Дефлімпієць Владислав Гриценко: «Ти можеш усе, поки ти живеш»

[caption id="attachment_132066" align="aligncenter" width="640"] Фото Ігоря Філіпенка, CBN[/caption]

20-річний Владислав Гриценко втратив слух, коли йому було лише два. Нині він - чемпіон і срібний призер Дефлімпіади з плавання, має звання майстра спорту міжнародного класу.

10-річного Влада віддала на плавання його тітка. Першим тренером хлопця став Володимир Манько.

- Я задумався про своє майбутнє, коли ще був малим, - розповідає Владислав Гриценко. - Я спитав себе: навіщо я займаюся цим спортом? Чи хочу я пов’язати з цим життя? Тоді я побачив дорослих дефлімпійських чемпіонів, які тренувалися в тому ж басейні, що і я. Я зрозумів, що хочу бути таким же, а то й кращим. Володимир Вікторович сказав, що все залежить від мене.

[caption id="attachment_132069" align="aligncenter" width="640"] Фото з архіву Владислава Гриценка[/caption]

Відтоді Влад почав серйозно тренуватися, перші професійні кроки давалися йому легко. Але раптом загинув тренер:

- Мені було тринадцять. Руки опустилися. Я пішов зі спорту на три місяці. Плавав, лише щоб заспокоїтися.

Владислав Гриценко відновив підготовку до змагань з Оленою Кузніцовою.

- Рідня сказала, що в мене велике майбутнє, - згадує Влад. - Мене взяла у свою групу Олена Анатоліївна, ми почали все спочатку. Я був наймолодший у групі, старші постійно підколювали, мовляв, що я тут роблю. А я ж усе серйозно сприймав, то казав, що тренуюся.

Перші серйозні змагання хлопця були у 14-річному віці на чемпіонаті України з плавання брасом, де він став третім. У збірну тоді не взяли.

- Спочатку йому було дуже важко, - говорить Олена Кузніцова. - Але він усе витримав.

24 лютого українські дефлімпійці, в тому числі Влад, були на тренувальному зборі в Португалії.

- Моя родина, друзі - в Україні, я не знав, що робити: брати участь у змаганнях чи летіти скоріше додому, - згадує Влад. - А мої колеги взагалі були з міст, які першими потрапили під удар: Маріуполь, Херсон, Харків...

Перед травневою Дефлімпіадою в Бразилії спортсмен два місяці тренувався у португальському місті Ріу-Майор. А в Бразилії завоював на різних дистанціях свої перші медалі: золоту і дві срібні.

[caption id="attachment_132070" align="aligncenter" width="640"] Фото з архіву Владислава Гриценка[/caption]

Наступні змагання, у яких візьме участь Влад, пройдуть наступного року в Аргентині. Це буде чемпіонат світу.

- Найскладніше - почати, - вважає Влад. - Треба взяти і все одно спробувати. Нехай ти програєш сто разів, двісті, але на двісті перший ти виграєш. Це не проблема, що ти втратив ногу, руку, слух. Ти можеш усе, поки ти живеш.