Тепер без Панченка

Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

Він був винятком з усіх правил. Уродженець Одеської області, доцент кафедри літератури народів СРСР престижного Одеського державного університету, він переїжджає до Кіровограда. Доцентом кафедри української літератури. На ті часи це було навіть не зниження, а заслання, на перший погляд.

Усьому виною Винниченко. Фігура цього великого письменника і політика так зацікавила Володимира Євгеновича, що він вирішив попрацювати в наших краях, вивчаючи Винниченка і все, з ним пов'язане.

Панченко моментально став мало не культовою персоною в Кіровограді. Лише через рік свого життя в нашому обласному центрі він, по суті, створює обласну організацію Спілки письменників. Письменники у нас були і до цього - багато, і талановиті, і всесвітньо відомі. Але свого місцевого відділення спілки не було. Володимир Євгенович створив.

Панченко повернув Україні Володимира Винниченка. На початку минулого століття наш земляк, який народився в Єлисаветграді, був найуспішнішим літератором України, його п'єси ставили в театрах усієї Європи, а потім і впливовим політиком - прем'єр-міністром УНР, потім головою Директорії. Спасибі, Володимире Євгеновичу.

Всього через шість років після приїзду до Кіровограда Панченко був обраний народним депутатом України на перших демократичних виборах. Так, тоді були такі часи, вибирали не обов'язково багатих, вибирали гідних.

Після закінчення каденції Панченко залишився в столиці, став віце-президентом Києво-Могилянської академії. В'ячеслав Брюховецький, який відтворив академію в 1991 році, колись в інтерв'ю «УЦ» говорив, що бачить своїм наступником тільки Панченка. Але Володимир Євгенович відмовився зайняти почесне місце. Як сказав теж в інтерв'ю нашій газеті, адміністративне навантаження відніме можливість займатися творчістю.

А він був творцем. До останньої хвилини життя. Світла пам'ять.