Як живеться кропивницькому журналісту в Польщі

Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

Щоб зв'язатися з товаришем і колегою, який живе і працює в Польщі, привід був не найкращим. Виродок зарізав президента міста Гданськ - так у них там називають міських голів. Сергій Муренець якраз живе в Гданську. Він відомий телеглядачам Кіровоградщини - раніше готував сюжети для щотижневої підсумкової програми «Погляд», також працював на багатьох інформаційних сайтах області. Розмова вийшла ширше початкової теми.

- Траур за Павлом Адамовичем закінчився?

- Так, у суботу поховали, і закінчився. Хоча до цих пір по місту в багатьох місцях залишаються запалені свічки в пам'ять про нього. У міській ратуші, мерії, як і раніше, багато свічок і вінків, якісь навіть інсталяції в пам'ять про загиблого. Місто пам'ятає.

- Ти не ходив на той злощасний концерт?

- Думки були, але якось не хотілося...

- Наскільки я знаю, ти професію не змінив?

- Так, я працюю на місцевому сайті для українських мігрантів, пишу статті. Звичайно, в порівнянні з нашими сайтами, тут трохи інші тематика, аудиторія. Якщо в Кропивницькому, працюючи на сайті (остання робота Сергія - редактор сайту kr.depo.ua. - Авт.), я чітко розумів, які новини будуть цікавими і популярними, то тут інше, довелося деякий час звикати.

Наш сайт - це форум для українців, які живуть у Польщі, плюс вихідці з країн колишнього СНД. Українців найбільше на сайті. Він двомовний - українська та російська мови. Працює близько двох років. Стабільна аудиторія - близько 250 тисяч відвідувачів на місяць. Проект комерційний, у фірми є ще кілька інших сайтів. Наш, на мою думку, є найуспішнішим для українців у Польщі. Є кілька, орієнтованих суто на Варшаву, є такі, яким уряд Польщі надає допомогу, дотацію, наш чисто комерційний. Я задоволений роботою, власники начебто теж задоволені мною.

Я не сказав би, що сильно виграв у грошах, працюючи тут, я в Кропивницькому завжди шукав можливості, на двох-трьох роботах трудився. Тут заробляють більше ті, хто працює по 10 годин на день і шість днів на тиждень. Але сюди люди їдуть не тільки за грошима. Багато взагалі не за ними. За іншими умовами життя. Тут краща інфраструктура, всі умови для життя, комфортніше тут.

- Правду кажуть, що в Польщі подекуди вже більше українців, ніж поляків?

- Ні, не правда. В Україні взагалі існує якась викривлена думка, що в Польщі працюють 1,5-2 мільйони українців. Я дивився останню статистику перед новим роком, скільки українців запитував так звану карту «сталего побиту» - дозвіл на постійне проживання, загалом приблизно 200 тисяч. Зрозуміло, що багато працюють просто на візах - піврічній і річній, з дозволу воєводи. На мій погляд, таких на всю країну набереться тисяч 500-700, ну максимум до мільйона. Я, як журналіст, знаю, що таких робочих віз видано від роботодавців (вони називаються «освядчення») не більше півмільйона, і не факт, що всі, хто їх отримали, доїхали. Так що, я думаю, насправді, якщо є мільйон, то це дуже велика цифра. Нелегально працюють ну пару десятків тисяч, максимум, тут це сильно карається. Дуже багато, які беруть «освядчення», їдуть далі в Чехію та Німеччину. Звичайно, присутність наших людей відчувається. Заходиш у супермаркет і чуєш найчастіше, крім польської, російську мову. Тут дуже багато білорусів і дуже багато росіян - вони, виявляється, теж масово їдуть сюди працювати. І студентів дуже багато з наших країн.

- Чи надовго плануєш залишитися в Польщі?

- Так, планую надовго. Я до грудня був на так званому указі пробному, мені переглянули його і дали дозвіл далі жити, до певного строку, але, якщо все буде добре, буду і далі жити. Сім'ю поки не можу перевезти, але як тільки знайду щось пристойне за ціною і недалеко від роботи, то спробую перевезти сюди. До весни має звільнитися багато квартир, студенти поїдуть, буду шукати.

- У магазинах є українські продукти або інші товари?

- Українські продукти є. В основному всяка бакалія марки «Верес», вона сильно представлена - соуси, консервація. Колись купував макарони, вони теж виявилися українськими. Продукції з Кропивницького й області не зустрічав.

- Я не можу не запитати тебе про комуналку.

- Так, тут дорожче, але все в порівнянні. На комуналку більше витрачають ті, хто живе в багатоквартирних будинках. Там досить високий «чинш», те, що можна назвати аналогом нашої квартплати. За обслуговування будинку. У нових багатоповерхівках «чинш» становить десь 250 злотих, це небагато. А в старих будинках може досягати і 600 злотих. Чим старіший будинок, тим дорожче в ньому жити. У приватних будинках жити набагато вигідніше! А якщо брати тарифи на воду, на електрику, вони не вищі, ніж у нас, абсолютно можна порівняти.

- Чого тобі не вистачає саме нашого, Кропивницького, українського?

- Бракує спілкування з друзями. Звичайно, я можу, як ми з тобою, зідзвонитися, але просто поговорити, на пиво сходити ні з ким. Є знайомства серед українських емігрантів, я ходжу на різні зустрічі, тут діє багато цікавих проектів для тих, які переїхали, але так, щоб узяти когось, набрати ввечері в суботу і піти посидіти - такого немає. Цього найбільше не вистачає.

Про продукти... Не раз чув, що скаржаться наші: тут не таке все смачне, як у нас, - це неправда, просто, мабуть, люди, які довго живуть тут, забувають. Насправді продукти відмінні, вибір більший, є такі штучки, яких у нас не знайдеш, я навіть не знав про їхнє існування. І все абсолютно недорого, причому харчування обходиться, на мій погляд, дешевше, а якість продуктів вища.

- Земляків з Кіровоградщини не зустрічав?

- Щодня зустрічаю. Справа в тому, що в нашій фірмі працює жінка з Кропивницького, вона вже більше двадцяти років як переїхала. І все

- Ну давай, до зустрічі!

- Так я приїжджав на Новий рік, але не вийшло зустрітися. Від роботи мене ніхто не звільняв. І я працював віддалено з Кропивницького на свій сайт, хоч з сім'єю побув, а в місто всього один раз вибрався.