Діана Дідковська: «Дим, вогонь, я не можу встати, на мені телевізор лежить. І чую, як кричить Поліна»

Близько 16:00 2 лютого у другому під’їзді дев’ятиповерхівки на вулиці Попова, 24, у Кропивницькому вибухнув газ. Загинув власник квартири №40 Андрій Дідковський. Його старша донька, 13-річна Діана, змогла витягти у під’їзд свою восьмирічну сестричку Поліну.

Нині дівчата лежать в опіковому відділенні обласної лікарні. Ми поговорили з Діаною та її мамою Анною Дідковською.

[caption id="attachment_117622" align="aligncenter" width="640"] Фото Ігоря Філіпенка, CBN[/caption]

Діана Дідковська:

- Мені на десяту треба було на манікюр. Повернулася о пів на першу. Вдома газом не смерділо. Потім почало смердіти. Я спитала в тата, що сталося. Він відповів, що щось там з газом на третьому поверсі роблять, тому він вимкнув котел. Кілька разів провітрювали квартиру, але запах все одно був.

Хотіли дочекатися маму з роботи і сховати перед її приходом віник. Вона завжди кидається підмітати, коли приходить, а ми з татом хотіли так пожартувати над нею.

Тато робив ремонт. Ми почали з ним чіпляти жалюзі. Розмовляли, ходили, сміялися. Поки вікна були відкриті, наче не так запах відчувався, а як тільки закрили — капець, особливо в коридорі. На кухні шипіло щось, ніби газ десь виходив, але на кухні запах майже не відчувався. А от у коридорі смерділо.

Потім тато пішов за Полінкою, а мене попросив, щоб я поприбирала. Ну, щоб пилюки не було ніякої. Я почала пилососити, серіал ввімкнула. Біля вхідних дверей почула, як щось тарабанить. Думала, то пилосос. Але помітила, що собака на двері дивиться. Вимкнула пилосос, прислухалася — а то в двері тамбуру стукають. Думала, сусіди відкриють, але їх, мабуть, вдома не було. Спитала, хто там. Мені відповіли: «Газ. Через вас немає води на третьому поверсі». Я кажу: «Батьків удома немає, я не відкрию вам». Вони: «Та ми тільки в тамбур». Спустилася сусідка з третього поверху, я її знаю, тому двері в тамбур я все-таки відкрила і швиденько назад у квартиру забігла, закрилася на два ключі. Стояла біля дверей, слухала, що вони там роблять. Вони щось про трубу говорили, я чула, як вони в тій трубі лазили, щось там виривали наче. Я ж не бачила, лише чула. Потім пішла в дальню кімнату, звідти почула, як за ручку вже наших дверей, а не в тамбурі смикають. Я знову спитала, хто там. А мені чоловік якийсь: «Ви двері у тамбур не закривайте, ми ще повернемося». «Добре», - кажу.

Я зателефонувала тату й розповіла, що приходили дядьки до нас з газу й говорили, що води через нас немає. Тато сказав, що скоро буде вдома і розбереться. Він прийшов — їх (газовиків. - Ред.) уже не було, і труби в тамбурі вже не було наче.

Тато з Польою зайшли, почали переодягатися. Я з двоюрідною сестрою по відеочату спілкувалася, вона у Дніпрі була. Поставила телефон на зарядку, тато телевізор переніс з іншої кімнати. Телик неробочий, ми його в зал хотіли перенести. Я витирала телевізор від пилюки, вже майже витерла, як раптом потемніло в очах. Через кілька хвилин прийшла до тями і почула, як кричить Поліна. Дим, вогонь, я не можу встати, на мені телевізор лежить, аж припаявся до мене вже трохи. Біля мене — каміння якесь, мамині квіти поламані. Я якось вибралася з завалу. Поля на підлозі лежала. Я взяла її за руку, хотіла з нею на балкон бігти. Але подумала, що не зможемо зістрибнути. Тому ми побігли у під’їзд. Боялася, що не зможемо двері відкрити, а дверей немає вже. Ми перелізли через каміння і вибралися у під’їзд. Я чула, як хрещений мій кричав: «Діана, ви там?» Поля боса була, а там скло всюди. Вона впала, я її підхопила й потягла далі. А там уже і мене на руки взяли, і її.

[caption id="attachment_117624" align="aligncenter" width="640"] Фото Ігоря Філіпенка, CBN[/caption]

Анна Дідковська:

- Приходили з «Кіровоградгазу» сюди, в лікарню, моя мама з Поліною тут була. Пропонували пансіонат якийсь для реабілітації. І тиша, ніхто більше не дзвонить звідти і не приходить.

Якби вибух стався у нашій квартирі, то двері були б у коридорі. А так металеві важкі двері опинилися у квартирі, аж біля туалету. Значить, вибухова хвиля була звідти, з коридору, але аж ніяк не з квартири.

Двоє газовиків вибігли з під’їзду. Один в крові був. Почали заводити машину, хотіли поїхати. Але люди почали зупиняти їх, говорити: «Куди ж ви, що ви наробили...» Весь будинок це бачив, усі ж на вулицю вибігли...