У селі на Кіровоградщині звільнили соцпрацівників. Зате тепер там є юрист і психолог

6129
кількість переглядів
Родина Гладких. Авторка цього та решти фото - Аміна Клюй, CBN

Через скорочення соціальних працівників самотні пенсіонери села Петроострів Новомиргородської територіальної громади залишилися без допомоги.

Олексій Гладкий — інвалід третьої групи, йому 64 роки. Близько 10 років тому він потратив у ДТП, після цього залишився без однієї ноги, з часом йому встановили протез. Також у чоловіка сім переломів шийного відділу хребта. Лікарі говорили, що він узагалі не житиме.

Живе. Але ж як?

– У мене дуже часто затискує шийний хребет і піднімається тиск за двісті. Такі приступи трапляються інколи і двічі на день. Буває, що я три – чотири дні не можу навіть піднятися. Ми сидимо голодні у холодній хаті, — розповідає Олексій Гладкий. — У мене є машина, я можу поїхати до магазину та купити собі хліба, але ж це лише тоді, коли я гарно себе почуваю. Люди в селі говорять, що мені не треба соцпрацівниця, бо я маю дві машини, але ж справа не в майні. Мені необхідна соцпрацівниця.

У його 55-річної дружини Надії Могілат — дитячий церебральний параліч. Жінка ледь пересувається по будинку завдяки поручням, які зробив Олексій. На вулицю вона практично не виходить. Всі родичі давно померли, а дітей родина не має. Донедавна поратись по господарству пенсіонерам допомагала соціальна робітниця. Проте з першого жовтня у Петроострові звільнили всіх соцпрацівників. Допомагати таким, як Олексій і Надія, стало нікому.

– Мені тепер дуже тяжко. Вона все робила по будинку, адже я сама зовсім нічого не можу. Нам без допомоги соцпрацівників не вижити, — каже Надія Могілат.

Договори про забезпечення соціальними працівниками люди укладали до 10 січня 2022 року, а соцпрацівників звільнили ще 1 жовтня 2021-го.

Олексій кілька разів звертався до голови Новомиргородської ТГ Ігоря Забажана. У відповідь, стверджує, отримував: «Наразі ваше питання вирішується». Поки чоловік намагається справлятися сам. Як буде далі, родина не знає.

Лідія Костін — колишня соцпрацівниця. Майже 14 років вона опікувалася самотніми. Жінці лишалося два роки стажу до пенсії, коли її звільнили. Проте вона й досі намагається допомагати колишнім підопічним.

Лідія Костін

– Я навіть не розумію, чому мене звільнили. У решті сіл громади соцпрацівників залишили, а у нас звільнили обох. Я і так отримувала мінімальну заробітну плату, — говорить Лідія Костін. — Всього я опікувалась десятьма родинами, інша соцпрацівниця — сімома. У нас в селі немає ні аптеки, ні нормального магазину. Я постійно їздила за десять кілометрів своєю машиною, щоб усе купити. Олексій та Надія справді потребують допомоги соціального працівника.

Лідія приходила до родини щоранку. Вона готувала їжу, мила підлогу, протирала пил, прала одяг, їздила в аптеку та магазини.

Голова Новомиргородського районного комітету оборони прав людини Лідія Геращенко зверталась з питанням про звільнення соцпрацівників до керівництва:

– Мені сказали, що призупинили обслуговування людей у Петроострові через відсутність коштів.

Лідія Геращенко

Голову Новомиргородської територіальної громади Ігоря Забажана авторка цих рядків на місці не застала. Проте директор КЗ «Новомиргородський міський центр надання соціальних послуг» Геннадій Гончаренко підтвердив: грошей у бюджеті немає:

– У нас виникла потреба створити відділення соціальної допомоги. Воно необхідне для проведенням роботи із багатодітними сім’ями. Цього відділення раніше не було в структурі, воно функціонувало за місцем проживання людей, які потребували допомоги. Це відділення було введене в межах фінансування і в межах штатної чисельності. Додатково кошти нам ніхто не виділяв, тому виникла потреба скоротити соціальних працівників і за рахунок цього утримувати установу.

Геннадій Гончаренко

Всього у Новомиргородській громаді скоротили п’ятьох соціальних працівників. На їхні місця у нове відділення взяли завідувача, двох фахівців із соціальної допомоги, юриста та психолога.

– Скоротили саме у Петроострові, бо там найбільше підходила ситуація для скорочення. Питання по поверненню соціальних працівників наразі вирішується. Можливо, у наступному році повернемо хоча б одну соцпрацівницю, але ж для цього спочатку треба фінанси, — пояснює Генадій Гончаренко.

За словами посадовця, жителям Петроострова допомагає староста.

– Коли люди звертаються, то я їм допомагаю — їжджу по ліки та продукти. Це, можливо, неправильно, але ж люди залишились без соцпрацівників, — каже староста села Олена Неруш.

Олена Неруш

Соцпрацівників обіцяють поновити, як тільки з’являться кошти на їх утримання. Чи дочекаються того часу жителі Петроострова — невідомо.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.