«Холодний Яр» видали в росії й презентували у Кропивницькому: зрада чи пропаганда українства?

1474
кількість переглядів

У Кропивницькому презентували виданий у росії роман Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». Організатор презентації – історик та громадський активіст Юрій Митрофаненко.

Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

У зацікавлених ще до презентації виникли запитання до організатора на його сторінці у фейсбуці щодо законності та просто необхідності обговорення книжки, яка написана російською мовою й видана у росії, щодо персон харківʼянина Сергія Луніна, який ініціював видання роману та переклав його російською (частина громадськості звинувачує його в українофобії), та російського історика Олександра Шубіна, який написав вступну статтю.

Юрій Митрофаненко зазначає, що книгу не планує пропагувати чи позитивно оцінювати, а лише представити та аналізувати, називаючи анонс заходу інтелектуальною провокацією.

Далі — його відповіді на найголовніші запитання.

Юрій Митрофаненко

– Сергій Лунін — історик, перекладач, який переклав книжку з української на російську мову та спромігся видати її у Санкт-Петербурзі. Він мав сюди приїхати, але піднявся значний шум, що до Кропивницького приїде українофоб. Сергій людина неоднозначна. Але чи він українофоб?

Вахтанг Кіпіані (український журналіст, публіцист, історик) у 2019 році створив перелік зі 100 книжок, виданих у період незалежності України, які мають найбільшу вагу для формування української ідентичності. На 23 місці у цьому переліку книжка «Холодний Яр» видавництва «Клуб сімейного дозвілля» (Харків, 2017), яке впорядкував Сергій Лунін. Він порівняв копії всіх прижиттєвих видань першої частини тексту Юрія Горліса-Горського, спростував деякі неточності й додав наукові коментарі у вигляді п’яти доповнюючих статей. В примітках вказав усі розбіжності між прижиттєвими виданнями.

Чи порушую я закони, коли тримаю цю книжку в руках? По-перше, закон про заборону поширення російськомовної літератури в Україні вийшов 19 червня 2022 року, книжка потрапила до мене раніше, по-друге, щоб закон набрав чинності, його має підписати президент. Він ще не підписав. А якби б і підписав, у законі є уточнення, що 10 примірників можна ввезти у ручній поклажі для істориків, архівів, бібліотек і т. п., але не для поширення. Порушення немає: презентацію поширенням не вважаю, розповсюджувати книгу не збираюся, позитивно характеризувати у книжці можу лише те, що зробив українець Сергій Лунін.

Наступний момент, на який бурхливо реагувала спільнота: автор вступної статті – російський історик Олександр Шубін – раніше написав книгу «Історія Новоросії». Але у цьому випадку ніхто не збирається хвалити Шубіна та його статтю, в якій використовуються російські наративи. Його стаття суперечить тому, що писали Юрій Горліс-Горський та Сергій Лунін. Позитивний момент: Шубін не каже в передмові, що описане в книжці — то брехня. Тобто визнає, що в Україні була боротьба за незалежну державу. Підкреслюю, Шубін — ворог, але є позитивні моменти: він не спростовує того, що пише на своїх сторінках Юрій Горліс-Горський.

Той, хто читатиме навіть передмову Шубіна, зрозуміє, що Горліс-Горський говорить правду. Читач відкриває книгу і бачить образи не учасників громадянської війни, а борців за незалежність України. Книжка для російського читача є дуже важливою. Я вважаю видання такої книжки в росії успіхом, не знаю, як її взагалі пропустила російська цензура.

Тому і хотілося б на цю книжку звернути увагу, розповісти про важливість перекладу російською, бо ж росіяни будуть її читати та замислюватися. В будь-якому випадку видання в росії української книги, такої книги, — це успіх. Вважаю, що в Україні про це мають знати.

Мета презентації – привернути увагу до того, що знову видали «Холодний яр». Книжка видана всімнадцяте, це нове цікаве оригінальне видання, яке видане аж в росії, це просто констатація факту і аналіз книги, яку видав, переклав, доповнив Сергій Лунін, просто говоримо про це.

Хочеться, щоб якомога більше подібних книжок видавалося в росії. На жаль, це чи не єдина книжка з українським наративом. Я не думаю, що вона суттєво вплине на свідомість росіян, що вони прочитають та одразу змінять ставлення до українців. Більш того, я думаю, вони прочитають цю книжку та почнуть нас ще більше ненавидіти, тому що побачать, які українці жорстокі, безжальні у боротьбі з ворогами.

Всі фото авторки тексту

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.