На старт, увага, вибори! Що очікувати на Кіровоградщині

Андрій Трубачев, «Україна-Центр»

Для когось День незалежності - свято, для когось - інформаційний привід, а для когось - точка виходу з літньої «сплячки», час залишати елітні пляжі в казкових місцях і приступати до невдячної праці на ниві підготовки до майбутніх виборів. Їх буде відразу два комплекти - президентські й парламентські.

Ми вирішили проаналізувати, хто з чим, і що важливіше - з ким, підійшов до старту нового політичного сезону на Кіровоградщині, оцінити фронт майбутніх робіт і перспективи в цілому.

Склад першої вісімки трьох президентських «хіт-парадів», опублікованих у червні - липні - «Демократичних ініціатив» з Центром Разумкова, SOCIS і групи «Рейтинг», - один і той же, з невеликими розбіжностями в цифрах. У них чинний глава держави, лідери трьох парламентських партій, колишній міністр оборони, два шоумени і один Рабинович. Решта якщо «не доганяє, то зігрівається». Розбивши претендентів за групами, оцінюємо їхні активи в нашому регіоні.

Чинний

Почнемо з чинного Президента Петра Порошенка. На його другий термін тут працюють у першу чергу обласна державна адміністрація і державні гроші, які заходять в область і стають дорогами, лікарнями, стадіонами та іншими об'єктами соціальної інфраструктури. Наприкінці травня закінчили будівництво об'їзної в Знам'янці - першої нової дороги, побудованої в країні за п’ять останніх років. У липні прем'єр-міністр Гройсман назвав Кіровоградщину серед областей, де з поставленими завданнями з дорожніх ремонтів справляються найкраще.

Представники БПП «Солідарність» і підтримані нею самовисуванці цієї весни виграли перші вибори в Приютівській, Новопразькій і Димитрівській об'єднаних громадах (ОТГ), зміцнивши позиції партії і Президента в Олександрійському та Знам'янському районах. У київському форумі, що пройшов у листопаді минулого року під егідою «Солідарності», взяли участь глави та представники Катеринівської, Новоукраїнської, Первозванівської, Помічнянської і Соколовської ОТГ.

Також у президентській «обоймі» регіону - два чинних нардепи, Анатолій Кузьменко та Костянтин Яриніч, і міський голова Кропивницького Андрій Райкович, висунутий від місцевої організації БПП «Солідарність». Не дивно, що в обласному центрі, де проживає чверть населення Кіровоградщини, з наближенням виборів посилилася активність, спрямована проти мера. «Адресні» акції громадських активістів, «чорні» публікації на інтернет-сайтах, пов'язаних з опозиційними до Райковича політсилами, атаки в соціальних мережах. Ясно, що все це в найближчі півроку буде тільки наростати...

Колишні

При всій умовності цифр і відсотків більше ніж за півроку до виборів їхнім номінальним лідером на сьогодні соціологи називають беззмінного керівника ВО «Батьківщина» Юлію Тимошенко. Її головним активом на Кіровоградщині залишається посада голови обласної ради, яку займає керівник регіональної організації політсили Олександр Чорноіваненко. Після публікації фінансових звітів українських партій за другий квартал 2018-го стало відомо, що саме «Батьківщина» витратила за квітень - червень рекордних 24,8 мільйона гривень на рекламу, в тому числі мільйон гривень за виступ на «Інтері» - з державних грошей, які виділяються на діяльність парламентських партій.

А поки «піпл хаває», на Кіровоградщині політсила двічі екс-прем'єра засвітилася в низці скандалів. Ми вже писали про підряди будівельної фірми «Арталекс», які обходяться області в півтора рази дорожче початкової вартості й інтереси якої лобіює колишній керівник обласної «Батьківщини» Валерій Кальченко. Крім того, в Соколівському всупереч рішенням судів блокується виділення учасникам АТО земельних ділянок - їх довгі роки використовував «Кіровоградський кар'єр», власником якого є ще один партієць, Олександр Крившенко. Була ще епопея з двома вантажівками львівського сміття, прийняти яке на олександрійському звалищі через київську фірму-«прокладку» домовилося місцеве ТОВ «Екологія» - його пов'язують з керівником олександрійської ж міської організації партії Тимошенко Віталієм Журавльовим. На цій посаді він недавно змінив секретаря міськради Олену Богоявленську - в травні вона стала переможцем однієї з номінацій конкурсу «Олександрієць року», журі якого сама ж очолювала...

Лідерські позиції практично у всіх президентських рейтингах знову займає «перший непрохідний», колишній міністр оборони Анатолій Гриценко. На Кіровоградщині організацію його партії «Громадянська позиція» очолює підприємець Олександр Жиминюк з обласного центру - керівник підприємства «Річ-Аскот», що займається технічним обслуговуванням і ремонтом автомобілів. У відкритих даних є також інформація про нього, як одного з засновників благодійного фонду «Покрова-2013».

Ім'я Жиминюка згадувалося в національних ЗМІ у зв'язку зі справою про ймовірне привласнення майна пайовиків Кіровоградської облспоживспілки його керівником Петром Петрушевським - чинним депутатом Кіровоградської обласної ради від тієї ж «Батьківщини». У тому числі йшлося про службову п'ятикімнатну квартиру в Кропивницького і ресторанно-готельному комплексі «Козацька застава». У липні 2016-го низка громадських активістів звернулися в Генпрокуратуру і НАБУ, вимагаючи розслідування. Серед інших більш-менш відомих представників партії Гриценка на Кіровоградщині - завідувач проктологічним відділенням обласного онкодиспансеру Олексій Чалий і юрист Антоніна Врадій, дружина керівника обласного контактного центру («гарячої лінії» голови облдержадміністрації) Андрія Лавруся, яка в минулому році балотувалася на пост голови Тишківської ОТГ в Добровеличківському районі.

Ще один колишній у першій п'ятірці - вісімці кандидатських рейтингів - міністр палива та енергетики України часів Януковича Юрій Бойко, чинний нардеп і лідер «Опозиційного блоку». Хоча ще вчора соціологи включали в анкети саме його, сьогодні на синьо-білих білбордах зі слоганом «Вибір є» по всій країні висить портрет іншого колишнього - екс-голови Дніпропетровської ОДА Олександра Вілкула. Після їх появи в експертному середовищі заговорили про те, що «крило Ахметова» в партії-правонаступниці «Регіонів» не погоджується з тим, що кандидатом має бути саме Бойко.

Але це там, у них. А тут, у нас, обласну організацію політсили очолює екс-глава Кіровоградщини Сергій Ларін, зустрічі якого з виборцями в області в останні роки неминуче проходили зі скандалом, бійками, зеленкою й іншими принадами. Проте, фракції «Опоблоку» в 2015-му зайшли в більшість місцевих рад регіону, включаючи обласну та тоді ще Кіровоградську міську. Певний вплив продовжує зберігати замначальника обласної Держпродпотребслужби Вадим Волканов, який «побив» на останніх виборах до облради колишнього соратника по Партії регіонів, головлікаря обласної лікарні Ларису Андрєєву, що йшла від «Батьківщини». Ще одним «анклавом» партії Бойка на Кіровоградщині залишається Олександрія, де представники блоку займають керівні пости в мерії Степана Цапюка - колишнього голови обласної організації Партії регіонів, тепер формально безпартійного.

Пустун і «відмовники»

Як завжди, серед середнячків президентського рейтингу - вилоносний любитель корів Олег Ляшко. Його Радикальна партія - один з успішних проектів зі збору мандатів будь-якого рівня, якому не потрібні місцеві лідери. Як, за великим рахунком, і вже згадуваним «Батьківщині» та й «Громадянській позиції» теж. Тут усе побудовано на харизмі єдиного лідера, у якого є свій стійкий електорат.

Тому мало кому, крім журналістів, відомий лідер обласної організації РПЛ Михайло Бевзенко з Гайворона цілком може мітити на крісло першого заступника голови Кіровоградської облради, яке давно хитається під представником призабутої «Свободи» Ігорем Степурою, його епатажний тезка Демченко з міської ради Кропивницького - приносити на засідання курячі тушки, а нардеп-кропивничанин Дмитро Лінько - бити «Тойоти» і світитися на спортивних «Мерсах», декларуючи єдиного скромного «китайця». Навіть грандіозний скандал з напівзамореною голодом дитиною депутата Новоукраїнської райради Олександра Мольченка, обраного від РПЛ, погоди не зробить - мовляв, членом партії він ніколи не був, і взагалі, «вбивати нам не можна, але поховати ми можемо». Так ситуацію прокоментував той же Бевзенко, цілком підтримуючи радикальне реноме, і однозначно в унісон з думками свого виборця з цього приводу.

Сюди ж, до шоуменів, можна віднести і коміка Володимира Зеленського, і лідера рок-гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Їх в анкети соціологів почали включати порівняно недавно - через серіал «Слуга народу» і виступи Вакарчука на соціально значущі теми. Втім, Зеленський цілком виразно заявив, що нікуди балотуватися не збирається. З Вакарчуком складніше - він ніби і «так» не говорить, але і твердого «ні» від нього поки ніхто не чув. І гучне навчання в далекому американському Стенфорді за «Програмою підготовки нових українських лідерів» поки висить, як відома рушницю на стіні. Хоча спостерігати процес формування місцевих команд і одного, й іншого напевно було б справжнім задоволенням...

Серед однозначних «відмовників» з не пов'язаних з політикою сфер - відомий лікар-педіатр Євген Комаровський зі своїми шістьма мільйонами передплатників у Facebook. Він ще у червні заявив, що міг би виграти у другому турі у будь-кого з кандидатів, але балотуватися не буде, щоб не наражати на небезпеку близьких. Його прикладу послідував улюбленець жінок, «стасміхайлов» усієї України Олег Винник - сказав, що, якби був мільярдером, балотувався б. Але поки ні. Його трохи вже прострочений колега Іво Бобул, який раніше заявляв про президентські амбіції, теж «злився» - пожартував, мовляв.

Український вибір?

Умовно нове обличчя медіамагната Вадима Рабиновича, який двічі сидів за часів совєтів, за даними деяких опитувань, готові підтримати до 6% українців, які вирішили йти на вибори і визначилися з кандидатом. Його партію «За життя», за даними іншої соціології, - цілих 8%. Тобто після березневої «розминки» вона цілком може претендувати на потрапляння в парламент. Після того як політсила об'єдналася з «Українським вибором» демонізованого Віктора Медведчука, у неї може поменшати прихильників, зате точно приростуть ресурси.

На Кіровоградщині партія Рабиновича, втім, зробила вельми неоднозначні кадрові «ставки». Її обласну організацію очолив колишній член політради колись всемогутньої СДПУ (о) Сергій Грінченко, найвищим кадровим досягненням якого стала посада заступника голови обласної адміністрації часів пізнього Кучми. У 2005-му на його кар'єрі держслужбовця поставила хрест Помаранчева революція. Влітку 2004 року Грінченко дав інтерв'ю «Вечірній газеті», в якому повідомив про рішення з'їзду есдеків підтримати Віктора Януковича - «найуспішнішого за роки незалежності прем'єр-міністра». Міську організацію партії «За життя» в обласному центрі очолює Олександр Рацул. Той самий, якого нещодавно затримали за підозрою в отриманні великого хабара за «вирішення питання» про розміщення чиїхось білбордів...

Техніка розігріву аутсайдерів

Зрозуміло, що значна частина кандидатів у президенти в черговий раз буде технічною - вони потрібні для відкушування голосів у тих чи інших помітних постатей, введення людей у виборчі комісії, подачі скарг і судових позовів та інших справ, які серйозним гравцям брати на себе «в западло». Для інших участь у гонці за лідером - можливість піднабрати політичної ваги і розігріти рейтинг своїх партій перед прийдешніми виборами до Ради.

У список тих, кому доведеться задовольнятися виключно номінальною участю, якщо вірити соцопитуванням, потрапляють кандидати відразу від двох парламентських партій - «Самопомочі» та «Народного фронту». Не дивно, що Андрій Садовий поки не знає, йти чи ні, а в партії Яценюка-Авакова ще торік сказали, що з кандидатом визначаться в 2018-му. І поки нічого.

На Кіровоградщині в обох партіях - досить сумно. Крім епатажних витівок Володимира Смірнова з міськради Кропивницького, який то на мера «впаде», то рейтингового однопартійця мандата позбавити намагається, місцева «Самопоміч» нічим помітним не відзначилася. Місцевий «Народний фронт», представлений в парламенті списочником Олександром Горбуновим, частково розчинився в «Батьківщині», від якої в ту ж міськраду зайшли два колишні члени політради обласної організації - Олександр Цертій і Юрій Гребенчук. Тому на кого працюватимуть залишки партійної структури на майбутніх виборах - це ще питання.

Є ще «Рух нових сил» Саакашвілі, що як мінімум тимчасово залишився без Саакашвілі. Кандидатом у президенти себе позиціонує одіозний представник партії Юрій Дерев'янко, який засвітився в спільному бізнесі з регіоналами і скандалі з викачуванням бюджетних грошей на афері з державними реєстрами, а серед місцевих представників партії хоч якусь впізнаваність має лише Олександр Остапов зі Знам'янки, що багато років займається реабілітацією наркозалежних.

Стовідсотковим технічним стане близький до Арсена Авакова Ілля Кива, який уже рветься з білбордів повертати народу «награбоване владою» (цитата) від імені Соціалістичної партії України. Старі соціалісти регулярно заявляють про рейдерське захоплення політсили, лідером якої на Кіровоградщині в реєстрах на даний момент вважається Едуард Горбенко. Сюди ж - «директор Буковеля» Олександр Шевченко, який зайшов у парламент від БПП, але пізніше переметнувся в УКРОП. Чи побачимо ми в цьому нестрункому ряду Королевську, Богословську, Дарта Вейдера, Єгора Лупана й інших «потішних» кандидатів, що набридли в минулі роки, - подивимося ближче до справи.