Матільда. Кропивницька собака завела собі інстаграм й роздає інтерв’ю
«Ну добре, ти іноді говориш зі своїм псом, але писати тваринам?! — застерігав мене мозок, коли я вирішив домовитися в інстаграмі про інтерв’ю з кропивницькою собакою Матільдою. — І що ти напишеш їй, якщо вона відповість тобі: "Гав!"?» Але психіка лишилася неушкодженою, бо повідомлення прийшло з профілю мого знайомого: «Привіт. Я веду Матільду. Фоткаю її. Щодня бачу її. Подружка прям. Гарна собачка. Тільки ніхто не знає, хто веде її сторінку, крім тебе».
Що ж, хай власник акаунту Матільди лишається невідомим, якщо йому цього так хочеться. Йому за тридцять, він працює в центрі Кропивницького. Вдома колись була черепашка, нині тварин немає, а ідея фіксувати моменти життя товстої й симпатичної собаки прийшла після того, як побачив календар з брутальними чоловіками й котиками від нашої Мирослави Липи (на знімку нижче — звісно ж, не анонімний друг Матільди).
— Я щодня бачу цю собаку. Якось ми здружилися з нею. Один раз купив їй поїсти, другий... Бублики, до речі, любить.
— А що ще?
— Та все їсть, що дають. Її майже щодня дівчина пригощає молоком, яке привозить на продаж. Одного разу не було собачого корму в крамниці, то я купив їй «Віскас». Їла й не нявкала.
Сюжет телеканалу «Вітер» про Матільду
https://www.youtube.com/watch?v=rSZXZE5EhYc
— Як поводить себе? Не намагається вкусити?
— Ти знаєш, вона специфічна така, не любить людей маргінальної зовнішності. На нормальних — ну, маю на увазі, не обшарпаних, у чистому одязі — не реагує, поки самі не підійдуть. Ще може гиркнути, коли хтось за вухо занадто сильно смикне.
Вдень Матільда зазвичай тусується біля «пантер». Увечері переходить на той бік Великої Перспективної, гуляє площею, лежить біля численних кафешок на Дворцовій. Страшенно любить ласку й увагу, її гладять, чухають, фотографуються з нею.
— Знаєш її історію? Звідки вона взялася?
— Знаю, що живе у під’їзді будинку за краєзнавчим музеєм. Мешканець цього під’їзду годує її і ще кількох собак, які теж там ночують.
До речі, торік вона якось опинилася на дні колишнього фонтану біля «пантер». То довелося рятувальникам її витягувати, бо сама не могла вибратися.
— Мені здається, у неї ожиріння...
— Чому «здається»? Так і є.
— Скільки років Матільді?
— Точно відповісти складно. Але, судячи з вусів, вона ще не стара. Середнього віку, я би сказав.
— Позує, коли фотографуєш?
— Дочекаєшся від неї! Навпаки, як тільки бачить, що я дістав з кишені телефон, відвертається.
[gallery type="rectangular" td_select_gallery_slide="slide" td_gallery_title_input="Фото: Instagram Матільди" ids="142558,142557,142556,142555,142554,142552,142551,142550,142548,142549"]
— Є якась мета у веденні інстаграму Матільди?
— Нема, поки принаймні. Я веду його лише кілька тижнів. Просто бачу й розумію, що тварин треба підтримувати, особливо з наближенням зими і взимку. Матільда, звісно, не з тих собак, що голодують, але ж є інші...