Інтерв’ю з кропивницьким суддею, який розглядав справу про замах на життя прокурора

Юхим Мармер, «Україна-Центр»

Ну ось тепер і суддя Олексій Мягкий їде. Представник знакового для нашого міста прізвища поповнить багатотисячну армію професіоналів з Кропивницького-Кіровограда, що перебралися до столиці. Йому запропонували престижну роботу в солідній адвокатській конторі, і він цю пропозицію прийняв. Але, схоже, прощання з рідним містом і з суддівською мантією вже зім’яте...

Якщо дуже коротко, то ця резонансна історія в стилі 90-х виглядала приблизно так: суддя Ленінського райсуду Олексій Мягкий, який відпустив з-під варти підозрюваного в обстрілі будинку прокурора Артема Бреуса такого собі Шатохіна, заявив про тиск на нього прокуратури і звільнився за власним бажанням. Як то кажуть, ясно, що нічого не ясно. Спробуємо переказати події трохи детальніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

На суддю з Кропивницького, який відпустив підозрюваного в замаху на прокурора, завели справу

Вища рада правосуддя звiльнила суддю Ленінського райсуду

Отже, 2 жовтня 2019 року в поліцію надійшла заява від прокурора Кіровоградської прокуратури про те, що напередодні ввечері до його будинку прийшов сусід з цілою компанією, кричав, погрожував і навіть стріляв у бік будинку, де в цей час були дружина і двоє дітей. По суті, вчинив замах на життя.

За версією слідства, цим сусідом виявився відомий у вузьких колах Костянтин Волков на прізвисько «Футболіст», який нібито таким чином мстився прокурору за кримінальну справу проти його друзів. Волков після інциденту зник.

Там же, на місці злочину, засвітився такий собі Олександр Шатохін, який того вечора з друзями заїжджав до свого знайомого Волкова.

4 жовтня Ленінський суд в особі судді Олексія Мягкого не обрав підозрюваному Шатохіну жодного запобіжного заходу. Хоча відомо, що підозрюваний також звинувачується в умисному вбивстві за участі ще двох осіб і перебуває під домашнім арештом у цій справі.

Прокуратура не погодилася з вердиктом Олексія Мягкого, подала апеляційну скаргу і завела на Мягкого справу про винесення неправосудного рішення.

15 жовтня Кропивницький апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції щодо запобіжного заходу без змін.

У свою чергу, суддя Мягкий поскаржився до Вищої ради правосуддя на тиск з боку прокуратури Кіровоградської області.

А вже 22 жовтня Вища рада правосуддя прийняла рішення звільнити Олексія Вікторовича Мягкого з посади судді Ленінського районного суду за власним бажанням.

Вся ця історія викликає велику кількість запитань, і, щоб хоч трохи прояснити ситуацію, пов'язану з відставкою відомого судді «за власним бажанням», ми вирішили звернутися безпосередньо до Олексія Мягкого.

- Олексію Вікторовичу, давайте відразу розставимо всі крапки над «i»: пов'язане ваше звільнення з описаними подіями?

- Ні, ніяк не пов'язане.

- Але якщо зіставити ваші слова з інформацією, яка зараз мусується в ЗМІ, то картина виходить зовсім інша: мовляв, ви винесли вердикт у одній гучній справі, з цим вердиктом навіть один із суддів апеляційного суду, який переглядав рішення, не погодився, тим більше з ним не погодилася прокуратура, і після цього ви звільнилися. Йдеться про розгляд питання щодо затримання громадянина Шатохіна.

- Знаєте, Юхиме Леонідовичу, є така фраза, що гірше брехні є не до кінця розказана правда.

- Абсолютно точно. Напівправда гірша за брехню.

- Так. Засоби масової інформації, які про це пишуть, якраз і виділили з контексту те, що їм потрібно було, і залишили осторонь ті моменти, які є відкритими, які у всіх на очах. Коли ці ЗМІ писали, що я виніс рішення, яке невигідне прокуратурі, і внаслідок цього під тиском на мене з боку прокуратури я і звільнився, забули один істотний момент. Вони посилалися на рішення Вищої ради правосуддя по моєму звільненню, але в рішенні Вищої ради правосуддя є посилання - заява від якого числа розглянута. А розглядалася моя заява про звільнення за власним бажанням від 16 вересня. Тобто це не те, що моя заява була подана до винесення цього судового рішення, це було навіть до тих подій, які пов'язані з пострілами в будинок прокурора, які сталися 1 жовтня.

Більш того, пропозиція і переговорний процес з адвокатською фірмою, в якій я буду працювати, велися з серпня, про що свідчать мої поїздки в Київ і дні відпустки на цей час. Тому хронологічно з моїм звільненням ніяк не можуть бути пов'язані ні ця справа, ні якісь дії прокуратури щодо внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань за те, що я прийняв нібито завідомо неправосудне рішення...

- Поясніть, будь ласка, в чому все-таки проявився тиск прокуратури на вас у даному випадку?

- Тиск проявився в одному: по відношенню до мене були внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо нібито завідомо неправосудного визначення, яке я виніс 4 жовтня 2019 року, відмовивши в обранні запобіжного заходу Шатохіну.

Тут, на мою думку, полягав тиск, у тому, що розслідування злочинів, скоєних суддями, віднесене до юрисдикції лише Державного бюро розслідувань (крім корупційних, які розслідує НАБУ). У прокуратурі Кіровоградської області сформувалася практика перенаправлення заяв, у яких мова йде про вчинення працівниками правоохоронних органів і суддями злочинів, в ДБР, але щодо мене прокуратура області сама вирішила відразу внести відомості до реєстру, причому в моєму випадку вони не подивилися на те, що воно непідслідне слідству прокуратури області. Ось в цьому і полягає тиск. Та ще й поквапилися зробити це до розгляду апеляційної скарги. А раптом апеляційний суд скасував би моє рішення і підтвердив їхню правоту, сказавши, що я незаконно все зробив? Можу тільки припустити, що це було зроблено з метою упередити, щоб іншим не хотілося приймати незручні прокуратурі рішення. І в цьому я теж побачив ознаки тиску...

- Напевно, це межа неетичності - просити суддю прокоментувати його ж рішення. Я запитаю більш тактовно: якби вам довелося ще раз слухати цю справу, ваш вердикт міг бути іншим?

- На підставі тих самих документів - на жаль, ні. Слідчий суддя, зрозумійте, зв'язаний тим, що йому принесли. Маючи докази, які принесли сторона звинувачення і сторона захисту, я не міг прийняти іншого рішення, що і підтвердило мою правоту в апеляційній інстанції. А ось якби принесли інші докази, я не виключаю, що рішення могло б бути іншим.

- Репутація підозрюваного Шатохіна абсолютно однозначна. Чи можна судити людину, не враховуючи її бекграунд?

- Враховувати потрібно все. Але є фактичні докази, на які посилається слідство у конкретній справі, а є характеристика особистості в цілому. Тобто характеристика особистості теж враховується. Але вона не може превалювати над фактами, які повинна довести сторона обвинувачення.

- Ну а якщо людина в цей час знаходиться під домашнім арештом і виявляється на місці злочину?

- Це не могло бути предметом розгляду при застосуванні запобіжного заходу в новій справі, а могло стати підставою для зміни домашнього арешту на більш жорсткий запобіжний захід у тій справі, де він застосований.

- Олексію Вікторовичу, скільки років ви працюєте суддею і чому вибрали цю професію?

- Суддею працював дев’ять років і три місяці. До цього був помічником прокурора Ленінського району Кіровограда, потім прокурором прокуратури Кіровоградської області. Чому вирішив стати суддею? Тому що в 2009 році, коли це рішення було прийнято, я вважав, що це вершина кар'єри для будь-якого юриста. Це найкращий щабель кар'єри, на якій може реалізуватися правник. Тому я подав документи до кваліфікаційної комісії та згодом був призначений суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда. І довгий час отримував від цієї роботи велике задоволення, про що ні краплі не шкодую.

- За час вашої роботи суддею траплялися спроби тиску на суд у вашій особі?

- Так, було таке. Розумієте, у кожного судді є обов'язок, не право, а саме обов'язок: якщо він у чомусь бачить найменшу спробу тиску на нього, він зобов'язаний про це повідомити генерального прокурора і Вищу рада правосуддя. В іншому випадку, якщо він цього не зробить, це підстава для дисциплінарної відповідальності.

У мене був факт анонімного СМС-повідомлення, де мене попереджали про можливість підкидання мені грошей і заборонених речовин через те, що я не виношу рішення на користь слідчих органів. Я, відповідно, одразу повідомив Вищу раду правосуддя і генерального прокурора і згодом отримав результат, що розгляд було спущено на Генеральну прокуратуру і Державне бюро розслідувань. А потім ДБР відмовило у внесенні даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На цьому все і закінчилося.

- Погодьтеся, прагнення юриста стати суддею в нашій країні виглядає абсолютно нормальним.

- Так.

- А ось відставка за власним бажанням - це велика рідкість. Якщо, скажемо так, ваша незгода з точкою зору прокуратури тут ні при чому, тоді з чим конкретно пов'язане рішення звільнитися за власним бажанням?

- Рішення дійсно рідкісне, але зовсім не унікальне. А ось з чим воно пов'язане? Бажання піти пов'язане з тягою до розвитку. Я довго був без повноважень і в цей час активно вивчав англійську мову, знайомився з правовою системою Америки й Англії, порядком здійснення правосуддя в цих країнах. Тоді і прийшла ідея спробувати себе в чомусь новому, в адвокатурі. Тому років зо два тому я захотів стати адвокатом, здав відповідні іспити і недавно отримав адвокатське свідоцтво. Я за родом своєї діяльності бачу, де є прорахунки в роботі слідчих органів, де є прорахунки в роботі органів прокуратури. Я вважаю, що адвокати, захищаючи клієнта і вказуючи на недоліки слідства, дають йому можливість не допускати їх надалі, роблячи роботу правоохоронних органів більш якісною. І ось ця сукупність факторів, які знайшли свій збіг в одній точці, і спонукала мене написати заяву на звільнення. У ці фактори включалася і недостатнє суддівська винагорода, і незахищеність суддів, і хороша пропозиція від міжнародної адвокатської компанії, в яку я йду працювати. Але основне - це бажання розвиватися, розкрити себе ще в якійсь одній сфері.

- У зв'язку із зареєстрованим розслідуванням щодо вас який розвиток подій ви взагалі самі передбачаєте?

- Не знаю, чесно. Можна передбачити все що завгодно.

- Але ви ж алгоритм їхніх дій можете прорахувати?

- На жаль, ні. Безумовно, будь-який слідчий, побачивши моє рішення, прочитавши його, прочитавши рішення апеляційного суду, яким ухвалу залишено без змін, зрозуміє, що тут якогось навмисного винесення завідомо неправосудного рішення немає апріорі. Тому я спокійний і оптимістично налаштований.