Кредит, електроенергія, зарплати... Чому дорожчає вода на Кіровоградщині
Сергій Полулях, «Україна-Центр»
Обласне комунальне виробниче підприємство (ОКВП) «Дніпро - Кіровоград» оголосило про намір у черговий раз підвищити тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Практично миттєво відреагували колишні комуністи, які навіть влаштували мітинг перед будівлею Кіровоградської облдержадміністрації з вимогою припинити «тарифний геноцид». Не залишилися осторонь і місцеві інтернет-ресурси, які відразу присудили ОКВП пальму першості за найдорожчу воду в Україні.
Однак мітинги проходять, а караван іде, тобто процедура підвищення тарифу триває, і 24 січня на території Кропивницького водопровідно-каналізаційного господарства відбулося відкрите обговорення проекту постанови «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141 щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на 2020-й рік для ОКВП "Дніпро-Кіровоград"». Інакше кажучи, в одноосібному бажанні підняти тариф звинувачувати тільки водовід складно, тому що останнє слово залишається за регулятором. З іншого боку, регулятор не затверджує тариф, який не бере цифри зі стелі, а оперує даними, наданими з місць, в нашому випадку - ОКВП.
До 2012 року у великих містах області працювали міськводоканали, які купували воду у водоводу «Дніпро-Кіровоград», але були йому вічно винні, що в підсумку тягло за собою борги водоводу перед обленерго і постійні обмеження в подачі води. Потім відбулося об'єднання всіх водоканалів у єдину структуру, що подавалося як необхідна і єдина умова надійного водопостачання відповідної якості та навіть зниження витрат на послуги. Напевно, загальне управління якось поліпшило керованість, але з тих пір тарифи на послуги тільки постійно підвищувалися, крім цього, ОКВП майже щорічно отримувало підживлення з обласного бюджету, йому дозволяли брати кредити під заставу міського майна для покриття витрат, а тарифи все росли і росли.
Нарешті, у 2014 році на водоносному горизонті з'явилася надія вирішити проблеми раз і назавжди за допомогою кредиту Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Йшлося про те, що цей кредит дозволить зробити революцію в справі обласного водопостачання, після чого настане ера якості, надійності та здешевлення послуг. Загалом підприємству дали «добро» на роботу, але відразу ж пішли розмови про те, що багатомільйонний кредит розбазарили, розпорошили і розпиляли. Зрозуміло, що такі розмови для нашого, що живе в очікуванні корупції, суспільства - як цілюща волога, тим більше що у вир недовіри постійно потрапляли нескінченні великі й маленькі аварії на водопровідних та каналізаційних мережах. Причому їх «рвало» на тлі добре освітлюваних робіт з реконструкції магістральних мереж водопроводу та каналізації в Кропивницькому. Народ міркує просто: кредити взяли, кажуть, щось там навіть роблять, а насправді аварії й потоки води на вулицях не зменшуються, звідси і висновки про, м'яко кажучи, неефективне використання кредитних ресурсів. Тому перед початком обговорення ми прямо запитали генерального директора ОКВП Романа Ілика про долю кредиту:
– Ми брали кредит 44 мільйони доларів США, і він пішов на оновлення та реконструкцію основних засобів підприємства, зокрема, ми реконструюємо всі каналізаційні насосні станції в місті Кропивницький, реконструюємо насосне обладнання на насосних станціях водопостачання, робимо його заміну, реконструюємо очисні споруди Кропивницького. Ми реконструюємо, практично будуємо, нові очисні споруди, щоб вода була належної якості та була гарантовано у споживачів. Провели реконструкцію основних водогонів по Кропивницькому та частини дюкерних переходів по водоводу від Світловодська до Кропивницького, придбали автотранспортну техніку, на якій зараз усуваються аварії, чиститься каналізація. Купили лабораторне обладнання для більш якісного дослідження питної води та стоків. Тобто робимо реконструкцію практично всіх об’єктів підприємства.
– Але ж питання стояло про зниження тарифів?
– Ні-ні, це приведе до гарантованої якості водопостачання, до того, що вода буде чиста питна з 2021 року, і до того, що будуть працювати нормально об’єкти підприємства. Кредитні кошти ще в роботі, вони нікуди не ділися, частину робіт виконано, частина робіт виконується, і в 2020 році будуть виконуватися основні роботи.
– А плата за кредит входить в новий тариф?
– Якщо ми отримали позику, то нам потрібно її віддавати. Кредит розтермінований до 2032 року, і нам до 2032 року потрібно Світовому банку віддати тих 44 мільйони доларів США. А щоб їх віддати, звичайно, це має бути передбачено в тарифі, тому що ми працюємо тільки на тарифі. Скільки ми зібрали грошей, стільки й буде, а щоб віддати кредит, відповідно, ці кошти включають і в тариф.
Зі сказаного можна зробити єдиний висновок: кредит МБРР зовсім не подарунок, його треба віддавати, для чого необхідно підвищувати тариф, але з 2032 року, коли ця складова з тарифу зникне (якщо не заробимо якихось штрафних санкцій), можна чекати якесь зниження тарифу. Хоча це навряд чи, тому що не тільки цим кредитом живе підприємство.
Загалом, процес підвищення тарифу запущений всерйоз і надовго, а одним з етапів якраз і було відкрите обговорення. Треба сказати, що воно пройшло досить яскраво завдяки присутності, можна сказати, професійних активістів, таких, як Микола Гречуха, який прямо звинувачував керівництво ОКВП у некомпетентності і навіть пропонував негайно залишити посаду, оскільки є «гідні люди». Нагадаємо, що саме Гречуха був однією з головних дійових осіб під час боротьби з колишнім керівництвом «Кіровоградгазу», хоча зрозуміло, що «пішли» Олександра Гладкого не тому, що так хотіли активісти, а тому, що це вирішувалося на більш високому рівні. І зараз активісти сумлінно, під відеокамери, відпрацювали обов'язкову програму, тобто висловили все, що думають з приводу Ілика і керівництва області, оскільки це комунальне підприємство обласної ради. До речі, на слуханнях були присутні й представники облради, і директор департаменту ЖКГ обласної державної адміністрації Ольга Довжук, але не виступали. Та й не могли, оскільки виконували соло активісти, в тому числі й група підтримки ОКВП, яка дорікнула Гречуху в упередженості, за що він, не довго думаючи, призначив їх провокаторами.
Коли пристрасті трохи вщухли, Роман Ілик розповів, що на підвищення витрат впливають зниження споживання води, підвищення рівня заробітної плати, збільшення відрахувань, так званих обов'язкових платежів, більше ніж на 20%, вартість електроенергії, збільшення витрат на обслуговування кредитних ліній, збільшення відрахувань за амортизацію в зв'язку з введенням в експлуатацію основних засобів, зростання вартості реагентів і витратних матеріалів, а також авансові платежі за електрику. Активісти жахнулися, мовляв, усі поліпшення працюють не на зниження, а на підвищення ціни, і виходить, що вони мають рацію, тому що в тариф закладено і вилучення коштів з рахунків ОКВП за нереалізовані інвестиційні програми в 2014-2017-му і в 2018 роках. А якби реалізували, довелося б більше платити амортизаційні відрахування. Якось так.
Але ці цифри вже нікого не хвилювали, активісти в них не вникали, хоча, напевно, є складові, які знаходяться за дужками. Кажуть, що на зниження споживання води впливає не стільки економія води населенням, скільки несанкціоновані врізки, інакше - крадіжки. Директор Кропивницького ВКГ Валентина Давидчук каже, що умільці і врізаються, і за допомогою магнітів зупиняють лічильники води, але знайти зловмисників не так просто, тому що загальна протяжність мереж водопроводу та каналізації в місті - більше 1200 кілометрів.
Як би там не було, на затвердження відправлені такі цифри (з урахуванням податку на додану вартість): послуги централізованого водопостачання - 21,25 грн, послуги централізованого водовідведення - 16,37 грн, а разом тариф на послуги ОКВП складе 37 грн 62 коп. за кубічний метр води. Кажуть, що це найвищий тариф в Україні. Втім, можна порівняти з даними, зазначеними в проекті постанови НКРЕКП від 14 січня цього року: Новомосковськ - понад 40 гривень, Бахмут - 38, Павлоград - 40, Запоріжжя - 48, Жовті Води - 36, Бердянськ - більше 48 гривень за кубічний метр.
Як то кажуть, немає межі досконалості, але Роман Ілик переконаний, що по-іншому і не вийде:
– Ну ми ж не можемо зупинити підприємство? Без тарифу ми перше півріччя 2019-го року працювали збитково. Від величини тарифу залежать наші надходження. Інакше ми зупинимо підприємство, люди залишаться без води, без каналізації. Якщо не піднімати тарифи, підприємство йде в банкрутство. Можливо, тариф зменшиться, якщо колись подешевшає одна зі складових – електроенергія, як, наприклад, по теплу: подешевшав газ – знизився й тариф…
