У Знам’янцi брати-близнюки подарували унiкальну ялинку місту (ФОТО)

У Знам’янці двоє братів-близнюків Юрій і Олег Гребенюки до новорічних свят подарували жителям міста унікальну ялинку – зі старих ключів, підшипників і шестерень. Залізну красуню чоловіки змайстрували власноруч, прикрасили її гірляндою. Це вже не перший подарунок місту від братів.

Про це пише «КП».

«Насправді ялинка була готова ще влітку. Але чекала свого часу, встановили на початку грудня. Мені дуже пощастило в цьому житті – у мене є брат-близнюк, який допомагає. Ми дуже близькі по духу. От разом цю ялинку і змайстрували», – розповідає «КП» Юрій.

Ідея ялинки виникла спонтанно. Щоб її реалізувати, знадобилося понад півцентнера металобрухту.

«Запчастини купували на металобрухті. Щоб зібрати саме те, що нам потрібно, довелося об’їхати кілька пунктів прийому. Там майже 60 кілограмів ключів, гайок, шестерень. Коли ту кількість запчастин побачив один із начальників залізничної дороги, він сказав «Юра, що ти робиш? Нам працювати немає чим, а ти стільки ключів туди захоронив, – сміється чоловік. – Збиралися тільки у вихідні».

Зварили ялинку за три дні. Більше часу зайняло зібрати метал.

До ялинки підвели електроенергію і прикрасили гірляндою. Така незвична новорічна красуня припала до душі знам’янчанам. Багато позитивних відгуків у соцмережах, дякують братам і особисто.

«Я розмістив фотографії у соцмережі, одразу багато почали писати, що гарно. Дякують і при особистій зустрічі. Людям подобається. Основна ідея – трошки змінити наше місто. Дуже багато подорожуємо і бачимо, як люблять свої міста інші люди. Скільки усього цікавого роблять. Хочеться прищепити таку любов і нашим жителям», – ділиться співрозмовник.

Це вже не перший такий подарунок місту від близнюків. Арт-інсталяції чоловіки роблять близько шести років. Усе почалося з облаштування дворів біля будинків, де живуть.

«Спочатку привели до ладу дитячі майданчики біля будинків, де живемо. Брат біля себе, я – біля себе. Поставили дерев’яні будиночки, встановили нову карусельку, пофарбували все. До цієї роботи весь двір уже долучився, – пригадує Юрій. – Доля нас трохи розділила – я працюю в приватній компанії «Вагонкомплектсервіс», брат – у державній, він очолює відділення «Укртелекому». Для того, щоб відволіктися морально після робочого дня, збираємося і обговорюємо якісь ідейки. І от що з цього виходить. Не тільки робимо скульптури, проводимо різні заходи – день козацтва, фестиваль фарб холі».

Із того часу чоловіки зробили вже чимало залізних шедеврів. Перший – барельєф Володимиру Висоцькому з кованими квітами. Далі композиції створювали одну за одною.

«Зробили серце біля будинку культури, лавку примирення, великий фотоапарат, туфельку й карету, телескоп, дерево, яке символізує єдність України. На його гілочках є такі, як монетки, на яких написані усі області країни. Найбільша монета – місто Знам’янка, де і розташоване саме дерево», – розповідає чоловік.

Ідеї усіх робіт виникають спонтанно. Але кожна має історію.

«Зробили з братом капличку. Вона десь рік у нас стояла, чекали дозволів від мерії, щоб встановити її. У ногах Божої Матері лежить три камені. Усі привіз із подорожей. Перший камінь – із Єрусалиму. Потрапивши у такі гарні святі місця, зародилася ідея. У мене батьки живуть у будинку, який самі збудували, а я в квартирі. Подумав, може я колись збудую свій будинок і от закладу цей камінь, як один зі святих. Так привіз два камінці додому з храму Різдва Христового. Другий камінь привіз із Ватикану. Там була реконструкція площі і ми поцупили звідти два камінці. Я потім по всьому Риму ходив із ними у рюкзаку, а друзі з мене жартували. Третій – з гори Мойсея. Зробивши цю капличку, вирішили, зробити їх частиною експозиції. Кожен камінь підписали звідки він», – розповідає Юрій.

Раніше часто вандали відламували якісь деталі скульптур. Але це не зупиняло майстрів.

«Ламали наші роботи. Раз на рік ми проводимо таку собі інвентаризацію і якщо потрібно, – відновлюємо. А тепер люди самі роблять іншим зауваження, щоб не шкодили. Народ стає більш культурним. Ми проводили акцію – збирали насіння і цибулини квітів, завезли каміння і біля вокзалу зробили клумбу. То люди і насіння приносили, допомагали садити. Лісівники безкоштовно дали кору сосен. Біля дерева дружби люди теж висадили квіти. Ми зробили початок, а вони підключилися», – радіє чоловік.

Юрій зізнається, сили на такі вчинки знаходить завдяки підтримці рідних.

«Ми дуже дружні. А з братом на відстані одне одного відчуваємо. Навіть захоплення однакові маємо. У мене музей в офісі великий – на кожній стіні експонати. Дуже велика колекція часів сарматів, скіфів – це наконечники, гроші. Починаючи від ручних сокир, які перев’язувалися, до того, як ручку почали вставляти в саму сокиру. Пряжки з ременів гусарів є і шпори. Козацькі кулі й люльки. Зброя є різних періодів, значки, медалі й ордени різноманітні. Навіть шматочок метеориту є. І мій компаньйон, з яким у нас спільний офіс, каже: «Юра, я тобі свою стіну не віддам». Я вже три стіни завісив стендами, ще й на підлозі стоять. У мого брата теж є музей. На роботі цілий кабінет відвели для цього. У нього близько трьохсот телефонних апаратів, радіоприймачів, – ділиться Юрій. – Брат такий же безшабашний, як і я, готовий кинутися у будь-які авантюри. Зробити такі скульптури – давай, піднятися найскладнішим маршрутом на Говерлу – давай, на велосипедах кудись гайнути – а давай! І дітей наших намагаємося привчати до таких стосунків – у нього донька, у мене син. Підтримувати в таких рамках, щоб не засиджувалися і були активними».