У Кропивницькому триває водопровідна революція
Сергій Полулях, «Україна-Центр»
Крім будівництва нової арки Райковича, ведеться масштабна реконструкція головних водопровідного і каналізаційного колекторів. Причому реконструкція проводиться за допомогою нових технологій, що безпосередньо впливатиме і на якість води.
Зараз монтажники практично закінчили прокладку лінії від заглушки головного введення міського водопроводу біля «Катюші» і до камери, що знаходиться в районі транспортної розв'язки між стадіоном і педуніверситетом. У тонкощі технології прокладки пластикових труб нас посвятив інженер Євген Горщук.
Під час реконструкції головного водопровідного колектора відбувається прокладка пластикової труби діаметром 500 мм всередині старої труби діаметром до 1000 мм. Це набагато спрощує і здешевлює роботу, тому що не потрібне тотальне розриття міських вулиць, як це буває при заміні металевих труб. Євгену доводилося працювати в багатьох містах України, останні три роки він з бригадою трудиться в Кіровоградській області. В активі колективу не тільки робота на поверхні, але і заміна дюкерів, тобто трубопроводів під водними об'єктами біля Олександрії, Знам'янки та Світловодська.
Проблема переходу з металу на пластик - у технології з'єднання стиків, а ще - способі з'єднання сталевої та пластикової частин водопроводу. Частини пластикової труби товщиною до 50 мм зварюються або паяються, а насправді сплавляються за допомогою стикового верстату. У ньому обидві частини труби затискаються, центруються по осях. Спеціальною фрезою робиться свіжий розріз, це підготовка самого стику, причому місце зварювання не повинне знаходитися на відкритому повітрі більше трьох хвилин, інакше пластик окислюється. Потім між частинами, що зварюються, вводиться нагрівальний елемент, так звана сковорідка, яка за допомогою спіралі, нагрітої до 200 і більше градусів, розплавляє обидва кінці труби, після чого нагрівальний елемент видаляється й обидві частини стискаються при тиску до 160 атмосфер. Процес нагрівання триває до п'яти хвилин, і близько 40 хвилин відбувається процес стиснення, сплаву і затвердіння.
При гарній погоді за день вдається зварити і помістити за допомогою екскаватора всередину старої труби батіг пластикової труби довжиною до 400 метрів. Але при поганих умовах, особливо в туман, труби не зварюють, а взимку для підтримки потрібної температури стики зварюють у наметах. Таким чином у Кропивницькому вже пройдено близько чотирьох кілометрів, включаючи і реконструкцію відрізка водопроводу від Холодних ключів.
Примітно, що пластикова труба вводиться всередину старої металевої, яка набагато більша діаметром. «УЦ» вже писала, що через зупинку багатьох промислових підприємств потреби міста у воді істотно знизилися в порівнянні з 70-80 роками минулого століття, коли проектувався і будувався водогін «Дніпро-Кіровоград». Через це труба основного колектора була заповнена водою тільки наполовину, що прискорило процес корозії і збільшило кількість скарг на якість води. Адже фахівці знають, що системи без води дуже швидко виходять з ладу, просто іржавіють і заповнюються осадом. Ці старі труби проржавіли настільки, що навіть мисливцям за металом користі не принесуть. Тому вони так і залишаться догнивати, але не вплинуть жодним чином на пластикові труби. За рахунок того, що пластикові труби не схильні до ні корозії, ні окислення, покращиться і якість води у міських мережах.
Зменшення діаметра, навіть при зниженні кількості води, має привести до підвищення тиску в системі. Щоб уникнути перепадів тиску і гідроударів, у розподільній камері, звідки вода буде подаватися на різні напрямки, монтується автоматичний регулятор тиску, щось на зразок редуктора. Ясна річ, замінені й засувки, причому нові набагато компактніші радянських.
Якщо з роботою на відкритих просторах у монтажників проблем, як правило, не виникає, то робити переходи з металу на пластик у камерах, тобто в обмеженому просторі, набагато складніше. Найважче - підготувати місце в камері для установки зварювального або стикового верстату, тому що це досить громіздка споруда. Це на металі всю роботу зі з'єднання виконувала практично одна людина - зварювальник, а зараз зварювання труб - це колективна робота. Але нікуди не поділися і «принади» роботи водопровідників - вода, бруд, тіснота.
Іншою трудністю є невідповідність схем, де начебто і зазначено місце розташування комунікацій, але насправді вони часто виявляються зовсім не там, де повинні бути. Останній приклад - зробили розкоп на проїжджій частині біля пам'ятника-сівалки, а магістраль виявилася в парку. Про це не знали навіть у водоканалі. Здається, що раніше прокладали труби хто як хотів, в місці обладнання розподільчого пункту біля стадіону видно хаотичне нагромадження старих комунікацій - в розкопі у різних напрямках проходять чотири або п'ять труб різного діаметру і два електричних кабелі.
Не секрет, що експлуатація старого колектора і мереж меншого діаметру вже перетворилася на бій з тінню, коли ліквідація пориву в одному місці фактично провокувала порив поруч. Правда, і пластик не дає стовідсоткової гарантії, про що свідчить недавня аварія, яка залишила без води півміста. Кажуть, що не витримала тільки що укладена заводська пластикова труба. До речі, якість монтажу перевіряється на кожній укладеній ділянці за допомогою гідравлічних випробувань, які тривають не менше доби при підвищеному тиску.
Після реконструкції головного водопровідного колектора настане черга і розвідних мереж, і, можливо, незабаром прийде час, коли про щоденні аварії на водопровідних мережах будуть згадувати хіба що в історичних хроніках.
