🎵 «Музика – це моя зброя». Кропивничанин написав пісню для Анни Трінчер

0
1882
кількість переглядів
Фото Ігоря Філіпенка, CBN

19-річний кропивничанин, студент КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого Максим Козиний написав пісню про війну для української виконавиці Анни Трінчер.

Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

Журналістка CBN записала монолог Максима.

Анна Трінчер – українська акторка та співачка. Представниця України на «Дитячому Євробаченні-2015»у Софії, Болгарія. Учасниця другого сезону шоу «Голос. Діти» та суперфіналістка восьмого сезону «Голосу країни», акторка україномовного серіалу «Школа».

«Вікіпедія»

– Музикою я займаюся близько тринадцяти років. Все почалося з першого класу, коли до нас прийшла викладачка з музичної школи і написала в моєму щоденнику батькам, що у мене феноменальні музичні дані. Все почалося з баяну. Я брав участь у міжнародних фестивалях та конкурсах, де займав перші місця.

Вокал прийшов у моє життя трохи пізніше. На одному зі шкільних концертів мене помітила викладачка вокалу Валентина Степанівна. Ми й досі співаємо, вона вчить мене і допомагає просуватися. За цей час вона стала для мене другом і наставником.

Історія з написанням пісні для Ані Трінчер почалася раптово. Моя подруга скинула сторі в інстаграмі співачки, де Аня влаштувала конкурс на написання для неї пісні про війну в Україні. Я спочатку не хотів, але подруга Ліза наполягала, щоб я спробував. Я спочатку не дуже охоче написав пісню і скинув на пошту співачці. Вона сказала, що пісня занадто чоловіча, але додала, що у мене чудовий тембр і щоб я спробував ще раз.

Коли Аня відмовила, хоча дала надію, то я опустив руки. Але Ліза, Валентина Степанівна, мама… Розумієте, вони не дали мені іншого вибору, як спробувати ще раз. Мама мені завжди каже: «Едісон створив лампочку з десятитисячної спроби, тож варто намагатися ще раз і ще раз». Вона була поруч, коли я вирішив спробувати знову. Я писав, абсолютно нічого не виходило, якийсь блок переді мною. Я вирішив дати собі час відпочити. І тільки хотів відпочити, воно – натхнення – прийшло. Все одразу, слово за словом, нота за нотою. Тож за кілька годин пісня була готова.

Кидав я пісню, не знаючи, піде вона чи ні. Але на рівні почуттів я розумів, що вона буде близькою всім українцям, кожній жінці, яка чекає свого солдата.

Дивно, але саме за час війни я зрозумів, що музика – це моє. Мені не хочеться писати пісні про війну, хочу писати про мир, про те, як класно живеться, але зараз виходу немає, що відчуваю – те і пишу.

Співав якось на вулиці, до мене підійшла переселенка з Харкова зі сльозами на очах, і сказала: «Я вам дуже вдячна за те, що ви робите, ви мені даєте ковток повітря, якого мені бракує». Тоді у мене йокнуло, можливо, так я комусь лікую душу. Музика – це моя зброя, якою я захищаю Україну. Іноді я сам не вірю, що створюю музику та пісні, які відгукуються у серцях людей.

За воєнний час Максим разом зі своїм товаришем Тимофій створили музикальний дует Ba Band. Хлопці виконують кавери українських пісень на вулицях Кропивницького.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.