Якими травмами відзначився початок навчального року на Кіровоградщині для шибайголів
Любов Попович, Анна Добрань, «Кіровоградська правда»
Минули перші тижні навчання у школі, і в коридорі травмпункту обласної дитячої лікарні стало людніше. Сюди прибувають перші «поранені» у шкільних баталіях. Разом із мамами і бабусями чекають під кабінетом лікаря, сьорбають носами і шкодують про невтримане шило в одному місці, бо тепер гарантовано будуть обмежені у русі гіпсом як мінімум на місяць. Чому школярі не дотримуються правил безпеки і до чого це призводить, дізнавалася «КП».
З початку вересня в травмпункті обласної дитячої лікарні зареєстрували два десятки шкільних травм. Здебільшого це забої м’яких тканин і носа, забійні рани, переломи рук і розтягнення зв’язок, повідомили у медзакладі.
– Мамо, я на уроці фізкультури вибила палець. Рука опухла, болить, – зірвала телефонним дзвінком з робочого місця колегу десятилітня Аня. Похід у травмпункт, рентген і вердикт лікаря, на щастя, не налякав, п’ятикласниця обійшлася синцем і розтягненням м’язів. Після кількох процедур вдома швидко забуде про травму, чого не скажеш про інших пацієнтів, які потрапили до лікаря того дня.
– У черзі наслухалися про такі «баталії» у шкільних коридорах… Двоє хлопчиків бігли назустріч і зіштовхнулися лобами, інший сидів, напевно, з переломом після підніжки товариша, ще хтось невдало впав і травмував руку, – розповідає мама п’ятикласниці Тетяна і додає, ці дитячі пустощі потім виливаються у нерви і кілька годин чекання на прийом лікаря, рентген, гіпсування…
Натомість медики сплеск травматизму більше пов’язують із сезонністю і віком, аніж із початком навчального року. Кажуть, взимку під час ожеледиці більше травмуються люди літнього віку, а влітку – діти, бо падають з дерев і велосипедів.
– Ми не фіксуємо сплеск травматизму з початком навчального року. Буває, що упав на фізкультурі, на перерві, усе життя так відбувається і нічого особливого у цьому немає. Нині не відзначаємо перевищений шкільний травматизм. У нас усе на середньодержавному рівні. Немає критичної ситуації, що зі школи одним за одним везуть до нас. Серйозних травм немає, до стаціонару не кладемо. Це у дорослих: ожеледиця почалася – травмпункт завалений, у дітей такого немає. Можливо, взимку у дітей травматизм менший, ніж влітку, бо в теплий період велосипеди, дерева тощо частіше стають причиною травм, – розповів «КП» завідувач відділенням травматології обласної дитячої лікарні Микола Пристайко і закликав бути обережними дітей і уважними батьків, бо тепло ще триває і малих бешкетників ще тягне на вулицю.
Директорка Кропивницької загальноосвітньої школи №30 Наталія Вельгун зазначає, діяльність закладу освіти з питань збереження життя і здоров’я дітей визначена спеціальним «Положенням про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти».
– Двічі на рік питання травматизму ми обговорюємо на засіданні педагогічної ради. Залежно від шкільної статистики приймаємо рішення. Обов’язковими є бесіди з безпеки життєдіяльності, що проводить із учнями класний керівник щотижня. Зміст бесід затверджує директор школи. Цикл таких бесід розробляємо окремо для учнів початкових класів, і окремо для основної школи. Як і в усіх закладах педагоги спостерігають за учнями в міжурочний та післяурочниий час, і в період погодних ускладнень чергування посилюємо більшою кількістю людей, – розповідає очільниця навчального закладу і додає, обов’язково проводять роз’яснювальну роботу з батьками. Проте все одно травматизм трапляється і під час освітнього процесу, і в побуті. Серед травм під час освітнього процесу переважають забої та розтягнення м’язів, здебільшого це стається на уроках фізичної культури, хоча кожен урок починається з інструктажу з техніки безпеки.
– На мою думку, зниженню рівня травматизму сприяє і рівень культури наших учнів, адже трапляються травми внаслідок штовханини чи необережних рухів. З метою уникнення такої поведінки ми проводимо як загальні бесіди, так і індивідуальну роботу. Вважаю, що повною мірою убезпечитися від травматизму неможливо, проте працювати на упередження потрібно з метою максимального зниження його рівня, – підсумувала Наталія Вельгун.
