трішки менше, ніж за Олександра Усика.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.