Туберкульоз на Кіровоградщині: кількість ліжко-місць скорочують, захворюваність зростає

Фтизіатри України занепокоєні через нову реформу МОЗу в галузі протитуберкульозної допомоги населенню. Вже з 1 квітня у всій країні планують значне скорочення фінансування, скорочення ліжко-місць, персоналу в лікарнях і спеціальних диспансерах. Петицію-звернення проти реформи і щодо недопущення руйнування фтизіатричної галузі України медики вже направили до президента і депутатів Верховної Ради.

Детальніше про наслідки нововведень на Кіровоградщині кореспондентка CBN поговорила із головною лікаркою обласного протитуберкульозного диспансеру Галиною Горенко.

- Скільки на Кіровоградщині медзакладів, де лікують хворих на туберкульоз?

- На сьогодні в області є два основні протитуберкульозні заклади, які лікують туберкульоз. Саме зі стаціонарними ліжками - це обласний протитуберкульозний диспансер та Олександрійський протитуберкульозний диспансер. Ще ми маємо два досить потужні санаторії – дитячий та дорослий. Дитячий, розрахований на 110 ліжок, у якому проходять лікування діти з груп ризику щодо туберкульозу, а саме оздоровлення, та 80 ліжок санаторію для дорослих, де продовжують лікування хворі на туберкульоз. Це пацієнти, які не повинні бути вже у стаціонарних умовах, яких ми можемо виписати на амбулаторне лікування, але їм ніде мешкати, або в їхньому населеному пункті немає медичного працівника, який міг би продовжити це амбулаторне лікування. Тому таких пацієнтів госпіталізують до санаторію.

- Скільки ліжко-місць нині, і скільки планують скоротити?

- У нашому закладі налічується 390 ліжок стаціонарного лікування, ми плануємо скоротити 140-190 ліжок. Лишити десь 200-250 ліжок стаціонару. Денний стаціонар, який у нас є, повністю скорочуємо.

- Скільки медиків скоротять?

- Ми попередили 30 медичних працівників, саме з віддалених наших закладів – Благовіщенського та Новомиргородського районів, які відносяться після реформування фтизіатричної служби нашої області до нашого закладу. Десь близько ста працівників ми, мабуть, будемо скорочувати.

- Чи підтримуєте реформу і яке фінансування очікуєте?

- Як керівник, хочу зазначити, що ми підтримуємо медичну реформу, розуміємо, що це потрібно, необхідно визначитися із пріоритетними напрямками фінансування. Але з 1 квітня цього року припиняється фінансування те, яке здійснювалося раніше, саме фінансування за рахунок медичної субвенції. Фінансування буде йти із Національної служби здоров’я України, так, як уже фінансується наша первинна ланка. За попередніми розрахунками, те, що було анонсоване східним офісом Національної служби здоров'я, з глобального бюджету, який є у Національної служби, саме наш заклад отримує десь 9-13%. Це лише 8,5 мільйона гривень. Це дуже мало. Для порівняння, це один місяць фінансування нашого закладу за тим фінансуванням, яке було в 2019 році.

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Image by WikiImages from Pixabay[/caption]

- Чи варто розпочинати скорочення фінансування вже з 1 квітня?

- Ми розуміємо, що потрібно скорочуватися, що нам ще потрібно змінюватися. Коли ми реорганізувалися в комунальне некомерційне підприємство, ми зрозуміли, де та що треба змінювати. Але наскільки це скорочення, яке ми плануємо, призведе до економії? Наш заклад дуже розгалужений і знаходиться в пристосованих старих приміщеннях. Сформувати те, що потрібно за принципами офіційного контролю, ми технічно не маємо можливості. Плюс ця розгалуженість по області, навіть в межах наших основних закладів лікувально-діагностичного комплексу, перший з яких знаходиться в Кропивницькому, то другий, який знаходиться в Кропивницькому районі за 20-30 кілометрів від нашого міста, економічно затратні. Я маю на увазі утримання будівель. Нам би допомогло, якби ми мали одну окрему будівлю, де було б можливо розмістити медзаклад. Ми б тоді мали можливість економити на утриманні будівлі і перевезенні наших працівників. Ми б могли дотримувалися принципів інфекційного контролю за туберкульозом, а саме: пацієнт прибув до нас у заклад, він не їздить по Кропивницькому в загальному транспорті до того, як потрапить у стаціонарне відділення. Він знаходиться в одному корпусі, після припинення бактеріовиділення, ми повинні виписати його зі стаціонару.

- Яка ситуація в області з туберкульозом? Чи не розпочнеться після реформи епідемія?

- Епідемія туберкульозу наразі залишається в області та в Україні. Є певна стабілізація. Але, якщо казати про епідситуацію саме в Кіровоградській області, то вона залишається напруженою. За підсумками 2019 року захворюваність у нас зросла майже на 3,5%. Ми цього очікували. Але турбує той факт, що різко зросла захворюваність серед дітей та підлітків. Серед дітей – в 1,7 разу, серед підлітків – на 40%.

- Чи можна таких хворих лікувати амбулаторно?

-Хворих на туберкульоз можливо лікувати амбулаторно. Але не всіх, саме тих, які не мають бактеріовиділення. Неможливо лікувати пацієнтів, які мають складні занедбані форми туберкульозу з бактеріовиділенням. Первинна ланка, на жаль, зараз не зовсім готова в повному обсязі лікувати туберкульоз, як передбачено медреформою. Вони не мають контрактування з Національною службою здоров’я саме з супроводу та лікуванню пацієнтів, хворих на туберкульоз. Тому це дуже складне та болюче питання. Багато пацієнтів відриваються від лікування саме на амбулаторному етапі лікування, коли ідуть під патронат первинної ланки. Це може призвести до поширення туберкульозу і погіршення епідситуації, яку ми вже маємо.

Варто додати, що у нашій області за останні роки зросла захворюваність саме на стійкі форми туберкульозу. Кожен рік за підсумками 2019 року серед всіх вперше вилікуваних хворих одна четверта - хворі саме на такі форми туберкульозу. Тобто кожна четверта людина серед нових випадків має стікі форми захворювання. А серед усіх випадків туберкульозу кожна третя, по деяких районах – кожна друга людина - вже має такий складний туберкульоз. Тому реформувати так швидко, як це передбачено, мабуть, неможливо, і ми просимо відтермінувати саме складний процес фінансування тільки з Національної служби здоров’я без медичної субвенції саме протитуберкульозної служби. Потрібно хоча б якийсь пільговий період, аби ми змогли більш раціонально використовувати свої ресурси та щось інше передбачити в своєму реформуванні.