Це вже не смішно

785
кількість переглядів

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

І друга спроба обрати директора — художнього керівника Кропивницького театру не вдалася. Тепер все спочатку: оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади, формування комісії, жеребкування, подання документів претендентами, презентація проектів, голосування.

Очевидними є прорахунки, допущені комісією та її головою Анатолієм Войним. З дев’ятьох членів на засіданні не була присутня Уляна Соколенко, директорка департаменту культури та туризму ОДА — поїхала у термінове відрядження до Устинівки. Хто із керівництва ОДА санкціонував від’їзд ключового члена комісії? Що там в Устинівці сталося у сфері культури та туризму? Невже щось серйозніше, ніж вибори художнього керівника академічного театру? Навіть якщо так і причина від’їзду була справді серйозною, засідання комісії треба було переносити, але вирішили засідати.

Все це нагадувало заздалегідь продуману схему. Ні, презентації програм розвитку театру на рік і п’ять років претендентів були солідними, хоча багато в чому схожими. А емоційно виступи кандидатів вирізнялися.

Олексій Дорошев і тут був театральним. Ці паузи, сльози, грудка в горлі, слова щирої подяки кожному, хто запитав… Дуже багато говорив про пенсіонерів, ветеранів театру, необхідність їх підтримувати морально та матеріально. Резонно зауважив, що необхідно вирішити питання із гуртожитком, який можна організувати у приміщенні, де раніше розміщувалася митниця. Ініціював аудити — фінансовий, кадровий та творчий. Заявив, що має намір відновити мистецьку раду, яка вирішуватиме питання репертуару разом із колективом. Мріє про театральну критику, дитячу кімнату в театрі.

На запитання, чому текст мотиваційного листа повністю співпадає з текстом Ігоря Спінула, претендента на посаду художнього керівника на попередньому конкурсі, Олексій Дорошев сказав:

«Я вдячний за те, що мені дали ознайомитися з програмою Ігоря Васильовича Спінула. Мене тішить, що маємо багато спільних позицій. Дякую журналістам за оперативність. Але маю зауважити, що ця оперативність запізнилася як мінімум на 30 років. Всю цю програму я декларував, писав і впровадив ще 30 років тому»…

Виходить, що Спінув «здер» чужу програму! Яка, зауважимо, за 30 років анітрохи не застаріла.

Другий претендент на посаду Сергій Компанієць презентував швидше не програму, а стратегію розвитку театру. Головний режисер масштабних фестивалів — «Кропивницький», ювілейні «Вересневі самоцвіти», рок-фест «Україна-Центр» — наголосив на недостатній медійності, впізнаваності театру. Активно критикував, порівнював із іншими театрами. Говорив про недостатнє використання камерної (малої) сцени, де режисери-початківці могли б втілювати свої творчі задуми.

«Директор — художній керівник театру — це більше не про творчість, а про менеджмент, стратегічний розвиток», — зауважив Компанієць і озвучив наміри створити опікунську раду, розвивати партнерство з бізнесом, брати участь у грантових програмах.

Головним завданням він бачить об’єднання колективу театру навколо спільних завдань та цілей.

«Потрібно припинити закулісні ігри, зруйнувати стіни та почати будувати мости», — сказав, і залом пішов незадоволений шепіт працівників театру.

Євген Скрипник — провідний актор театру. У залі сидів окремо від колективу, який підтримував Дорошева. Говорив швидко, конкретно. Завдання на найближчий рік — гідне відзначення 140-річчя театру. Протягом п’яти років — створити умови, зробити все необхідне, щоби театр отримав статус національного.

«Театр — надскладний людський механізм, у якому кожен елемент має ідеально функціонувати», — зауважив Євген і сказав, що в курсі внутрішньотеатральних проблем.

Щодо внутрішнього клімату в театрі сказав, що з усіма проблемами має впоратися виключно колектив.

Крім іншого, там немає головного режисера, двох штатних режисерів, головного художника, завідувача літературною частиною… Паралельно з вирішенням кадрових проблем претендент на керівну посаду має намір розробити новий мистецький та творчий вектор театру, а це стосується репертуару. Твори корифеїв у новому прочитанні мають бути винесені на сцену.

Члени комісії, скоріше, для проформи ставили питання претендентам на посаду художнього керівника театру. Питання неглибокі, непідготовлені, вигадані на ходу. Дуже активними були представниці Федерації аматорських миколаївських театрів. Де Миколаїв, а де Кропивницький? То якими небайдужими треба бути до нашого театру, тому, що в ньому відбувається, щоб приїжджати сюди на засідання!

У залі було кілька десятків представників громадськості та колективу театру Кропивницького. Останні знову передали комісії листа з проханням підтримати кандидатуру Дорошева. Коли перейшли до голосування, виявилося, що по чотири голоси отримали Дорошев (його підтримали Коротков, Дьомін, Нижнікова, Войний) та Скрипник (Лінько, Авксентьєв та дві миколаївські театралки). Більшості голосів немає, тому конкурс… визнали таким, що не відбувся.

Група акторів голосно обурювалася. Люди казали, що важко працювати без керівника, благали комісію їх зрозуміти, «погрожували» стати на коліна. Але це емоції, закон не дозволяє переголосувати. Комісія продемонструвала свій непрофесіоналізм, неспроможність. Кожен її член спочатку знав, за кого віддасть голос. Ну який це конкурс ідей та проектів?

Обстановка у залі під час засідання була напружена, якась нервова. Зрозуміло, що у театрі далеко ще не все гладко. А як інакше пояснити, що два актори стали суперниками на виборах директора? Кропивничанам потрібна постать, що об’єднує. Інакше страждатиме не лише колектив, а й глядач, чого дуже не хочеться.

Так, за день до провального засідання конкурсної комісії стало відомо, що Євген Курман, екс-головний режисер театру корифеїв, став головним режисером Миколаївського художнього академічного російського драматичного театру.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.