Переклад статті з The Washington Post. Автори оригінального тексту: Shane Harris, Karen DeYoung, Isabelle Khurshudyan, Ashley Parker і Liz Sly

I

Сонячного жовтневого ранку керівники вищих розвідувальних служб США, військові й дипломати зібралися в Овальному кабінеті для термінової зустрічі з президентом Байденом. Вони прибули з високосекретними даними розвідки, складеними на основі нещодавно отриманих супутникових зображень, перехоплених комунікацій і людських джерел, які свідчили про плани президента Росії Володимира Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну.

Місяцями представники адміністрації Байдена насторожено спостерігали, як Путін скупчує десятки тисяч військових та розставляє танки і ракети вздовж українських кордонів. Коли літо закінчувалося, Джейк Салліван, радник з національної безпеки, зосередився на зростанні обсягу розвідданих, пов’язаних з Росією та Україною. Він організував зустріч в Овальному кабінеті після того, як його власні думки змінилися від невпевненості щодо намірів Росії до тривоги.

Ця зустріч була однією з кількох, які офіційні особи мали щодо України тієї осені — інколи збираючись меншими групами, — але була примітна представленою детальною розвідувальною картиною. Байден і віце-президент Харріс зайняли свої місця в кріслах перед каміном, а держсекретар Ентоні Блінкен, міністр оборони Ллойд Остін і генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, приєдналися до керівників національної розвідки та ЦРУ, повсідавшись на диванах навколо журнального столика.

Отримавши завдання Саллівана скласти всеосяжний огляд намірів Росії, вони повідомили Байдену, що розвіддані про оперативні плани Путіна, додані до поточного розгортання сил уздовж кордону з Україною, показали, що тепер все готове для масованого нападу.

За словами офіційних осіб США, розвідка США була серед політичного керівництва Росії, шпигунського апарату та військових, від вищого керівництва до передової.

Набагато радикальніші, ніж анексія Криму Москвою у 2014 році та розпалювання сепаратистського руху на сході України, військові плани Путіна передбачали захоплення більшої частини країни.

Використовуючи мапи, Міллі показував позиції російських військ і українську територію, яку вони мали намір завоювати. Це був надзвичайно зухвалий план, який міг створити пряму загрозу для східного флангу НАТО або навіть зруйнувати архітектуру безпеки Європи після Другої світової війни.

Байден, який обійняв посаду, обіцяючи вберегти країну від нових воєн, був твердо налаштований: Путіна потрібно або стримати, або протистояти йому, і Сполучені Штати не повинні діяти самі. Проте НАТО було далеке від єдиної думки щодо того, як мати справу з Москвою, а довіра до США була слабкою. Після катастрофічної окупації Іраку, хаосу, який настав після виведення США з Афганістану, і чотирьох років, коли президент Дональд Трамп намагався розхитати Альянс, не додавало впевненості, що Байден зможе ефективно очолити відповідь Заходу на експансіоністську Росію.

Україна - неспокійна колишня радянська республіка з корупційною історією, і відповідь США та їхніх союзників на попередню російську агресію була невизначеною та розділеною. Коли почнеться вторгнення, українцям знадобиться нова зброя, щоб захистити себе. Але це могло спровокувати прямий конфлікт НАТО з ядерною Росією.

Ця розповідь, у деталях, про які раніше не повідомлялося, проливає нове світло на відновлення довіри до США, спробу збалансувати секретність розвідки з необхідністю переконати інших у її правдивості, а також - на завдання визначити, як найпотужніший у світі військовий альянс буде допомагати недосконалій демократії на кордоні Росії протистояти нападу без жодного пострілу НАТО.

Перша в серії статей, у яких досліджуються шлях до війни та військова кампанія в Україні, вона взята з глибоких інтерв’ю з більш ніж трьома десятками високопоставлених чиновників США, України, Європи та НАТО про глобальну кризу, яка ще не закінчилася. Деякі говорили на умовах анонімності.

У Кремлі не відповіли на неодноразові запити про коментарі.

Коли Міллі того жовтневого ранку складав розклад сил, він та інші підсумували наміри Путіна. «Ми оцінюємо, що вони планують здійснити стратегічну атаку на Україну з кількох напрямків одночасно», — сказав Міллі президенту.

За даними розвідки, росіяни мали наступати з півночі, по обидва боки від Києва. Одні частини - на схід від столиці через українське місто Чернігів, інші - з заходу, просуваючись на південь від Білорусі через природний проміжок між зоною відчуження на покинутій Чорнобильській АЕС і навколишніми болотами. Атака відбуватиметься взимку, щоб місцевість була легкопрохідною для танків. Узявши столицю в кліщі, російські війська планували оволодіти Києвом за три-чотири дні. Російський спецназ знайшов би і усунув президента Володимира Зеленського, убивши його, якщо потрібно, і встановив маріонетковий уряд, дружній до Кремля.

Крім того, російські війська мали прийти зі сходу та пройти через центральну Україну до річки Дніпро, тоді як війська з Криму - захопити південно-східне узбережжя. Планувалося, що ці дії триватимуть кілька тижнів.

Зупинившись, щоб перегрупуватись і поновити запаси зброї, вони мали просуватиться на захід, до лінії з півночі на південь, що тягнеться від Молдови до західної Білорусі, залишаючи на заході українську державу — територію, яка, за розрахунками Путіна, населена невиправними неонацистськими русофобами.

Сполучені Штати отримали «надзвичайні подробиці» про таємні плани Кремля щодо війни, яку він продовжував заперечувати, як пізніше пояснила директорка національної розвідки Авріл Хейнс. Вони включали не лише позиціонування військ, озброєння та оперативну стратегію, а й тонкі моменти, такі як «незвичайне та різке збільшення Путіним фінансування військових операцій на випадок непередбачених ситуацій і нарощування резервних сил, навіть якщо були інші нагальні потреби, такі як реагування на пандемію». Це не було просто залякуванням.

Декому в Білому домі було важко уявити масштаб амбіцій російського лідера.

«Здавалося, що це не те, на що зважилася б розумна країна», — сказав пізніше один з учасників зустрічі про заплановану окупацію більшої частини країни з площею 232 000 квадратних миль і майже 45-мільйонним населенням. Частина України була глибоко антиросійською, що давало надію на повстання, навіть якщо Путін скине уряд у Києві. І все ж розвідка показала, що все більше і більше військ прибували і розташовувалися для повної кампанії. У російських таборах зберігалися боєприпаси, продовольство та найважливіші припаси.

Байден тиснув на своїх радників. Невже вони справді думали, що цього разу Путін може завдати удару?

Так, підтвердили вони. Це реально. Хоча протягом наступних кількох місяців адміністрація публічно наполягала на тому, що не вірила, що Путін прийняв остаточне рішення, єдине, що команда не могла сказати президенту, що осінній день – це саме той день, коли російський президент натисне на курок.

Директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс, який працював послом США у Москві та мав найпряміші контакти з Путіним з усіх в адміністрації Байдена, описав російського лідера іншим як зацикленого на Україні. Контроль над країною був синонімом путінської концепції російської ідентичності та влади. Точність планування війни в поєднанні з переконанням Путіна в тому, що Україна повинна бути знову поглинена «батьківщиною», не залишили в нього жодних сумнівів у тому, що Путін був готовий до вторгнення.

«Я вірив, що він налаштований серйозно», — сказав Бернс через кілька місяців.

II

За три місяці до цього, у липні, Путін опублікував есе на 7000 слів «Про історичну єдність між росіянами та українцями», насичене образами та сумнівними твердженнями. Росіяни та українці, стверджував він, були «одним народом» — ідея, яка бере свій початок у твердженнях Путіна про «кровні зв’язки», — і в Москви «відібрав» її територію хитромудрий Захід.

«Я впевнений, що справжній суверенітет України можливий лише в партнерстві з Росією», - написав Путін.

16 червня, за кілька тижнів до появи есе, Байден і Путін провели саміт, який обидва оголосили «конструктивним». На той момент Україна викликала занепокоєння, але посадовці Білого дому вважали, що з цим можна впоратися. Коли делегація Білого дому залишала зустріч, що проходила в Женеві, старший помічник Байдена пізніше згадував: «Ми сіли в літак і повернулися додому, не думаючи, що світ - на порозі великої війни в Європі».

Але наступна публікація Путіна «дуже привернула нашу увагу, — сказав згодом Салліван. - Ми почали дивитися на те, що тут відбувається, яка його кінцева мета? Як сильно він буде тиснути?» В якості запобіжного заходу 27 серпня Байден дозволив вилучити із запасів США переважно оборонної зброї на 60 мільйонів доларів та відправити її в Україну.

Наприкінці літа, збираючи дані розвідки з українського кордону та Москви, аналітики, які присвятили свою кар’єру дослідженню Путіна, дедалі більше переконувалися, що російський лідер — сам колишній офіцер розвідки — бачить, що вікно можливостей закривається. Українці вже двічі повставали, вимагаючи демократичного майбутнього, вільного від корупції та втручання Москви, під час Помаранчевої революції 2004-2005 років і протестів на Майдані 2013-2014-го, які передували анексії Криму Росією.

Не будучи членом НАТО чи Європейського Союзу, Україна тепер неухильно рухалася до західної політичної, економічної та культурної орбіти. Цей дрейф підживив обурення Путіна через втрату Росією імперії.

У своїй похмурій актуарній оцінці аналітики дійшли висновку, що Путін, якому мало виповнитися 69, розумів, що йому не вистачає часу, щоб закріпити свою спадщину як одного з великих лідерів Росії — того, хто відновить домінування Росії на євразійському континенті.

Аналітики заявили, що Путін підрахував: будь-яка відповідь Заходу на спробу повернути Україну силою викличе велике обурення, але обмежиться формальними діями. За їхніми словами, російський лідер вважав, що адміністрація Байдена була принижена виведенням військ з Афганістану та хотіла уникнути нових війн. Сполучені Штати і Європа все ще борються з пандемією коронавірусу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, де-факто європейський лідер, залишила свій пост і передала владу неперевіреному наступнику. Президент Франції Еммануель Макрон зіткнувся з боротьбою за переобрання проти відроджуваного правого крила, а Британія страждала від економічного спаду після Brexit. Великі частини континенту залежали від російської нафти та природного газу, які, як вважав Путін, він міг би використати як клин, щоб розколоти західний альянс. Він створив резерви готівки на сотні мільярдів доларів і був упевнений, що російська економіка зможе витримати неминучі санкції, як це було в минулому.

На жовтневій зустрічі у Байдена були представлені нові розвідувальні дані та аналіз, на який «загалом було дві реакції», – розповів Салліван. По-перше, щоб спробувати стримати Путіна, «потрібно було відправити когось до Москви, щоб поговорити з росіянами на високому рівні і сказати: "Якщо ви це зробите, наслідки будуть такими"».

По-друге, треба було поінформувати союзників про розвіддані США та залучити їх до того, що, на думку адміністрації, має бути єдиною та суворою позицією щодо загрозливих санкцій проти Росії, зміцнення та розширення оборони НАТО та допомоги Україні.

Бернса відправили до Москви, а Хейнса — до штаб-квартири НАТО в Брюсселі.

Кілька місяців потому Міллі все ще носив у своєму портфелі записки про інтереси та стратегічні цілі США, які обговорювалися на жовтневій зустрічі.

Проблема: «Як підтримати та забезпечити дотримання заснованого на правилах міжнародного порядку» проти країни з надзвичайним ядерним потенціалом, «не вступаючи в Третю світову війну?»

Варіант №1: «Не мати кінетичного конфлікту між арміями США та НАТО з Росією». №2: «Стримати війну в межах географічних кордонів України». №3: «Зміцнювати та підтримувати єдність НАТО». №4: «Підтримати Україну та дати їй засоби для боротьби».

Радники Байдена були впевнені, що Україна дасть бій. Сполучені Штати, Британія та інші члени НАТО витратили роки на навчання й оснащення українських військових, які були більш професійними та краще організованими, ніж до нападу Росії на Крим і східний регіон Донбасу сім років тому. Але навчання було зосереджене майже так само на тому, як створити внутрішній опір після російської окупації, так і на тому, як запобігти цьому. Зброя, яку постачали, була переважно малокаліберною та оборонною, щоб її не сприймали як провокацію Заходу.

Адміністрація також мала серйозні занепокоєння щодо молодого президента України, колишнього телевізійного коміка, який прийшов на посаду завдяки величезній хвилі народної підтримки та бажання фундаментальних змін, але втратив суспільний авторитет частково через те, що не виконав обіцянки миру з Росією. 44-річний Зеленський не видавався рівнею безжальному Путіну.

Математика була не на користь України. Росія мала більше військ, більше танків, більше артилерії, більше винищувачів і керованих ракет і продемонструвала в попередніх конфліктах свою готовність підкорювати слабших супротивників, не зважаючи на втрати серед цивільного населення.

Можливо, Київ впаде не так швидко, як очікували росіяни, зробили висновок американці, але він упаде.

Далі буде...