Співачка-волонтерка Христина Панасюк: «Усім говорю, що маю позивний “Окопно-бліндажне щастя”»

1003
кількість переглядів

Христина Панасюк – рівненська співачка та волонтерка. Вокалом займається з 13 років, закінчила рівненські музичне училище та університет. У листопаді 2014-го Христина потрапила у зону бойових дій на Донбас, де своїми піснями піднімала дух бійців, а також допомагала їм матеріально, збираючи концертами кошти на потреби ЗСУ.

Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

Вчора, 28 липня, Христина з концертом для збору грошей для війська приїхала у Кропивницький. Через ракетний обстріл міста концерт не скасували, бо багато людей виявили бажання зустрітися зі співачкою, але перенесли у бомбосховище. Незважаючи на це, імпровізована “концертна зала” була заповнена людьми, які хотіли послухати сучасні воєнні пісні та разом з тим допомогти нашим воїнам.

Після концерту Христина Панасюк розповіла CBN про свій шлях до волонтерства, перший концерт на передовій та пісні, натхнені героями.

– Стати волонтеркою мене вмотивувало бажання допомагати та відчуття емпатії, яке, мабуть, властиве усім людям. Чужий біль відчуваю як власний. Мені захотілося допомогти, підтримати, зробити все залежне від мене, тому я і стала волонтеркою, – каже Христина.

Проте співачка зізнається, що відразу не вірила у свої сили та у змогу писати пісні про військових для них:

– Я спочатку не вірила в себе. До того моменту, поки не написала пісню про Україну «Україно, підіймись з колін» ще у 2014 році. Вона дивним чином розійшлась по інтернету, і мені один хлопчина написав – зараз я розумію, що він військовий, а тоді я того не зрозуміла. Так от, він попросив написати пісню про військових, але я не знала, чи у мене вийде, чи я зможу. І тоді він мені сказав: «Не сумнівайся, я у тебе вірю, у тебе все вийде». От, власне, з того моменту і почалися мої пісні. Я написала «Дай боже сил нашим солдатам», «Присягу двічі не дають», пісні про волонтерів. Вони почали з’являтися, я відчула, що це потрібно, і ця думка мене надихає.

Перший концерт Христини на передовій відбувся у листопаді 2014 року на блок-посту дорогою на Волноваху, і запам’ятався він не тільки тим, що був дебютним:

– Тоді привезли загиблого хлопця з позивним «Сєвєр» – Сергія Табалова. Він – наймолодший кіборг з Донецького аеропорту. Був добровольцем, загинув на початку листопада. Так вийшло, що ми співали на блок-посту декілька пісень, і якраз проїхала швидка з його тілом. Це було дуже моторошно, важко. А вже більш повноцінний концерт був у Волновасі для воїнів 72-ї бригади. З того часу і почалися поїздки по різних позиціях.

Волонтерка зізнається, що бліндаж – це особлива атмосфера для виступів. Для неї жоден стадіон не зрівняється з трьома-чотирма парами очей, наповнених вдячністю. Під час концерту Христина розповіла історію, як отримала свій власний позивний:

– Якось я виступала, не пам’ятаю у якому вже населеному пункті, і мене почали представляти чи то як заслужену співачку, чи то як народну. А хтось з хлопців тоді вигукнув: «Та яка вона народна, вона – наша, окопно-бліндажна!» Ще згодом мені придумали позивний «Щастя». Тепер я всім говорю, що у мене позивний – «Окопно-бліндажне Щастя».

Музикантка розповідає, що кожна її пісня з чимось або кимось пов’язана. Наприклад, «Ніжний ангел» – про подружжя волонтерів з Вінниці. Чоловік від народження має дефект зору, нічого не бачить. Його дружина – підтримка і опора – возить на передову гуманітарну допомогу, яку він допомагає складати. Пісня «Ти підбори змінила на берці» – про дівчину, яка пішла воювати за контрактом. Композиція «Ти потрібен» – про військового з Харкова, який повертався додому, перед цим пробувши досить довго у Мар’їнці:

– Він написав мені, що їде до близьких, до своєї дівчини. А вже через півгодини відписав, що повертається до своїх пацанів. Я запитала, що сталося, а він відповів, що його у метро обізвали фашистом. Мені вдалося його заспокоїти, він таки поїхав до рідних. А у мене з’явилася пісня «Ти потрібен» – саме про те, що є люди, які опускають свої очі, не знаючи, що сказати, і говорять у своє виправдання насправді непотрібні речі. А є люди, які пишаються, потрібно триматися таких людей і знати, що їх більшість.

Та найважливішою піснею на сьогодні для себе Христина називає «Сталеві люди» – композицію, яку вона створила у квітні цього року.

– Після повномасштабного вторгнення я не могла писати, це був такий біль від втрат. Мені було важко. У квітні я написала пісню «Сталеві люди», і я радію, що встигла надіслати її на «Азовсталь» друзям, яких я знала, і вони встигли почути. «Пташка» (військова з «Азову». – Ред.) ще пообіцяла, що ми колись запишемо її разом. Ця присвячена воїнам з «Азовсталі», вона присвячена усім воїнам і всьому тому, що я побачила впродовж цих місяців. Мене на цю пісню надихнули наші захисники і наші люди в цілому, які ніколи не брали до рук зброю, які починали евакуйовувати дітей, вивозити поранених і робити все, що можна робити. Наші люди — сталеві, і ця війна нас ще більше об’єднала, і дай боже нам цю єдність не втратити ніколи.

Відповідаючи на запитання, яку б пісню вона заспівала, починаючи і завершуючи концерт Перемоги, волонтерка говорить:

– Важко аналізувати, яку пісню я б заспівала першою чи останньою на концерті Перемоги. Ще кілька місяців тому я б сьогоднішній концерт закінчила іншою піснею. А я написала «Сталеві люди». Проте у мене є композиція про перемогу, і я вірю, що перемога настане. І, мабуть, ця пісня буде і першою та останньою на цьому концерті.

Всі фото: Олена Павлюк, CBN

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.