Кропивницький тижневик відзначає своє перше 25-річчя

Юхим Мармер, «Україна-Центр»

«Що таке цифри? Я стежу тільки за першими цифрами віку. Решта вже мене не цікавить. Це як на бензоколонці. Ти бачиш там рублі, потім копійки».

Михайло Жванецький.

25 років - це багато чи мало? Не знаю. Навчені досвідом колеги кажуть, що в умовах нинішньої України це величезний термін. Постійні читачі стверджують, мовляв, «УЦ» була завжди. З іншого боку, ми - малі діти на тлі 170-річної «Нью-Йорк Таймс». Особисто для мене є лише один показник віку «Україна-Центр»: в редакції вже працює журналістка - ровесниця нашої газети.

«УЦ» живе тижнями (випуск газети) і півріччями (передплата). І якби не напис на останній сторінці «Видається з 24. XII. 93 р.», то в передноворічній лихоманці, напевно, згадали б про круглу дату, тільки випустивши 52-й номер і прибравши шампанське.

Стара совкова традиція, яка плавно стала новою, «незалежною», - звітувати до дати. Цікаво, а чим рапортувати нам? Тисячами статей, мільйонами літер і читачів? Кількістю заслужених журналістів і почесних грамот? Ні, це точно не наш стиль, ми не «датська» газета. Давайте ми відзвітуємо перед вами, шановні читачі, за всі двадцять п'ять років горою грубезних підшивок, у яких знаходяться 1304 номери «УЦ» загальною вагою близько трьох центнерів. По-моєму, переконливо.

Можна було б навести тут і довгий список добрих справ нашої редакції, які до журналістики мають вельми віддалене відношення, але добрі справи роблять не для того, щоб ними хвалитися. Нехай їх пам'ятають ті, кому ми допомогли і кого порадували.

І ще в тему. Є люди (нормальні), які люблять отримувати подарунки, а є ті, кому в радість дарувати їх з приводу і без. Другі - це ми. Навіть у свій ювілейний день народження ми вирішили подарувати свято не тільки собі, а й місту. 21 грудня в театрі ім. Кропивницького пройде перший рок-фестиваль «Україна-Центр». У двох залах зберуться півтисячі друзів нашої газети - читачів, меломанів, музикантів, колег. Ну і, зрозуміло, все це без копійки бюджетних грошей. Ми ж не нардепи якісь - фестивалі за народні гроші й «з ініціативи» проводити.

Є й інші речі, загальні для нас усіх. Найбільше ми не любимо пафос, офіціоз, чиновне хамство, замшілість і неповороткість креслотримачів. Всього цього стає в останні роки все менше, і «УЦ» активно сприяє цьому процесу. А ще ми - горді. Мало хто помітив, але «УЦ», яка багато разів збирала в один кошик усі нагороди і премії, торік не отримала практично нічого, навіть у День журналіста. Хочете знати чому? Вирішили поборотися з бюрократичною системою.

Для того, щоб твого журналіста відзначили в місті або області, потрібно своєчасно подати пакет документів (характеристику, автобіографію, додати ксерокопії статей). Ми в цьому році відмовилися і навіть аргументували свою відмову:

- Ви нас читаєте?

- Звичайно!

- Хочете нагородити?

- Так!

- Ну то нагороджуйте!

Це повинна бути ваша ініціатива, шановні чиновники! А то ж ідіотизм виходить: уявіть, що перед фіналом Кубка України до судді біжать голови профкомів «Шахтаря» і «Динамо» з «пакетами документів»... І щоб закрити цю тему: ніяких прохань про нагородження працівників редакції «в ознаменування 25-ї річниці "УЦ"» ми теж не подавали. Нагороджуйте, кого вважаєте гідним. Чи не нагороджуйте. Не за те працюємо.

І на закінчення знову про головне. Зі святом усіх, причетних до «України-Центр»! Пам'ятайте: поки ви нас читаєте і любите - ми кращі!