Міський голова Кропивницького відзвітував перед громадою

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Якщо проводити історичні паралелі чи аналогії, то присутнім на цьогорічному звіті міського голови міста Кропивницького могло здатися, що ми повернулися в минуле років на сорок чи й більше. Причому в кращий його варіант. Нагадаємо, що в тому «совку» навіть рокам чи періодам присвоювали імена типу «п’ятирічка якості», і тоді теж рапортували про зведені будинки, мости, лікарні, школи чи нові тролейбуси. Але є суттєва відмінність, оскільки про всі ці речі доповідалося тут і зараз, коли більшість невеликих українських міст не розвиваються, а виживають, звівши зусилля місцевої влади на підтримання сякої-такої життєдіяльності…

Картинки з глядацької зали

Як нагадав Андрій Райкович, попередній звіт міського голови відбувся рівно рік тому, а взагалі це четвертий подібний захід, коли мер звітує про діяльність своєї команди, тому намітилися певні традиції. Можна відзначити, що мерський звіт стає знаковою подією в суспільному житті, і поточний не став винятком – у залі спостерігався справжній ажіотаж. На звіті вперше побував голова Кіровоградської обласної державної адміністрації, і це виявилося для Андрія Балоня знайомством з активом обласного центру. Він навіть виступив і спробував у короткій промові окреслити принципи співпраці з місцевим політикумом і бізнесом. Основним завданням місцевої влади він назвав наповнення бюджету, що складно зробити без потужних інвесторів, але відзначив, що маємо для цього умови, тим більше що місто робить «впевнені кроки в правильному напрямку».

Як завжди, перед звітом демонструвався відеосюжет про опитування мешканців, який вирізнявся як тривалістю, так і тональністю, але повіримо ведучому Дмитру Кобцю, що думка респондентів була майже збалансованою, в сенсі вдячних і критичних зауважень на адресу міського голови. В усякому разі, після такого кіно бажаючих критикувати мера, як це бувало раніше, причому часто абсолютно безпідставно, не виявилося.

Люди слухали звіт уважно, потім активно задавали запитання й отримували вичерпні відповіді. Але, мабуть, таки варто давати можливість журналістам задавати запитання окремо від представників квартальних комітетів і громадськості, бо деякі виступи явно тягнули на зрежисовані заздалегідь теми. Тим більше що голови квартальних комітетів мають прямий доступ до місцевої влади, як і до депутатського корпусу, тому запитання від них дещо затягнули час звіту, але сам текст подавався динамічно, і мер практично не вийшов за рамки оголошеного ведучим регламенту. Доповідь не була схожою на канцелярський текст, та й сам Андрій Райкович на початку сказав, що це швидше можливість згадати, порадитись з громадою та депутатським корпусом, намітити перспективи, і взагалі, «потрібно осмислити зроблене».

Зроблено багато, але…

Зрозуміло, що без цифр і фактів не обійтися, але всі вони подавалися не в плані досягнень чи успіхів, а в контексті системного підходу до вирішення проблем міста, як основи ідеології, запропонованої Райковичем. Він вкотре пояснив, що більшість проектів стали можливими лише завдяки прагматичному підходу до їхньої реалізації та продуманому використанню коштів, бо міський бюджет – це «класичний консервативний документ, від якого чекають максимуму», але отримують набагато менше. Разом з тим реалізація цілого ряду амбітних завдань довела, що місто здатне братися за масштабні проекти й має для цього відповідний промисловий та інтелектуальний потенціал. Цим можна пишатися, нагадав Андрій Райкович: «Для міст-мільйонників збудувати будинок – пара дрібниць, але для нас це свято, справжній прорив».

«УЦ» постійно писала не лише про всі ці проекти, але й про хід їх реалізації, проте варто нагадати, що цей рік став справжнім проривом і на інших напрямках. Про житловий будинок на Жадова, збудований за кошти міського бюджету, ми щойно згадали, окрім цього, було капітально відреставровано Полтавський міст, який півтора десятиліття використовувався в статусі аварійного. Рух по ньому розпочався практично одночасно з відкриттям руху по відремонтованій вулиці Кропивницького, що нарешті зробило можливим коротке й швидке сполучення центру міста з віддаленими районами. Райкович не приховує, що будівництво арки в районі заводу Ельворті стало особливою подією не лише для міста, але й для нього особисто: «20-го вересня 2019-го року я відчув, що це момент істини, і це зробили ми всі разом».

Окрім прямих преференцій для мешканців, реалізація цього унікального проекту дозволяє по-іншому оцінювати дії місцевої влади, бо наявність ефективної транспортної інфраструктури є чи не головним показником розвитку будь-якого міста. Лише за цей рік було капітально відремонтовано кілька десятків основних транспортних магістралей, що було по достоїнству оцінене водіями та пасажирами. До цього слід додати й відновлення комунальної мережі пасажирського транспорту великої місткості, який знову зробив можливим надійне сполучення між усіма віддаленими мікрорайонами. Збільшення кількості автобусів і тролейбусів, у т.ч. з автономним ходом, буде тривати й у наступному році.

Власне, усі проекти нинішньої влади зав’язані на одне – створення комфортного міського середовища, яке утворюється з безлічі складових, які не можна розглядати відокремлено від інших і які органічно вписуються в 10 програм міського голови. Це і відремонтовані заклади охорони здоров’я, зокрема, недавно відкрита жіноча консультація №1, і ремонти шкільних спортивних залів, і придбання комп’ютерного обладнання для шкіл, і виділення коштів на пільгові соціальні проекти, і турбота про учасників АТО та їхні родини, і вшанування пам’яті загиблих, і багато-багато іншого.

Слід відокремити й програму централізованого теплозабезпечення, яка діючій владі дісталася у вкрай розбалансованому й технічно застарілому стані. Андрій Райкович наголосив, що ліквідувати систему централізованого теплозабезпечення, як пропонують деякі активісти, неможливо, бо до складу новоствореного комунального підприємства входить і ТЕЦ, яка залишається стратегічним об’єктом генерації електроенергії. Вона потребує модернізації, як у цілому й уся система теплозабезпечення, але проект перебуває в стадії вивчення та розробки. Місту вдалося реформувати систему теплозабезпечення селища Нового, яке в цьому році стає повноцінним мікрорайоном Кропивницького, і це буде успішно реалізований адміністративно-територіальний проект.

Повторимося, що про все це писала «УЦ», як і про новенький центр надання адмінпослуг, який наступного року почне працювати в приміщенні колишнього кібернетико-технічного коледжу, розширивши число запропонованих послуг до 300. Це теж до питання підвищення якості обслуговування та рівня комфортності. Кожна позиція, перерахована мером, мала логічне обґрунтування та пояснення, багато зроблено, але не менше планується зробити й наступного року, бо цього потребує наше життя. Звідси й запитання «України-Центр» щодо планів балотуватися на наступний термін.

На відміну від політиків-теоретиків, які про своє бажання стати мером готові заявляти будь-коли та будь-де, Андрій Райкович був обережним щодо прийняття такого рішення: «Не прийняв. Фальстарти до добра не доводять. Ні я особисто, ні молоді спеціалісти, які працюють зі мною в команді. Нам є над чим працювати, тому зарано сьогодні приймати рішення. Ми приймали рішення служити громаді міста не в залежності від посад, які будемо займати. У цьому я переконаний стовідсотково».

Таку відповідь зустріли оплесками, хоча, якщо вибори призначать на 20 жовтня 2020-го року, громада вже повинна мати чіткий орієнтир, адже люди, якщо так можна сказати, розкуштували справи чинної влади й хотіли б продовження бенкету, хотіли б і надалі отримувати подарунки у вигляді новобудов чи нової якості послуг.

Одним з важливих питань, з огляду на екологічні та соціальні наслідки, є питання реконструкції чи спорудження нової набережної, про що теж запитав кореспондент «УЦ». Мер повідомив, що йде копітка робота над складним у технічному й фінансовому плані проектом, для реалізації якого потрібно залучати державні кошти, адже попередня вартість вже тягне на 200 мільйонів гривень. З цим важко не погодитись, більше того, до проекту, який повинен передбачати й реанімацію самого Інгулу, потрібно залучати й обласну державну адміністрацію. Річка практично висохла у своїх витоках, які знаходяться на території іншого району. Андрій Райкович навіть пожартував, що вклонився б у ноги тому, хто так просто виконає цю роботу, як про неї розповідає, проте бачить пріоритет у реконструкції центральної площі – площі Героїв Майдану.

Усі отримані запитання взяті на контроль, і міська влада буде сприяти їх реалізації, особливо таких потрібних, як створення аптечної мережі, можливо комунальної, у віддалених районах. Будувати – це в межах компетенції та можливостей органів місцевого самоврядування, на відміну від питань подолання негативних явищ. Андрій Райкович повідомив, що Апеляційний суд поставив під сумнів необхідність і бажання влади боротися з проявами корупції, поновивши на посаді звільненого чиновника, натомість є інший приклад, коли правоохоронні органи області зробили все, щоб дискредитувати порядну людину, через що успішний фахівець був змушений навіть виїхати з міста.

У своїх відповідях мер намагався бути щирим, не забувати відзначати й однодумців та всіх, хто працював цей рік на добробут міста: «Я вдячний всім вам за порозуміння та терпіння, за підтримку. Вдячний всім нам за те, що ми будуємо рідне місто, і закликаю будувати місто разом». У відповідь пролунали овації…