Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк: «Момент об’єднання українських церков був дивом»

Ірина Іванова, «Кіровоградська правда»

Об’єднання православних церков і отримання томосу Україною – заслуга мільйонів українців, переконаний єпископ Кропивницький і Голованівський Марк. Архієрей пояснив, як існуватиме церква після отримання автокефалії і яке значення має підписання історичного документу.

15 грудня 2018 року – день, який увійшов в історію

Процес створення єдиної помісної Православної церкви України розпочався 11 жовтня. У цей день Синод Вселенського пaтріaрхaту підтвердив намір нaдaти томос для aвтокефaлії української церкви. За два місяці у Софії Київській відбувся об’єднавчий собор. Ієрархи Української автокефальної православної церкви й Української православної церкви Київського патріархату створили єдину Православну церкву України. Предстоятелем обрали митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфaнія (Думенкa). 5 січня Вселенський пaтpіapх Вapфoлoмій підписав тoмoс пpo автокефалію, а за день до Різдва у пaтpіapшoму хpaмі Святого Геopгія в Стамбулі відбулося вручення тoмoсу. Тoмoс пpo aвтoкефaлію Пpaвoслaвнoї цеpкви Укpaїни підписaли всі члени Синоду Вселенського пaтpіapхaту.

– Тож яке значення томос має для України і її народу?

Владика Марк: - До 17 сторіччя українська церква була частиною Константинопольського патріархату. Після й до сьогодення – частиною Московського. Вперше в історії український народ отримав грамоту від матері-церкви про те, що ми – незалежні. Україна отримала паспорт дорослості, який означає, що ми вже самі можемо урядувати на своїй землі. Таким чином, православна церква визнала, що наш народ, який має свою незалежну державу, має право на церкву, рівну з іншими автокефальними православними Церквами.

– Коли українці зможуть відчути значимість цієї події?

- Отримання томосу українці зможуть оцінити в повній мірі тільки через деякий час. Точніше – діти і онуки сьогоднішнього покоління. Момент об’єднання був дивом. У цей історичний хід було втручання Боже. Нарешті православна церква може займатися властивими їй функціями – вести до спасіння народ, служити народові, сприяти своєму народові і молитися за свій народ. До того ж, із наданням томосу інші держави втратили свій політичний вплив через церкву на наш народ.

– Побутує думка, що отримання томосу Президент Петро Порошенко використовує для свого політичного піару? Як на це реагують служителі церкви?

- Треба визнати, що Президент зробив дуже багато, аби Україна отримала довгоочікуваний томос. Об’єднати було не просто. Він доклав багато сил і наполегливості, щоб це відбулося. Йому потрібно було провести безліч переговорів задля результату, який би всіх задовольнив. Спроби зірвати Собор були неодноразові. Не думаю, що в попередніх очільників держави вийшло б отримати томос. Тому для Порошенка – це великий плюс. Цьому процесу передувала робота мільйонів українців, а він цю справу очолив, підняв і довів до логічного завершення. За це йому честь і хвала. Якщо він використовуватиме це в своїй передвиборчій риториці – чому б ні? Це його досягнення! Це подія тисячоліття!

Українська армія давно виштовхала попів

– У світлі збройного конфлікту на сході країни, чи обмежить отримання томосу доступ «агентів» російського патріархату до українських бійців?

- Ті, хто брали участь у бойових діях і були свідками того, як діяв Московський патріархат, і так обмежили доступ до своїх лав. Тобто, це була ініціатива не української церкви і навіть не Генштабу, а самих бійців. Вони просили не допускати до них священиків із Московського патріархату. На позицію бійців відгукнулося вище керівництво і підтримало їхнє бажання.

Переговори про перехід громад до Української православної церкви ведуться

– Чи відбувається на Кіровоградщині перехід парафій Московського патріархату до Православної церкви України?

- Зараз ще до кінця не визначений механізм переходу парафії з однієї конфесії в іншу. Це юридично непростий процес. Верховна Рада має прийняти законодавчі зміни, які окреслять юридичний аспект переходу з однієї підлеглості в іншу. Нам важливо, щоб якомога більше громад вийшли з проросійського впливу і доєдналися до української церкви. Зареєстрованих громад Київського патріархату у нас 96, долучилися також парафіяни автокефальної церкви. Сподіваємося, що інші також приєднаються. Об’єднати розділених людей досить непросто. Має бути одностайність у громаді, а священик – мати підтримку своїх парафіян. Ми знаходимо шляхи для того, щоб поспілкуватися і вийти на якийсь результат. Але я тут більш покладаюся на мудрість нашого народу, на розуміння, що має бути мир, злагода і спокій. Це насамперед. І щоби будь-який вияв і бажання громади доєднатися до Православної церкви України проходив у мирній атмосфері, щоб не лишилося між людьми і в родинах, або в одному населеному пункті, злоба чи ненависть.

– Де на Кіровоградщині діють і будуються храми Православної церкви України?

- Ми йшли за принципом, що якщо громада не хоче бути під Московським патріархатом, то пропонували їй виходити і будувати новий храм. Чому ми так поводилися? Тому що в більшості населених пунктів Кіровоградщини не було типових храмів, а просто пристосовані приміщення. Розпалювати незгоду серед людей через ці приміщення – не вартувало. Люди вільні у своєму виборі і самі несуть за нього відповідальність. Якщо вони захочуть доєднатися до української церкви, їм доведеться докласти трохи більше зусиль, щоб облаштувати храм. Нові храми будуються у Вільшанці, вже завершилося будівництво у Каніжі Новомиргородського району, Паліївці Маловисківського району. Планується будівництво в Тишківці і Йосипівці Новомиргородського району. В обласному центрі ми уже другий рік на стадії отримання містобудівних умов.

– Сьогодні усе частіше говорять про перехід із юліанського на григоріанський чи то новоюліанський церковний календар, що потягне за собою зміну дат православних свят, у тому числі Різдва. Як ви ставитеся до цього?

- Це питання досить непросте. З позиції богослів’я і догматики воно нічого не вартує, бо календар – це все відносно. Логічно, що ми би мали б доєднатися до більшості православних церков, перейти на новий календар і не гратися у дві реальності. З одного боку маємо світське життя, яке йде за одним календарем, а з іншого – церковне – за іншим, який на 13 днів відстає. І мова не йде лише про Різдво. Перехід на інший календар змістить і інші свята. Але чому такий резонанс викликало це питання? Багато людей відстоюють старий календар, але роблять це заради звички чи для того, щоб у них залишився «старий» новий рік для святкувань. Наразі ми повинні об’єднатися, прийняти спільне рішення і провести роз’яснювальну роботу у парафіях. Ми маємо дослухатися до людей, щоб не викликати ще одне розділення.