Справа про смертельну ДТП за участі директорки школи: потерпілі вимагають справедливості

11225
кількість переглядів
Ярова

Віктор Крупський, «Україна-Центр»

Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

Більше року Ленінський районний суд Кропивницького шукає істину в справі про загибель в ДТП кропивницької бібліотекарки Олени Романюк. Нагадаємо, трагедія сталася 4 вересня 2020 року на вулиці Чикаленка в обласному центрі, біля стадіону «Зірка». Там, на пішохідному переході, Олену Романюк збила на «Ніссані» Олена Ярова, директорка місцевої школи № 26, а потім переїхала, не збавивши швидкості.

З’явилося відео моменту ДТП, в якій у Кропивницькому загинула жінка. Вона була на «зебрі» (ВІДЕО 18+)

Про свободу Ярової подбав її чоловік Володимир, тодішній директор КНП «Територіальне стоматологічне об’єднання» Кропивницької міської ради, – вніс 168 тисяч гривень застави.

Олега Романюка, вдівця загиблої, непокоїть довготривалість судового розгляду, і він звернувся в редакцію «УЦ», щоб поділитися з громадськістю своїми побоюваннями.

– Розпочався суд ще у грудні 2020 року. Але засідань, на яких справа реально розглядалася, відбулося небагато. Засідання відкладалися – то через недуги обвинуваченої й прокурора, то через відпустки. Так сталося й 27 січня цього року – через хворобу Ярової. Наступне засідання призначене на 28 лютого, але маю великі сумніви, що воно відбудеться.

На думку Романюка, той факт, що Ярова визнає вину в ДТП, мав би спростити судове слідство. Та обвинувачена із захисником на засіданні, яке відбулося ще в травні 2021 року, поклопотали, щоб було допитано свідка – чоловіка, який їхав позаду Ярової і відеореєстратор якого зафільмував трагедію. Його досі не заслухано.

Звісно ж, у Романюка немає доказів того, що суд затягується з чийогось умислу. А на запитання, що це може дати Яровій, він каже:

– Важко повірити, що розгляд затягнеться настільки, що справу закриють у зв’язку з давністю. Можливо, Ярова сподівається на амністію…

Автор цих рядків не береться стверджувати, обґрунтовані ці припущення чи ні, тим паче, ніхто не знає, коли ще буде наступний акт амністії. Але, наприклад, 2016 року Верховний Суд визнав правомірним застосування амністії до чоловіка, винного в смертельній ДТП, з урахуванням поважного віку (75 років) його матері і третьої групи інвалідності сестри.

На запитання, чи намагалися примиритися з ним Ярова чи її родичі, Романюк відповідає:

– Ще до суду її чоловік виявив бажання поговорити зі мною. Поговорили. Він пропонував матеріальну допомогу, від якої я відмовився. Без моєї згоди переказано мені, тестеві й дочкам по 50 тисяч гривень. Усього – 200 тисяч.

– Так поводяться далеко не всі винуватці, – зауважив автор цих рядків.

– Згоден.

– Чого ж ви хочете?

– Кожен має відповідати за свої вчинки. І Ярова теж. Хочу, щоб було по справедливості.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.