Юпка, кохта, свитка: український haute couture для кропивничанок (і не тільки)

886
кількість переглядів

13 липня виповнилося чотири роки з того дня, як засновниці етнолабораторії «Баба Єлька» (Світлана Буланова, Інна Тільнова та Вікторія Семененко) вирішили дослідити автентичні народні пісні Кіровоградщини. Після першої ж експедиції вони зʼясували, що є багато культурних скарбів нашого краю, які необхідно зберігати та показувати людям.

Ви є у телеграмі? Підпишіться на наш канал (ми його вважаємо окремим ЗМІ, бо часто повідомляємо про те, про що на сайті не пишемо), щоб не пропустити нічого важливого або цікавого. Посилання для підписки (також можна відправити одному чи кільком друзям): https://t.me/+UMFMYCwpDGknDZo1

Окрім пісень – орнаменти на рушниках та вбранні, кулінарні традиції, танці, обряди, примовки, легенди, спогади про Голодомор та Другу світову. За ці кілька років «Баба Єлька», без перебільшень, стала вагомим культурним осередком Кропивницького й області і єдиною організацією, яка в таких масштабах займається саме етнографічними дослідженнями і популяризацією культурної спадщини нашого регіону в сучасному форматі.

Нещодавно у життя втілився ще один напрям роботи етнолабораторії — пошиття реплік старовинного одягу. Завідувачка етнолабораторії «Баба Єлька» Світлана Листюк розповіла, що мрія створити колекцію українського одягу, відтворити автентичний стрій, зʼявилася давно:

– Головною проблемою став брак коштів. Ми неодноразово подавалися на Український культурний фонд, сподівалися виграти на це грант, але там нам давали відповідь, що це не на часі. Як і багато чого, що повʼязане з історією та культурою України, як не парадоксально.

Але ми вважаємо, що саме зараз той час, коли треба і руками, і ногами, і головою працювати на відродження української культури. І наш такий культурний фронт створив ще один напрям – проєкт «Баба Єлька. Мода». Ми перестали сподіватися на грантові програми, відкрили власні гаманці й почали шити.

Спочатку зверталися до майстринь в інших містах України, зокрема, до майстерні «Стьожка» в місті Лубни, де працює Валентина Ляшенко, вона чудова майстриня. Одна з тих, хто знає український стрій якщо не на 100, то на 99%. Перші наші спіднички, керсетки вона нам відшивала за нашими фото, або ми дивилися, що є в неї в колекції, і робили собі.

Але ми все ж таки шукали майстриню, яка відшиватиме це тут, у Кропивницькому. Потрібно, щоб можна було особисто зустрітися, поговорити, обрати тканину, разом вирішити, що і як треба шити.

І одного дня у двері нашої етнолабораторії постукала Аліка, яка сказала, що майстриня і хоче у співпраці з нами шити одяг. Тобто ми її шукали, а вона знайшла нас. Виявилося, що у неї величезний досвід у швейній справі і що вона захоплюється саме стародавніми речами. Вона мріяла шити репліки, але не мала доступу до оригіналів, з яких можна знімати мірки, робити лекала. А у нас ці речі є. Так ми вирішили налагодити співпрацю, відкрили швейну майстерню.

Аліка постійно до нас приходить, працює тут щосереди, дивиться, які в нас є спіднички, керсетки, інший одяг, знімає з них мірки, робить лекала та створює заготовки під репліки. І як тільки ми написали у фейсбуці, що запускаємо такий проєкт, як нам почали приходити повідомлення з усієї України та з-за кордону, жінки замовляють собі репліки.

Вони обирають тканину, а зразки використовуються наші. У нас вибору тканин немає, шукаємо в інтернеті, у запасах, у кого залишилися відрізи, просимо продати, щоб ми могли використовувати якщо не на зовнішню сторону одягу, то хоча б на підбій, який зазвичай дуже яскравий, на відміну від лицьової сторони, яка скромна, переважно однотонна, лише з деякими декоративними прикрасами. От ми шукаємо такі тканини, комбінуємо їх і шиємо одяг, який можна носити як повсякденний та відчувати себе панянкою.

По репліки звернулися також і охочі з Кропивницького. Переважно замовляють спідниці та керсетки. Є вже готові пошиті спіднички, які полетять за кордон. Пошили копію кохти. Деякі наші зразки походять з Полтавщини, вони подібні на наші, тому ми використовуємо і їх.

Майстриня Аліка розповіла, як для неї почалася творча співпраця з етнолабораторією:

– У День вишиванки у мене був чудовий настрій, я давно приглядалася до «Баби Єльки», і от нарешті саме цього дня потрапила до етнолабораторії, розглядала всі експонати, що в них є, попросила показати, як все пошите і як виглядає всередині. Цікаво було неймовірно. Потім спитала дівчат, чи їм потрібні люди, які вміють шити. Вони відповіли згодою.

Через тиждень я прийшла, ми поговорили про те, як будемо втілювати задум у життя, мені дали мені експонати, з яких я змогла зняти лекала. До того я лише приглядалася до старовинних речей, але ж замовляють люди зазвичай сучасний одяг. З уже пошитих речей мені подобається керсетка, яку ми називаємо маковою через яскравий колір всередині та темний зовні.

Замовити пошиття одягу можна на фейсбук-сторінці «Баби-Єльки», за контактами на сайті, або завітати до етнолабораторії та домовитися з майстринею особисто.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram і Twitter.