У Кропивницькому відбирають землю в дитячого будинку

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

«УЦ» в номері від 28 березня повідомляла про черговий земельний скандал у Кропивницького, яким, втім, нікого вже не здивуєш, оскільки скандали з виділенням ділянок в рекреаційних або прирівнюваних до них зонах трапляються постійно. Гостроту новому скандалу додає факт, що цього разу відбулася спроба захоплення не абстрактної зони відпочинку, а... дошкільного навчального закладу №1, більше відомого, як Дитячий будинок «Барвінок»!

Усе найкраще - дітям

Нагадаємо, що інформацію про цей випадок оприлюднив на апаратній нараді мер Кропивницького Андрій Райкович, причому наказав керівництву поліції не допустити будівництва приватного будинку на землі, що належить дитячому саду, «які б документи не були на руках у забудовників». Ми спробували розібратися в ситуації й відразу уточнимо, що мова йде не про три ділянки, нібито перепроданих під будівництво поруч з дитячими гойдалками-каруселями, а про одну, але суті справи це не змінює. Як нам розповіла директор дитячого саду Ольга Гречишкіна, це вже не перший випадок, коли якісь карабаси-барабаси позбавляють дітей місця для ігор і розваг. До речі, потрапити в дитячий садок можна тільки вузьким проїздом, залишеним між високими парканами щасливих власників ділянок колишньої дитячої власності.

Дитячий садок «Барвінок» існує з 1965 року, і це єдиний заклад подібного роду в місті, розташований у парковій зоні, що іменується в народі Горсад. Тут виховуються більше сотні дітей, причому багато - в інклюзивних групах. Фахівці кажуть, що скоригувати деякі особливості розвитку можна тільки в дитячому віці і тільки в особливих умовах тиші й комфорту. В нашому випадку - це можливість грати і займатися в старому фруктовому саду, який існував тут завжди на прилеглій території і колись був огороджений від проїжджої частини двох вулиць парканом.

Ольга Олександрівна розповідає, що тут завжди проводилися заняття та ігри, влаштовувалися свята, діти могли займатися вивченням природи в природних умовах. Ця прилегла територія і дерева на ній знаходяться на балансі дитячої установи, і навіть замінити дерево в саду можна лише з дозволу відповідної комісії міськради. Ясна річ, що і догляд за територією, і витрати повністю лягають на дитячий садок. Тому несподівана «пред'ява» на землю дитячого садка викликала у співробітників шок. Ольга Гречишкіна каже, що дізналася про це, так би мовити, з перших рук: «Ми помітили, що якийсь чоловік ходить по нашій території і розглядає її, як то кажуть, хазяйським оком. Я особисто поцікавилася, що тут робить стороння людина. Він дуже спокійно відповів, що оглядає ділянку, тому що це - приватна власність. На моє зауваження про те, що це територія дитячого садка, гість ніяк не відреагував і досі не прийшов, щоб розібратися в суті питання».

Ще один порівняно чесний спосіб...

Кажуть, що людина може залишатися спокійною в критичних випадках тільки тоді, коли прекрасно обізнана, «на що вона руку піднімала». Тим більше що схема вже досить апробована. Перше успішне захоплення частини «Барвінка» сталося ще в 2009 році. Ольга Олександрівна показує: «Ви заїжджали до нас між цими високими парканами. Так ось, усі ці особняки були побудовані уздовж вулиці Суворова на нашій прилеглій території! І теж невідомо, яким чином її "нарізали" для приватного будівництва. Правда, тоді ніхто особливо не прийшов оглядати свої ділянки, а просто почали ставити паркани на нашій землі. Ми звернулися в управління освіти, потім разом з Ларисою Давидівною Костенко вимагали припинити будівництво, але підтримки в міськраді так і не отримали. Зате отримали сусідів, які створюють нам багато незручностей. Деякі будинки зведені на наших комунікаціях, і ми до сих пір не можемо встановити, чи не врізалися вони в нашу водопровідну мережу».

Цілком імовірно, що забудовники можуть змінити цільове призначення ділянки і спорудити по сусідству з дитячим садом який-небудь ресторан або лазню. Вони просто знищать зелену огорожу й дерева і впритул піднімуться до штрафного майданчика дитячого футбольного поля. Уявляєте, як поруч з дитячим майданчиком будуть ритися котловани, працюватиме будівельна техніка, зводитися будівлі?

Відзначимо, що створена за розпорядженням мера комісія намагається встановити «крайніх», але зробити це не так просто. Справа в тому, що прилеглій території дитячого саду не присвоєно кадастровий номер, але це тільки формальний привід вважати цю землю вільною для забудови. Існує ціла низка документів, зокрема акт на землю 1993 року, є ситуаційний план, де чітко видно, що це територія дитячого садка, є План благоустрою міста, в якому відповідальність за прибирання та утримання прилеглої території покладено на дитсадок. Чому чиновники затримували присвоєння кадастрового номера дільниці, займаній дитячим садком, і чому це було зроблено блискавично у випадку з «прихватизацією» - загадка.

Як сталося, що громадська земля потрапила в приватні руки, нам прокоментував член постійної комісії Кропивницького міськради з питань архітектури, будівництва, реклами, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища (земельна комісія) Сергій Капітонов: «На засіданні земельної комісії обставини справи доповідають фахівці управлінь архітектури й земельних відносин. Вони розповідають і показують, де розташована земельна ділянка, які є зауваження, чи немає порушень, і роблять висновки, на основі яких члени комісії приймають рішення. Наскільки я знаю, нам не доповідали, що ці ділянки є територією дитячого садка. Пам’ятаю, що одного разу земельна комісія не підтримала проект рішення про виділення там ділянки під забудову, можливо, що проти голосував я, бо було недостатньо інформації. Тим не менше, це питання знову винесли на сесію, де доповідач теж не повідомив про усі обставини справи, на основі чого депутати підтримали проект рішення. Вважаю, що це 100-відсоткове введення депутатів у оману, але причини можуть бути різними – і халатність, і умисел. У нас таке буває часто. Я ще в 2015-му році піднімав питання про заборону роздачі земель у сосновій алеї на вулиці Куроп’ятникова, але нічого не змінилося. По ситуації з дитсадком скажу, що все повинна встановити комісія і потім приймати рішення. Коли в сесійній залі розглядається земельне питання, ми завжди запитуємо архітектуру, чи є зауваження по проекту рішення? Зауважень архітектури не було».

Право чи необхідність?

Дійсно, схема досить проста. Хтось із «фахівців» знає про наявність потенційних ділянок для забудови і робить доповідь, не дуже вдаючись у деталі. Депутати голосують, адже вони не зобов'язані в кожному випадку виїжджати на місце, тим більше що на графічній моделі не завжди можна показати, чия це територія насправді. Можливо, на депутатів магічним чином подіяла преамбула проекту рішення сесії «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою стосовно відведення земельних ділянок учасникам АТО»? Можливо, тому що законодавство передбачає першочергове безоплатне виділення ділянок для будівництва учасникам АТО або ООС. Проте і для цієї категорії громадян повинні бути обмеження, адже мова все частіше йде про тривіальну спекуляцію земельними ділянками. З'явився навіть спеціальний термін - «транзитний власник», тобто учасник АТО, який отримує землю для будівництва (в місті - до 10 соток, в селі - для ведення господарства - до 2 гектарів) і відразу продає її в інші руки. Напевно, при ухваленні рішення треба виходити з реальних житлових умов, адже одна справа, коли людина бере ділянку для поліпшення житлових умов, і зовсім інша - коли для продажу.

На жаль, це не наш рівень, а проблема всеукраїнського масштабу. У Верховній Раді вже зареєстрований проект змін до Закону «Про заміну на грошову компенсацію права на першочергове отримання землі для учасників бойових дій», правда, в цьому випадку втрачається весь сенс чинного закону...

Повторюся, розібратися з обставинами зменшення розмірів території дитячого садка на 30 соток буде непросто. Створена для цього комісія вже провела засідання, підсумком якого став запит до обласного архіву з приводу вивчення необхідних документів. Треба буде встановлювати, чому в рішеннях про надання трьох ділянок у «Барвінку» вказана вулиця Карусельна, яка розташована зовсім в іншому місці? Збіг? Хотілося б вірити. Схоже, що і в цьому випадку, як і в випадку з Лісопаркової, чиновники-землевпорядники настільки вміло помиляються, що виправити прорахунки можна тільки через суд, який у нас і не дуже швидкий, і не зовсім справедливий.