Екскерівника Кропивницької митниці мали посадити. Всі справи закриті, а докази, ймовірно, знищені

2207
кількість переглядів
Фото: СБУ

21 грудня 2021 року ДБР та СБУ повідомили, що викрили масштабну схему вимагання грошей з експортерів на митниці. Організував збір «данини» в обмін на обіцянку не чинити перешкод при митному оформленні вантажів «один з регіональних посадовців». Мова йшла про колишнього очільника Кропивницької митниці Державної митної служби України Святослава Пересунька, який на той момент обіймав аналогічну посаду в Івано-Франківську.

Святослав Пересунько. Фото: Firtka
Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

У серпні минулого року на митному посту «Кропивницький» безпідставно затримали чотири машини з медом. На третій день митне оформлення завершили, але одразу ж затримали ще дві машини цієї ж компанії. 1 вересня чоловік, який назвався радником очільника митниці, висунув вимогу експортеру сплатити 20 доларів за оформлення 1 тонни меду.

Під час одної із зустрічей експортер хотів підтвердження вимог щодо передачі коштів і посередник з власного мобільного телефону зателефонував Святославу Пересуньку, який сказав: «Работаем либо не работаем, то есть, всё», і підтвердив, що спілкуватись з приводу коштів потрібно з посередниками. Задля конспірації посадовець долучив до справ знайомих (один з яких і називався радником керівника митниці), а також керівника брокерської компанії (ТОВ «Максер Груп»), аби провести за документами отримання хабарів як господарську діяльність.

Надалі посередник зробив бізнесмену знижку і повідомив йому, що платити треба буде не 400 доларів з машини (з розрахунку 20 тонн вантажу), а 200, наприкінці кожного місяця. І попередив, що в разі відмови від оплати на митниці будуть штучно створювати перешкоди при кожному оформленні.

1 жовтня на одній з АЗС у Кропивницькому посередник отримав 3600 доларів за митне оформлення 18 машин протягом вересня 2021 року. 4 листопада – 2000 доларів за 10 машин. 5 листопада Святослава Пересунька наказом Державної митної служби України перевели на посаду керівника Івано-Франківської митниці, що не завадило йому продовжувати збирати «мито» вже там.

На початку грудня його «радник» почав нагадувати експортеру про необхідність оплати за листопад. 21 грудня у Кропивницькому на робочому місці посереднику передали 2400 доларів за 12 машин, після чого ділка й затримали правоохоронці, які на той момент задокументували передачу загалом 8 тисяч доларів.

За місцем проживання Святослава Пересунька під час обшуку знайшли 234 тисячі американських доларів, золоті колекційні монети, ювелірні вироби, інкрустовані дорогоцінним камінням, колекцію коштовних годинників, мисливську зброю та інше.

Фото: ДБР

Сам Пересунько в коментарі івано-франківським ЗМІ заперечував своє хабарництво: «Вважаю, що наведені факти свідчать про замовне переслідування мене, що, можливо, пов’язане з моєю професійною діяльністю з метою зганьбити мене, мою сім’ю та працівників митної служби України та принизити мою честь, гідність і ділову репутацію».

Санкції статей, за якими мали судити Пересунька, передбачають позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. І саме тут починається цікаве: навесні 2022 року справу Святослава Пересунька закрили та скасували арешт його майна – 234 тисяч доларів та інших цінних речей. За інформацією, отриманою CBN з відкритих джерел, жодних державних посад Святослав Пересунько зараз не обіймає, всі судові справи щодо нього закриті.

Про закриття кримінального провадження також повідомила суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник на своїй фейсбук-сторінці. За її словами, дізналася вона про це випадково. Суддя ухвалою від 18 березня продовжила строк досудового розслідування до 21 грудня 2022 року. Однак уже наступного дня, тобто 19 березня, Офіс Генпрокурора закрив кримінальне провадження.

Причиною стало знищення матеріалів негласних слідчих розшукових дій (НСРД). За словами Лариси Гольник, про це вона дізналася, коли Святослав Пересунько невдовзі звернувся до суду з проханням скасувати арешт майна: «Про вказаний розвиток подій я дізналася, коли керівник митниці вже невдовзі звернувся до суду з проханням щодо скасування арешту майна (а це майже 240 тисяч доларів США, колекція годинників, багато виробів із золота та срібла). У судовому засіданні (екс)підозрюваний мотивував своє клопотання тим, що хоче частину коштів направити на рахунок армії.

У задоволенні прохання про скасування арешту я відмовила. Найцікавіше, що постановою прокурора арешт вже було скасовано (саме такий порядок і передбачає КПК України, якщо провадження закривається прокурором). Але для чогось керівнику митниці порекомендували отримати ще й судове рішення з цього ж приводу?

Крім того, в судах склалася практика, що в подібних випадках ми в ухвалі суду прописуємо про направлення коштів на рахунок армії (і тоді воно стає обов’язковим). Прокурор, який закривав провадження, подібного не зробив.

Водночас від полтавських прокурорів я дізналася, що раніше, у кримінальних провадженнях періоду 2014 року, траплялися випадки, коли в дійсності матеріали НСРД не були знищеними. Проте навіть за відсутності доказів за ст. 368 КК України закриття провадження виглядає передчасним, адже в діях основного фігуранта, людини відносно молодої, могли міститися ознаки інших складів злочину, зокрема незаконного збагачення (на що з високою долею вірогідності вказують “скарби”, виявлені в нього вдома.

Наразі я позбавлена можливості дізнатися, чи керівник митниці продовжує обіймати свою посаду. А може, він дійсно перерахував кошти ЗСУ, ще й сам вступив до лав ЗСУ чи здійснив щось подібне?»

В матеріалах кримінального провадження зареєстровані протоколи про результати проведення НСРД: аудіо-, відеоконтроль, результати проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, протоколи оглядів та інші докази. Там же є таке: «…в матеріалах клопотання містяться протоколи, долучені за результатами НСРД, виконані працівниками СБУ, повноваження яких в матеріалах даного клопотання – відсутні, тобто докази, здобуті в результаті даних слідчих дій, є неналежними». Тобто матеріали СБУ вважалися «неналежними» ще під час суду, а матеріали НСРД, ймовірно, навмисно знищені.

В той же час Ірина Ромалійська («Настоящее время») займалася журналістським розслідуванням про знищені 24 лютого у Хмельницькому ДБР докази у гучних справах, серед яких так звані «Харківські угоди», «вугільна справа» Медведчука, справа про причетність до розстрілів на Майдані колишнього голови СБУ Якименка, справа про доведення до зубожіння української армії з підозрюваними Януковичем та двома його міністрами оборони, справи, де фігурує Порошенко, та інші, серед яких опинилася і справа нашого Святослава Пересунька.

7 липня Ірина Ромалійська пише на своїй сторінці у фейсбуці: «24 лютого в 1:30 ночі (тобто за 2,5 години до вторгнення) з центрального Офісу ДБР в Києві вивозять таємні матеріали, серед яких секретні якісь документи та матеріали НСРД. НСРД – це негласні слідчі розшукові дії, ну тобто всі ці прослушки, таємні зйомки і таке інше. Все це добро везуть на захід країни, в Хмельницький. Ну, щоб зберегти, щоб ворогові не дісталося.

25 лютого в Хмельницький приїжджають директор ДБР Олексій Сухачов, керівник Головного оперативного управління ДБР Ігор Гейда та керівник Головного слідчого управління ДБР Олександр Удовиченко. Старший групи режимно-секретного підрозділу Лавринович доповідає, які вже таємні матеріали знищенні (раніше такий наказ дав Сухов усно) і просить дозволу на знищення. До чергової партії таємних документів входили ті, які були помічені грифом “Особливої важливості”. Сухачов наносить резолюцію: “Дозволяю”».

ДБР 8 липня дає офіційну відповідь на розслідування журналістки: «Деякі ЗМІ поширили “інсайди” про, нібито, знищення ДБР на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну матеріалів низки резонансних кримінальних проваджень. Серед таких справи щодо підписання “Харківських угод”, розгону Майдану, “вугільної справи” та інших. Такі звинувачення не відповідають дійсності та носять відверто маніпулятивний характер.

Державне бюро розслідувань повідомляє, що жодна із зазначених справ не знищена. Усі матеріали збережено, а провадження розслідуються відповідно до раніше затверджених планів і будуть передані до суду у визначені терміни. Навіть більше: деякі “знищені”, на думку журналістів, провадження вже завершені та передані в суд за останніх три місяці».

Але журналіст «Української правди» Михайло Ткач в той же день оприлюднив наказ, датований 23 березня 2022 року, де контроль за розслідуванням справи зі знищення документів ДБР директор ДБР полковник Олексій Сухачов, який же і знищував документи в лютому, покладає на себе. Як можуть давати наказ розібратися в справі знищених доказів, якщо їх не знищували?

І ще одне «але»: тоді ж, 8 липня, Ірина Ромалійська опублікувала офіційну відповідь на її запит щодо знищених доказів до Офісу Генпрокурора: «Повідомляємо, що згідно з інформацією Державного бюро розслідувань, яка є в розпорядженні Офісу Генерального прокурора, окремі матеріальні носії секретної інформації у запитуваних вами кримінальних провадженнях, процесуальне керівництво в яких здійснюється прокурорами, знищено Управлінням режимно-секретної роботи та захисту інформації Державного бюро розслідувань. Прокурорами у вказаних кримінальних провадженнях не надавалися погодження на знищення цих матеріалів».

Останні новини у цій справі, про які відомо: перед тим, як Володимир Зеленський відсторонив Івана Баканова та Ірину Венедіктову, СБУ та Офіс Генпрокурора зареєстрували кримінальне провадження за фактом знищення ДБР таємних матеріалів до багатьох кримінальних проваджень. Там три статті: ч. 1 ст. 111 «Державна зрада»; ч. 2 ст. 329 «Втрата документів, що містять державну таємницю»; ч. 2 ст. 357 «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження».

Слідство тепер має з’ясувати, ким таємні матеріали знищувалися і чому. За гроші? За вплив? З переляку? Хтось реально боявся, що росіяни дійдуть до Хмельницького і їм у руки попадуть відео того, як голова митниці брав хабар? Чи будуть тепер, після заміни Венедіктової та Баканова, розслідувати цю справу? Запитань багато. Будемо слідкувати за відповідями (або їхньою відсутністю).

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.