У Кропивницькому розповіли історію різнокольорового героя

В рамках історико-просвітницького проєкту «Відомі і невідомі факти з історії Центральноукраїнського регіону» у Кропивницькому розповіли про одного з різнокольорових героїв революційної доби – Панаса Данилова. Проєкт започаткували Державний архів Кіровоградської області та обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського.

Як розповів провідний науковий співробітник держархіву, кандидат історичних наук Вадим Колєчкін, у 1920-30-х роках Панас Данилов вважався одним з найбільш авторитетних героїв громадянської війни на території колишнього Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Втім його біографія гідна пера Ільфа та Петрова. Він був і петлюрівцем, і УНРівцем, і більшовиком. Як писав сам Данилов, під час Першої світової війни він отримав «три хрести та три медалі Георгіївські», але покинув лінію фронту, бо «задався ціллю позбавитися позиції, тому що позиція і взагалі війна суттєвого, а так само покращення мого побуту нічого не дасть».

Так він опинився у Гатчинському війсковому училищі, але навчання не закінчив через революційні події. Курсантів направили на придушення повстання у Петрограді. Там, спілкуючись з робітниками, Данилов «почав співчувати їхнім цілям і перейшов на їх бік». В Гатчині він вступив до 2-го важкого артдивізіону завідуючим учбовою командою і почав агітацію серед солдат-українців про «створення українізації». Солдати-українці почали вимагати відправити їх на Україну. Данилов відпустив їх, а потім і сам поїхав до Києва, де поступив у розпорядження Центральної Ради, «не засвоївши її завдань», як пізніше писав у автобіографії.

Конфлікт з командиром дивізіону, куди направили Данилова закінчився ув’язненням. Звідти він начебто втік додому, до села Каніж Єлисаветградського повіту, де агітував селян не вірити Центральній Раді і Петлюрі. Коли ж повіт зайняли німці, Данилов став закликати до організації збройних загонів. Традиційна версія розглядає Канізьке повстання як виступ селян Канізької волості у відповідь на репресії австро-угорських військ за небажання селян коритися колишнім поміщикам. У автобіографії Данилов, не вдаючись у подробиці, написав, що організував повстання проти німців, вступив з ними у бій, був вибитий з позицій і утік через те, що загін був розбитий німцями. Німці начебто оголосили йому смертний присуд і розшукували аби його виконати.

Далі Данилов пішов у «підпілля у розпорядження підпільного Ревкому», а після громадянської війни став у Єлисаветграді-Зинов’євську одним з найбільш шанованих червоних партизанів. Втім 1922 року Данилова механічно викреслили з лав Комуністичної партії, бо не пройшов чергову перереєстрацію членів партії. У 1925 році він звернувся з проханням про відновлення партквитка та стажу безпосередньо до голови ВУЦВК. У листі до «дорогого товариша Петровського» Данилов коротко нагадував, що був активним учасником громадянської війни від «Червоного Пітера і закінчуючи Зінов’євськом». Наступного року його повторно прийняли до лав партії.

З 1928 року його періодично намагаються виключити з комуністичних лав, бо «окуркулився», «відірвався від партії та розклався». Червоного партизана обвинувачують у «господарському обростанні», грубості по відношенню до робітників, спекуляціях з житлом. На підприємствах, де він працював, систематично виявляли нестачу грошей. Але Данилов виходив сухим з води , «враховуючи його щире визнання та засудження власних помилок, а також його заслуги у роки громадянської війни і політичну неписьменність».

Історія біло-червоно-жовто-блакитного героя закінчилася у 1938 році. Данилова осудили до розстрілу як активного члена якоїсь військово-націоналістичної організації, яка охопила своїми щупальцями територію всього колишнього Зинов'ївського округу і дуже глибоко проникла до органів радянської влади.

Відеолекцію з циклу «Історія нашого краю в історіях» можна подивитись за посиланням.